21 квітня 2015 рокусправа № 804/16797/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі №804/16797/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинстка Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 за період липень-вересень 2014 року в сумі 450,00грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що на відповідача нормами чинного законодавства покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати витрати по виплаті основного розміру пенсії інваліду-пенсіонеру ОСОБА_1, який отримав трудове каліцтво під час виконання ним трудових обов'язків на копальні "Анюйській" Білібінського ГЗКА с. Весіннє Білібінського району Магаданської області, та якому призначено та виплачується пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Проте, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області відмовляється відшкодувати понесені пенсійним фондом витрати за період липень - вересень 2014 року у розмірі 450,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що відповідно до Положення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відшкодування витрат понесених Управлінням пенсійного фонду особам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не є обов'язком або основним завданням відділення, а відтак не має правових підстав для відшкодування страхових виплат. Крім того апелянт зазначив, що розрахунки по відшкодування витрат йому не направлялись.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній сказі.
Від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із ненаданням копій документів, долучених до апеляційної скарги, та необхідності підготовки письмових заперечень.
Колегія суддів, керуючись статтею 196 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовила у задоволенні клопотання з огляду на його необґрунтованість, оскільки до апеляційної скарги додані судові рішення Вищого адміністративного суду України та інших адміністративних судів з розгляду подібних справ. Зважаючи на наявність цих рішень у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також те, що вони не є доказами по справі, не є обов'язковими для врахування в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, їх ненадання позивачу не є порушенням процесуальних прав та перешкодою для розгляду апеляційної скарги у день, призначений відповідною ухвалою суду.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Управлінням Пенсійного фонду в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом липня-вересня 2014 року було проведено виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - інваліду ІІІ групи - пенсіонеру ОСОБА_1. З Актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, вбачається, що виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за липень 2014р., серпень 2014 р. та вересень 2014 року, а також з таблиці розбіжностей до означених Актів, відповідачем не враховані суми витрат по виплаті та доставці основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, виплаченої пенсіонеру ОСОБА_1 у розмірі 450,00 грн. Управлінням пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області направлялись відповідачу вимоги про відшкодування витрат від 04.08.2014 р. за вих.№6095/06/40, від 02.09.2014 р. за вих.№6919/06/40 та від 09.10.2014 р. за вих.№7953/06/43, які отримані останнім 04.08.2014 р., 03.09.2014 р. та 03.10.2014 р. відповідно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що понесені органами пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Пунктом 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Відповідно до ч. 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відтак, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.
У відповідності до положень частини четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Аналогічна правова позиція викладена у справах № 21-129а13 (постанова від 21 травня 2013 року), № 21-150а13 (постанова від 4 червня 2013 року), де Верховний Суд України висловив позицію, згідно з якою вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду.
Доводи апелянта щодо неотримання розрахунків від позивача не підтверджені належними та допустимими доказами та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі №804/16797/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко