ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
12 травня 2015 року 08:30 справа №826/3392/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГенеральної прокуратури України
проскасування наказу
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі по тексту - відповідач), в якому просить скасувати наказ Генерального прокурора України від 04 грудня 2014 року №9-дц.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3392/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 02 квітня 2015 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до пункту 1 наказу Генеральної прокуратури України від 04 грудня 2014 року №9-дц "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", за підписом Генерального прокурора України Яреми В., за неналежне виконання службових обов'язків і грубі порушення вимог кримінального процесуального законодавства України та наказів Генерального прокурора України при вирішенні питання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000134 на підставі статті 48 Закону України "Про прокуратуру", частини першої статті 8, пункту 1 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України старшому прокурору другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України старшому раднику юстиції ОСОБА_1 оголошено догану.
Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що слідчим відділом прокуратури міста Києва розслідується кримінальне провадження №42014100000000134 від 06 лютого 2014 року стосовно старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Горая Ю.М. за частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 185, частиною третьою статті 365 Кримінального кодексу України та громадян Грузії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України.
Прокуратура міста Києва у порушення пункту 6.3 наказу Генерального прокурора України №4нг-2012 менш ніж за 20 днів до закінчення строку розслідування, а саме 06 листопада 2014 року, звернулась до Генеральної прокуратури України із клопотанням про продовження строку досудового розслідування до 12 місяців. Начальником другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України розгляд цього питання доручено ОСОБА_1
ОСОБА_1 належним чином кримінальне провадження не вивчив, залишив поза увагою, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підозрювалися у вчиненні злочину середньої тяжкості, загальний строк досудового розслідування у якому відповідно до пункту 2 частини першої статті 219 Кримінального кодексу України не міг перевищувати 6 місяців із дня повідомлення їм про підозру; крім того, він не дослідив причини тривалого розслідування кримінального провадження прокуратурою міста Києва, оскільки остання допустила порушення розумних строків внаслідок неналежної організації досудового розслідування, та не ініціював питання про притягнення винних працівників прокуратури міста Києва до відповідальності.
Також, на думку відповідача, позивач порушив пункт 7.47 Регламенту Генеральної прокуратури України щодо строку вивчення кримінальних проваджень та частини четвертої статті 295 Кримінального процесуального кодексу України, упродовж 3 днів з дня отримання клопотання про продовження строку досудового розслідування його не розглянув, своєчасного надання цього клопотання заступнику Генерального прокурора України не забезпечив та проведення оперативної наради у Генеральній прокуратурі України не ініціював; ОСОБА_1 безпідставно підготував проект постанови про продовження троку досудового розслідування у кримінальному провадженні до 9 місяців від імені заступника Генерального прокурора України - начальника Головного слідчого управління і особисто дезорієнтував керівництво Головного слідчого управління щодо можливості продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні прокуратурою міста Києва.
Вказані порушення вимог кримінального процесуального законодавства та наказів Генерального прокурора України стали можливими внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків.
Позивач вважає незаконним притягнення його до відповідальності, оскільки порушення ним вимог кримінального процесуального законодавства та наказів Генерального прокурора України не підтверджуються, а при вирішенні питання про продовження строку досудового розслідування будь-яких негативних наслідків в результаті цього не настало.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав мотиви оскаржуваного наказу.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про прокуратуру" за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
Стаття 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлює, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Досліджуючи питання неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов'язків та наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення, суд звертає увагу на наступне.
Щодо не вивчення позивачем кримінального провадження та залишення поза увагою, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підозрювалися у вчиненні злочину середньої тяжкості, загальний строк досудового розслідування у якому відповідно до пункту 2 частини першої статті 219 Кримінального кодексу України не міг перевищувати 6 місяців із дня повідомлення їм про підозру.
Як свідчать матеріали справи, 06 листопада Прокуратура міста Києва звернулась до Генеральної прокуратури України із клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000134 стосовно старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Горая Ю.М. за частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 185, частиною третьою статті 365 Кримінального кодексу України та громадян Грузії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України до 12 місяців, а саме до 22 травня 2015 року.
Розгляд вказаного питання доручено старшому прокурору другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_1
Відповідно до пункту 5.10 Положення про Головне слідче управління Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 26 грудня 2012 року №140, старші прокурори наглядових відділів, зокрема розглядають клопотання про продовження процесуальних строків у кримінальних провадженнях в порядку, визначеному главою 24 Кримінального процесуального кодексу України, готують висновки та довідки за результатами їх вивчення для доповіді.
Частина перша статті 219 Кримінального процесуального кодексу України встановлює, що досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з частиною другою статті 219 Кримінального процесуального кодексу України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Як встановлює стаття 12 Кримінального кодексу України, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Згідно положень статті 294 Кримінального процесуального кодексу України якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пункті 1 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 219 цього Кодексу, районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором.
Якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором; 2) до шести місяців - прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міст Києва і Севастополя чи прирівняним до них прокурором або їх заступниками; 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором України чи його заступниками.
Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців - внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження.
З наведених норм вбачається, що строк досудового розслідування може бути продовжений в залежності від кваліфікації кримінального проступку чи злочину, зокрема загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Вище встановлено, що у кримінальному провадженні №42014100000000134 проводиться розслідування стосовно старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Горая Ю.М. у тому числі за частиною третьою статті 365 Кримінального кодексу України.
Так, відповідно до частини третьої статті 365 Кримінального кодексу України перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Таким чином, злочин, передбачений частиною третьою статті 365 Кримінального кодексу України є тяжким, а тому строк досудового розслідування лише в частині цього злочину може бути продовжений до дванадцяти місяців у разі виняткової складності провадження.
