05 травня 2015 року Чернігів Справа № 825/1327/15-а
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., за участі секретаря Сугакової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області
про визнання дій неправомірними та скасування постанови
за участю
представників сторін:
від позивача ОСОБА_1, -
До Чернігівського окружного адміністративного суду 20.14.2015 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - УДВС ГУ у Чернігівській області), в якому позивач просить:
- визнати дії старшого державного виконавця Постилякової Марини Борисівни відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області неправомірними.
- визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08 квітня 2015 року старшого державного виконавця Постилякової Марини Борисівни підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що виконавчий лист у справі № 825/3580/14 був направлений позивачем до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, оскільки останній визначений у ньому у якості боржника. Натомість Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області передало даний виконавчий лист до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області і вже 08 квітня 2015 року старшим державним виконавцем зазначеного відділу Постиляковою Мариною Борисівною (далі - Постилякова М.Б.) прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження і виконавчий лист був повернений позивачу.
Вважає, що посадова особа державної виконавчої служби діяла протиправно і прийнята нею постанова повинна бути скасована з огляду на п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належний чином.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_1) було подано до відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження (а.с. 20) за виконавчим листом у справі № 825/3580/14 за позовом ОСОБА_1 до УДВС ГУ у Чернігівській області, третя особа - Державна інспекція сільського господарства у Чернігівській області про визнання неправомірною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 7), а останнім його було передано до належного йому відділу примусового виконання рішень.
08.04.2015 старшим державним виконавцем Постиляковою М.Б. відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області була розглянута зазначена заява та прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП № 47193101) мотивуючи тим, що пред'явлений позивачем виконавчий лист не підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень, оскільки пред'явлений до виконання не за місцем та підвідомчістю (а.с. 6).
Таким чином, дослідивши фактичні обставини винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, суд враховує, що відповідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що виконання рішення, за яким боржником є інший орган державної влади та його посадова особа, а в даному випадку це УДВС ГУ у Чернігівській області, покладається на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а тому позивачем не було дотримано вимоги щодо підвідомчості виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень, оскільки виконавчий лист у справі № 825/3580/14 було подано до УДВС ГУ у Чернігівській області, зважаючи тільки на те, що останній був визначений за цим виконавчим листом в якості боржника, що у свою чергу суперечить вимогам встановленим ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо посилань позивача на п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), то суд зауважує, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.
Таким чином, з огляду на те, що виконавчий лист у справі № 825/3580/14 був наданий позивачем на виконання не до відділу примусового виконання рішень, що входить до складу УДВС ГУ у Чернігівській області і безпосередньо організовує виконання рішень відповідно до закону, то таким головним управління юстиції у Чернігівській області було передано вказаний виконавчий лист на виконання до належного йому відділу примусового виконання рішень, що не суперечить закону.
Суд зауважує, що надавати оцінку зазначеним діям відповідача через призму вимог п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не коректно, оскільки вказаний виконавчий документ фактично не було направлено відповідачем до іншого відділу державної виконавчої служби за належністю, а передано до відділу примусового виконання рішень, що входить до його складу, оскільки саме на нього законом покладена організація виконання рішень.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем не було дотримано вимоги щодо підвідомчості виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень, оскільки виконавчий лист у справі № 825/3580/14 було подано до УДВС ГУ у Чернігівській області, а не до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, як це передбачено ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» і те, що вказаний виконавчий документ не було направлено відповідачем до іншого відділу державної виконавчої служби за належністю, що виключає можливість застосування п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що заявлений позов ОСОБА_1 є безпідставним, а тому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 08.04.2015 (ВП № 47193101) скасуванню не підлягає, оскільки винесена у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, а отже і дії старшого державного виконавця Постилякової М.Б. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області суд визнає такими, що не суперечать чинному законодавству, та такими, що знаходяться у межах правового поля.
Таким чином, встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про державну виконавчу службу», враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: Ю.О.Скалозуб