ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 травня 2015 року № 826/4757/15
за позовом Прокурора Тарутинського району Одеської області
до Міністерства юстиції України
треті особи Приватне сільськогосподарське підприємство «Кришталь»
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України Нілова Ангеліна Олександрівна
про скасування рішень
Головуючий суддя - Вовк П.В.,
судді: Данилишин В.М.,
Огурцов О.П.
В порядку письмового провадження
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Прокурор Тарутинського району Одеської області (далі також - позивач) з позовом до Державної реєстраційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне сільськогосподарське підприємство «Кришталь» (далі також - ПСП «Кришталь», третя особа-1), в якому, зокрема, просив скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової А.О. від 16 вересня 2014 року № 15824466, № 15823824, № 15822833 та № 15825746, якими за ПСП «Кришталь» зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна (далі також - оскаржувані рішення).
Під час розгляду справи в попередньому судовому засіданні 22 квітня 2015 року судом було вирішено замінити неналежного відповідача - Державну реєстраційну службу України, на належного - Міністерство юстиції України (далі також - відповідач).
В судовому засіданні 28 квітня 2015 року судом було залучено Державного реєстратора прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України Нілову А.О. (далі також - державний реєстратор, третя особа-2) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що оскільки оскаржувані рішення були прийняті державним реєстратором на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2014 року, яким за ПСП «Кришталь» визнано право власності на відповідні об'єкти нерухомості, що в подальшому було скасоване постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2014 року, зазначені рішення державного реєстратора є такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.
У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.
В наданих суду запереченнях, представник відповідача зазначив про необґрунтованість позовних вимог позивача з огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваних рішень державним реєстратором було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови в державні реєстрації таких прав.
Крім того, відповідач наголошував на тому, що прокурором в адміністративному позові не було наведено підстав представництва інтересів держави в суді та не зазначено про наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
У ході судового розгляду справи представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні повністю.
В наданих суду письмових поясненнях представник ПСП «Кришталь» зазначив, що державний реєстратор, на момент прийняття рішень про державну реєстрацію права власності діяв правомірно, на підставі, в межах та у спосіб передбачений законом, а сама реєстрація відбулась на підставі чинного на той момент рішення суду, яке було належною правовою підставою для реєстрації права власності.
Також письмові пояснення були надані третьою особою-2. В них державний реєстратор зазначила про правомірність прийняття оскаржуваних рішень з огляду на відсутність на момент здійснення державної реєстрації прав власності ПСП «Кришталь» правових підстав для відмови у вчиненні таких дій.
У судове засідання, призначене на 28 квітня 2015 року, представники третіх осіб не з'явились. При цьому, в наданих суду письмових поясненнях третя особа-2 просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.
Також, 27 квітня 2015 року від представника ПСП «Кришталь» до суду надійшов лист, в якому він повідомляв про неможливість бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на 28 квітня 2015 року.
Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене та відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2014 року по справі № 916/2812/14 було задоволено позов ПСП «Кришталь» до Спілки громадян-співвласників майна «Промінь» та визнано за ПСП «Кришталь» право власності за набувальною давністю на наступні об'єкти нерухомості:
- Будівлі та споруди вівцеферми (комплекс будівель та споруд № 2), розташованих на землях Серпневської селищної ради, за межами населеного пункту, на відстані 500 м. у східному напрямку: будівля вівчарні, інв. № 35/357 - будівля № 7; будівля вівчарні, інв. №35/358 - будівля № 3; будівля вівчарні, інв. № 35/359 - будівля № 8;
- Будівлі та споруди будівельної бригади, розташовані за адресою вул. Леніна, 173, в смт. Серпневе Тарутинського району Одеської області, які складаються з: адміністративна будівля літ. «А» площею 54,4 кв.м.; склад літ. «Б» площею 239,0 кв.м.; столярний цех літ. «Б1» площею 85,9 кв.м.; склад літ. «В» площею 56,6 кв.м.; убиральня літ. «Г» площею 2,1 кв.м.; пилорама літ. «Д» площею 29,6 кв.м.; склад літ. «Є» площею 141,1 кв.м.; дворові споруди № 1-6; інші споруди літ. «І»;
- Будівлі та споруди гаражу, розташовані за адресою вул. Маяковського, 16, в смт. Серпневе, Тарутинского району Одеської області, яки складаються з: бокси літ. «А» площею 794,1 кв.м.; склад літ. «Б» площею 161,3 кв.м.; будинок полевода літ. «В» площею 39,0 кв.м.; мехмайстерня літ. «Г» площею 983,7 кв.м.; будівля диспетчерської літ. «Д» площею 66,0 кв.м.; надвірні споруди № 1-3; інші споруди літ. «І»;
- Будівлі та споруди зернотоку, розташовані за адресою вул. Кравченка, 4, в смт. Серпневе, Тарутинського району Одеської області, які складаються з: будівля зерноскладу літ. «А» площею 581,8кв.м.; будівля переробки зерна літ. «Б» загальною площею 155,8 кв.м.; критий тік літ. «В» загальною площею 3 613,5 кв.м.; будівля охорони літ. «Г» загальною площею 6,1 кв.м.; вагова літ. «Д» загальною площею 11,6 кв.м.; навіс літ. «Є» загальною площею 605,9 кв.м.; склад літ. «Ж» загальною площею 166,1 кв.м.; дизельна літ. «З» загальною площею 25,9 кв.м.; убиральна літ. «И» загальною площею 1,0 кв.м.; надвірні споруди; інші споруди літ. «І».