Однак, як підтверджують матеріали справи, а саме довідка у кримінальному провадженні №42014100000000134 від 18 листопада 2014 року, складена ОСОБА_1, за результатами розгляду про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000134, позивач дійшов висновку про необхідність продовження строку досудового розслідування та підготував проект постанови про продовження строку досудового розслідування до 9 місяців.
На думку суду, продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100000000134, у тому числі в частині розслідування злочинів за частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, тобто середньої тяжкості, не відповідає положенням Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на невизначеність у законі порядку дій щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо одночасно тяжкого та середньої тяжкості злочинів, оскільки прокурор не позбавлений права задовольнити клопотання про продовження строку досудового розслідування лише в частині.
Враховуючи викладене, суд погоджується із думкою відповідача про неналежне вивчення позивачем кримінального провадження №42014100000000134.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, а сторонами визнається, що підготовлений ОСОБА_1 проект постанови про продовження строку досудового розслідування не був реалізований, тобто, вчинене порушення не мало правових наслідків; крім того, продовження строку досудового розслідування до дванадцяти місяців належить до виключних повноважень Генерального прокурора України чи його заступників, що виключає можливість застосування дисциплінарного стягнення за даним епізодом порушення.
В частині висновків оскаржуваного наказу про порушення позивачем пункту 7.47 Регламенту Генеральної прокуратури України щодо строку вивчення кримінальних проваджень та частини четвертої статті 295 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: не розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування упродовж 3 днів з дня його отримання; не забезпечення своєчасного надання цього клопотання заступнику Генерального прокурора України та не ініціювання проведення оперативної наради у Генеральній прокуратурі України.
Пунктом 7.47 Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12 квітня 2012 року №35, передбачено, що кримінальні справи, у яких проводиться досудове слідство, можуть перебувати на вивченні не більше 10 днів з дня надходження у підрозділ, до компетенції якого належить безпосереднє вивчення кримінальних справ, за винятком випадків, коли кримінально-процесуальним законодавством встановлені більш стислі строки прийняття відповідних процесуальних рішень.
Відповідно до частини четвертої статті 295 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов'язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.
З урахуванням того, що частина четверта статті 295 Кримінального процесуального кодексу України встановлює стислі строки для прийняття рішення за наслідками розгляду питання про продовження строку досудового розслідування, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження №42014100000000134 могло перебувати на вивченні не більше трьох днів з урахуванням часу, необхідного для прийняття рішення відповідним прокурором.
Відповідно до пункту 7.44 Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12 квітня 2012 року №35, матеріали та кримінальні справи, витребувані для вивчення, та ті, що надійшли до Генеральної прокуратури України за ініціативи органів досудового слідства, реєструються управлінням документального забезпечення на загальних підставах та у книгах обліку окремо у кожному структурному підрозділі.
Судом встановлено, що рух кримінального провадження №42014100000000134 у книзі обліку кримінальних проваджень, витребуваних у порядку нагляду Головного управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури за 2014 рік не зареєстровано, що також визнається сторонами.
Відповідно до листа прокуратури міста Києва від 06 листопада 2014 року №06/1-522 вих-14 та розписки слідчого прокуратури міста Києва Войтовича О.О. від 20 листопада 2014 року, кримінальне провадження №42014100000000134 перебувало на розгляді у Генеральній прокуратурі України з 06 листопада 2014 року по 20 листопада 2014 року. Зазначені обставини визнаються сторонами у справі.
Одночасно позивач стверджує, що у період з 06 листопада 2014 року по 20 листопада 2014 року кримінальне провадження №42014100000000134 поверталось ним до прокуратури міста Києва для до оформлення, з урахуванням чого кримінальне провадження знаходилось у Генеральній прокуратурі України 8 днів; відповідач проти вказаного заперечив у зв'язку із відсутністю належних доказів.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Як вже судом встановлено, рух кримінального провадження №42014100000000134 не задокументовано у встановленому порядку, відповідно належні докази повернення вказаного кримінального провадження на дооформлення в матеріалах справи відсутні.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на долучені ним письмові показання співробітників прокуратури міста Києва, зокрема щодо направлення кримінального провадження №42014100000000134 на дооформлення, оскільки такі показання не є належним доказами для підтвердження руху кримінального провадження, та не є показаннями свідків у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд не допитував співробітників прокуратури міста Києва в якості свідків.
З таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем не спростовано порушення строків вивчення кримінальної справи, що, в свою чергу, призвело до порушення частини четвертої статті 295 Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, з огляду на те, що обов'язок розгляду питання про продовження строків досудового розслідування у межах спірних правовідносин покладено на позивача, як на старшого прокурора наглядового відділу, суд вважає доведеним наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення.
Поряд із цим відповідачем не доведено, що на позивача покладено обов'язок ініціювання питання про притягнення винних працівників прокуратури міста Києва до відповідальності та ініціювання проведення оперативної наради у Генеральній прокуратурі України.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено наявності підстав для скасування наказу Генеральної прокуратури України від 04 грудня 2014 року №9-дц "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частини застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, та, відповідно для задоволення позовних вимог.
Крім того, суд зауважує, що пункт 2 оскаржуваного наказу не стосується позивача, оскільки відповідно до нього вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності іншу особу - ОСОБА_9, а тому в цій частині позовних вимог права позивача не порушено, що виключає можливість задоволення позову в цій частині.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко