ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 квітня 2015 року 11:38 № 826/3653/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Семенченко Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації Комісії Київської облдержадміністрації про вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році.
про скасування рішень, зобов"язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
Обставини справи:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач - 1), Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році та просить суд:
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації утриматися від виконання рішення комісії №174 від 12.06.2014, №176 від 16.12.2014;
- скасувати рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році №174 від 12.06.2014 та №176 від 16.02.2014;
- зобов'язати відповідачів повідомити Управління Пенсійного фонду в м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі та в засобах масової інформації про помилковість прийнятого рішення;
- стягнути з відповідачів грошове відшкодування за моральну шкоду завданих незаконною дією в розмірі мінімальної неподаткової заробітної плати за кожний місяць починаючи з 12.06.2014 до рішення суду;
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2015 змінено неналежного відповідача - 2, а саме Комісію по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році змінено на Комісію Київської облдержадміністрації про вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році.
Представник відповідача - 1 та 2 проти позову заперечили. Від відповідача - 2 подано письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
Комісією Київської облдержадміністрації про вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році 12.06.2014 згідно протоколу №174 прийнято рішення (далі - оскаржуване рішення №174), яким у зв'язку з відсутністю документів підтверджуючих у безумовному порядку проживання на момент аварії у 1986 році в м. Прип'ять визнано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2, серія Б №063883 від 29.10.1992 безпідставно виданим, з огляду на що, останнє підлягає поверненню.
В подальшому, рішенням відповідача - 2 (далі - оскаржуване рішення №176) від 16.12.2014 згідно протоколу №176, яким розглянуто питання про підтвердження статусу осіб евакуйованих із зони відчуження вирішено: «відсутні підстави для зміни попереднього рішення комісії (засідання комісії від 12.06.2014 протокол №174)».
Позивач не погоджується з вказаними рішення, оскільки воно є безпідставним та необґрунтованим.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
У відповідності до положень ст. 9 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення (ч. 1 ст. 11 Закону № 796-XII).
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що евакуйованими особами є, ті, які фактично проживали у зоні відчуження.
Згідно з п.2 ст. 14 Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються, зокрема, такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття).
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
В матеріалах справи наявна довідка Міністерства енергетики та сертифікації СССР «Союзатоменергострой» Південатоменергострой Управління будівництва Чорнобильської АЕС Житлово-комунальний відділ від 30.11.1986 №1749, згідно якої ОСОБА_1 був прописаний з 26.03.1986 за адресою: АДРЕСА_1 та займав койку - місце.
Вказане свідчить, що позивача проживав в місті Прип'яті з 26.03.1986.
Судом не можуть бути прийняті покликання відповідача на те, що ОСОБА_1 працював в Ірпінському регіоні, що унеможливлювало його проживання в м. Прип'яті, з огляду на наступне.
Згідно довідки за підписом Начальника Ірпінського МВ (з обслуговування міста Ірпінь та Буча) ГУ МВС України в Київській області підполковника міліції В.П. Рупенко В.П. №14095 від 29.10.2014 ОСОБА_1 працював на посаді міліціонера ППС роти ППС з обслуговування Ірпінського міського відділу внутрішніх справ з 07.04.1986, у той час коли, останній був прописний в м. Прип'ять з 26.03.1986. Тобто позивач проживав в місті Прип'ять раніше, ніж приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Окрім цього, на думку суду, проживання позивача в місті Прип'яті не позбавляла останнього можливості працювати територіально іншому місці. Поряд з цим, відстань між вказаним містами є не суттєвою, що б свідчила про неможливість працювати та жити позивача в різних містах (не за місцем проходження служби).
В той же час, судом не приймаються покликання відповідача на те, що позивач має статус учасника ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2, як на підставу відсутності статусу евакуйованого оскільки:
По-перше, вказане не може обумовлювати відсутність обставини його евакуації із зони відчуження.
По-друге, Законом № 796-XII не встановлено будь-які обмеження щодо отримання подвійного статусу, як ліквідатора так і евакуйованого.
Також слід зауважити, що проживання позивача м. Прип'яті прямо вказує на те, що особа повинна була бути евакуйована з вказаної зони. Тобто, ОСОБА_1 не міг бути не евакуйований із зони відчуження, оскільки фактично там проживав та був прописаний.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку, що проживання (прописка) позивача в місті Прип'ять документально підтверджена. За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування рішення Комісії Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році №174 від 12.06.2014 та №176 від 16.02.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо ж до позовних вимог про зобов'язання Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації утриматися від виконання рішення комісії №174 від 12.06.2014, №176 від 16.12.2014 та зобов'язання відповідачів повідомити Управління Пенсійного фонду в м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі та в засобах масової інформації про помилковість прийнятого рішення задоволенню не підлягає, як такі, що є необґрунтованими. Окрім того, такі вимоги не є належним способом захисту порушених прав позивача, адже скасування відповідних оскаржуваних рішень зумовлює втрату правових наслідків, які виникли на їх підставі та окремо не потребує додаткових дій інших осіб.
Відносно стягнення з відповідачів грошового відшкодування за моральну шкоду завданих незаконною дією в розмірі мінімальної неподаткової заробітної плати за кожний місяць починаючи з 12.06.2014 до рішення суду, суд зазначить наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 №4 (далі - Постанова), якою передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Крім цього, виходячи з норм статті 1167 Цивільного кодексу України вбачається наявність імперативно встановленого обов'язку існування підстав, за яких відшкодовується моральна шкода.
У відповідності до пункту 3 Постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивачем ані в позовній заяві, ані в судовому засідання не висвітлено жодних обставин та не надано доказів, що підтверджували б завдання останньому моральної школи.
Незгода позивача з рішеннями прийнятими відповідачем - 2, без підтвердження належними доказами факту заподіяння в наслідок цього моральної шкоди, не є підставою для відшкодування останньої. Вказане в сукупності обумовлює відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів суду відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі частково довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.
Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської облдержадміністрації про вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році оформлене протоколом №174 від 12.06.2014 в частині відмови ОСОБА_1 в підтверджені статусу особи, евакуйованої із зони відчуження.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської облдержадміністрації про вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році оформлене протоколом №176 від 16.12.2014 в частині відмови ОСОБА_1 в підтверджені статусу особи, евакуйованої із зони відчуження
В іншій частині відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.
Суддя О.В. Кротюк
повний текст постанови складений та підписаний 12.05.2015.