02 вересня 2014 року представником ПСП «Кришталь» до Реєстраційної служби Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області було подано 4 заяви на державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в яких ставилось питання про здійснення державної реєстрації права власності ПСП «Кришталь» на об'єкти нерухомості, зазначені в рішенні Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2014 року.
16 вересня 2014 року, державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Ніловою А.О., на підставі поданих заяв та доданих до них документів, були прийняті оскаржувані рішення № 15824466, № 15823824, № 15822833 та № 15825746, якими за ПСП «Кришталь» зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна.
Водночас, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 березня 2015 року, зазначене рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2014 року було скасоване, а в задоволенні позовних вимог ПСП «Кришталь» - відмовлено.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно положень статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 8 вказаного Закону, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Згідно вимог статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
При цьому, ч.ч. 1, 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що на рівні статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені виключні випадки, у разі яких заявнику може бути відмовлено в державній реєстрації прав.
Необхідно звернути увагу на те, що у відповідь на судовий запит № 826/4757/15 від 07 квітня 2015 року, реєстраційною службою Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області було надано суду належним чином засвідчені копії всіх чотирьох реєстраційних справ, в межах яких були прийняті оскаржувані рішення.
За наслідком дослідження зазначених копій реєстраційних справ, колегія суддів приходить до висновку про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень від 16 вересня 2014 року № 15824466, № 15823824, № 15822833 та № 15825746 державний реєстратор не мав передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстав для відмови ПСП «Кришталь» в реєстрації прав. При цьому суд виходить з наступного.
До кожної з чотирьох заяв про реєстрацію прав ПСП «Кришталь» було долучено належним чином завірену копію рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2014 року по справі № 916/2812/14 з проставленою на ній відміткою про набрання таким рішенням законної сили 26 серпня 2014 року.
Згідно вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2014 року, з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2014 року Прокурор Тарутинського району Одеської області звернувся лише 08 вересня 2014 року, тобто після набрання чинності таким рішенням суду в зазначеному вище порядку, у зв'язку з чим ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2014 року йому було поновлено строк звернення до суду з такою апеляційною скаргою.
Разом з тим, виходячи з аналізу реєстраційних справ, в межах яких державним реєстратором приймались оскаржувані рішення, не вбачається його обізнаність про факт оскарження Прокурором Тарутинського району Одеської області рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2014 року в апеляційному порядку.
При цьому, згідно п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі також - Порядок), під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Обов'язку вчиняти інші, не передбачені Порядком, дії з метою перевірки заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема щодо додаткової перевірки набрання рішенням суду, на підставі якого особа звертається за реєстрацією права, законної сили, ні Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні Порядок не встановлюють.
Водночас, згідно п. 20 Порядку, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Оскільки, як було встановлено вище, при прийнятті оскаржуваних рішень у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації прав, колегія суддів вважає, що на підставі зазначеного положення Порядку, державний реєстратор був зобов'язаний прийняти рішення про державну реєстрацію, якими за ПСП «Кришталь» зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна.
