ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 травня 2015 року № 826/6399/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К.Ю., суддів: Добрівської Н.А., Саніна Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
про зобов'язати вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач-1) та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі по тексту - відповідач-2) про визнання бездіяльності Міністерства оборони України та Міністерства інфраструктури України щодо невиплати позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 140 728грн. - протиправною та стягнути з Міністерства оборони України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 140 728грн.
Позов мотивований тим, що за наявності відповідних законодавчих підстав, позивачу після звільнення з військової служби не виплачено одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, гарантії щодо виплати якої встановлено статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/6399/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 травня 2015 року.
У судовому засіданні 05 травня 2015 року позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представники відповідачів проти позовних вимог заперечили.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Наказом Міністра оборони України від 19.02.2015 р. № 101 майора ОСОБА_1, старшого штурмана з контролю за режимом польотів (диспетчера з руху літаків) регіонального структурного підрозділу «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України звільнено з військової служби у запас на підставі пункту "б" (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Вислуга років у Збройних Силах України на момент звільнення склала 28 років, 06 місяців.
Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України від 23.03.2015 р. № 146/о позивача, звільненого з військової служби у запас відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за пунктом "б" (за станом здоров'я) наказом Міністра оборони України від 19.02.2015 р. № 101, з правом носіння військової форми одягу, звільнено з займаної посади 25.03.2015 р.
Згідно з довідкою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 24.03.2015 р. № 7.1.1-451 (Форма № 21), виданою ОСОБА_1, позивач задоволений такими видами грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 125,00 грн. по 25.03.2015 р. - 100,81грн., посадовий оклад - 7 055,00грн. по 25.03.2015 р. - 5 689,52грн., надбавка за вислугу років (ПО+в/зв) - 40% - 2 872грн. по 25.03.2015 р. - 2 316,13грн., обчислена на 25.03.2015 р. вислуга років становить 28 років, 7 місяців, 24 дні; загальна сума грошового забезпечення - 10 052,00 грн. на день звільнення 25.03.2015 р. виплачено 8 106,45грн., виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 254,56грн.
Не отримавши після звільнення одноразової грошової допомоги, яка передбачена приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не погоджуючись з діями Міноборони України та Украероруху, вбачаючи в їх поведінці ознаки бездіяльності та необхідністю стягнення з Міноборони України та Украероруху на свою користь заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні обумовило позивача звернутись до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон № 2011-XII.
Абзацом першим пункту 2 статті 15 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до частини дев'ятої статті 6 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних (освітніх) закладах, затверджується Президентом України.
Відповідно до абзаців четвертого, п'ятого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Із наведених вище норм випливає, що обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міноборони, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади чи ні.
У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.
Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1 статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частиною п'ятою статті 9 зазначеного вище Закону визначено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Абзацом другим пункту 14 постанови КМ України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 постанови КМ України "Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України" від 19.07.1999 р. № 1281 грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснювати у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ".
При цьому передбачено, що фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 постанови КМ України "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій" від 07.02.2001 р. № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Згідно з пунктом другим статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 р. № 333 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.06.2012 р. № 754), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 р. за № 456/20769 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), видатки на її виплату здійснюються за кодом "Грошове забезпечення військовослужбовців".
Таким чином, проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Аналогічного висновку в своїй постанові дійшов Верховний Суд України від 03 червня 2014 року (справа № 21-158а14), яка в силу приписів ст. 2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Міністерство оборони України та Міністерство інфраструктури України не здійснюють нарахувань та виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та не несуть відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків, а відтак, позовні вимоги, адресовані позивачем до вказаних суб'єктів владних повноважень задоволені бути не можуть.
З підстав встановленого вище та враховуючи те, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України жодних заходів, спрямованих на виплату одноразової грошової допомоги ним вчинено не було, колегія суддів вважає за можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Украероруху щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 140 728грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 24.03.2015 р. № 7.1.1-451 (Форма № 21), на момент звільнення позивача загальна сума грошового забезпечення склала 10 052грн.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача -1 сума одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 140 728 грн. (10 052,00грн. Х50%= 5026грн.Х28 років=140 728грн.).
Представник Украероруху в судовому засіданні проти правильності розрахунку позивача, вказаного в позові, не заперечував.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати протиправною бездіяльність Украероруху щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 140728грн. та стягнути з відповідача -1 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 140 728 грн.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів 1, 2, вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, в зв'язку із чим, позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 140 728 (сто сорок тисяч сімсот двадцять вісім гривень).
3. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 140 728 (сто сорок тисяч сімсот двадцять вісім гривень).
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.Ю. Гарник
Судді Н.А. Добрівська
Б.В. Санін