Таким чином, дії державного реєстратора по прийняттю оскаржуваних рішень є такими, що вчинені у відповідності до вимог законодавства, а отже, правомірними. Відповідно, оскільки судом не було встановлено протиправності в діях державного реєстратора щодо прийняття оскаржуваних рішень, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню в судовому порядку, є рішення про державну реєстрацію від 16 вересня 2014 року № 15824466, № 15823824, № 15822833 та № 15825746, якими за ПСП «Кришталь» зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна.
Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує, що відповідно до положень статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, у ході розгляду справи прокурором не було наведено обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів. Таким чином, на виконання наведених законодавчих вимог, позивачем не було надано суду доказів порушення оскаржуваними рішеннями інтересів держави або наявності загрози порушення такого інтересу.
Окремо колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2014 року, яка набрала законної сили, скасовуючи рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2014 року суд апеляційної інстанції виходив, серед іншого, з того, що в межах спору, який розглядався судом, відсутня така ознака набуття права власності на спірне майно за набувальною давністю як безперервність володіння майном виходячи із того, що у вересні 2011 року ПСП «Кришталь» подавало позов до господарського суду Одеської області про зобов'язання СГСМ «Промінь» звільнити приміщення, серед переліку яких були зазначені й спірні об'єкти у даному спорі, та визнання права власності, посилаючись на самовільне зайняття СГСМ «Промінь» окремих об'єктів нерухомого майна, що є власністю ПСП «Кришталь» згідно Договору № 1 від 01 березня 2004 року (факти, встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року по справі № 25/17-3863-2011, якою у задоволенні позовних вимог було відмовлено).
Також Одеським апеляційним господарським судом було встановлено, що стосовно частини майна, на яке ПСП «Кришталь» просив визнати за ним право власності (будівля вівчарні, інв. № 35/357 - будівля № 7; будівля вівчарні, інв. № 35/358 - будівля № 3; будівля вівчарні, інв. № 35/359 - будівля № 8) був наявний судовий спір щодо виділення ОСОБА_1 майнового паю в натурі (справа № 6/90-10-2437 - рішення господарського суду Одеської області від 29 липня 2010 року, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01 березня 2011 року, постанова Вищого господарського суду України від 28 квітня 2011 року).
Виходячи з зазначеного, вбачається існування спору щодо об'єктів нерухомості, зареєстрованих за відповідачем оскаржуваними рішеннями.
Водночас, з урахуванням факту наявності такого спору, прокурором під час розгляду справи не було надано доказів того, що він звертається до суду з даним адміністративним позовом саме з метою захисту прав або інтересів осіб-учасників спору.
А тому суд вважає, що у позивача відсутні передбачені на рівні статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» правові підстави на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Разом з тим, відповідно до вимог п. 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, державний реєстратор вносить зміни до записів Державного реєстру прав у разі, в тому числі, зміни відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав.
Згідно п. 40 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі внесення змін у зв'язку із зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав такі відомості:
1) підстава для зміни відомостей: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ;
2) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться зміни до Державного реєстру прав;
3) підстава для внесення змін до запису: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення;
4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;
5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
Враховуючи зазначене та з огляду на те, що згідно положень ч. 1 статті 19 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, в тому числі, рішень судів, що набрали законної сили, колегія суддів зазначає про те, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2014 року може бути підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині зміни суб'єкта права власності на спірні об'єкти нерухомості на іншу особу, права якої на це майно буде підтверджене належними документами, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, в розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку.
Таким чином, з оглядку на правомірність прийняття оскаржуваних рішень, колегія суддів вважає, що належним способу захисту порушеного права в межах правовідносин, що виникли у зв'язку з їх прийняттям, є звернення осіб, які вважають, що такими рішеннями порушено їх права, свободи чи інтереси, з заявою до державного реєстратора в порядку, передбаченому п.п. 38, 40 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з метою внесення змін до вже здійснених в Державному реєстрі прав записів про державну реєстрацію, а не звернення до суду з позовами про скасування оскаржуваних рішень.
Згідно статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 94, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову Прокурора Тарутинського району Одеської області до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватне сільськогосподарське підприємство «Кришталь», Державний реєстратор прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України Нілова Ангеліна Олександрівна, про скасування рішень - відмовити повністю.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя П.В. Вовк
Судді В.М. Данилишин
О.П. Огурцов