07 травня 2015 року Чернігів Справа № 825/2927/14
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Ул'яничеві М.В.,
за участю представника відповідача Тарасенка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування рішення та постанови, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 08.03.2014 та постанову про заборону в'їзду в Україну від 08.03.2014 строком на три роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому незаконно було відмовлено в перетинанні державного кордону України та заборонено в'їзд до України на три роки, оскільки метою його в'їзду був туризм та відвідування знайомого друга в м. Києві, про що було повідомлено співробітників пункту пропуску та надано для огляду кредитні картки для підтвердження фінансового забезпечення, а тому вважає, що оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити та пояснив, що під час проведення з громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 контролю другої лінії він не зміг пояснити мету в'їзду в Україну, надати підтверджуючі документи та підтвердити достатнє фінансове забезпечення, в зв'язку з чим, в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України, були прийняті оскаржувані постанова та рішення.
Вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації.
Під час перетинання позивачем державного кордону України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Нові Яриловичі» відповідачем було відмовлено у перетинанні державного кордону України, про що 08.03.2014 начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» Олексюк А.І. прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, а також постанову про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_2 строком на три роки.
Підставою для винесення вказаних документів визначено, що ОСОБА_2 не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України та при проведенні співбесіди надав неправдиві відомості.
Даний факт підтверджується довідкою за результатами опитування від 08.03.2014, згідно якої за результатами опитування двох громадян Російської Федерації ОСОБА_5 та ОСОБА_2 під час поставлених питань ними надано неправдиві дані про мету запланованого перебування в Україні, їхні версії про мету поїздки відрізнялися, також не змогли чітко пояснити їх мету приїзду в Україну.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Статтею 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій (частина перша статті 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Згідно з частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку. Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
З аналізу вказаних норм слідує, що до повноважень відповідача належить право відмовляти у перетинанні державного кордону іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну.
Порядок відмови в перетинанні державного кордону України визначений частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», а саме іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
Також у відповідності до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи. Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
В судовому засіданні встановлено, що у відношенні позивача здійснювався контроль другої лінії, який передбачає: встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.
Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, що під час проведення співбесіди позивач надав неправдиві дані про мету запланованого перебування в Україні, не зміг надати підтверджуючі документи щодо мети запланованого в'їзду в Україну та підтвердити достатнє фінансове забезпечення.
Крім того, наявність фінансового забезпечення або гарантія його наявності може бути підтверджена шляхом пред'явлення для контролю: грошових коштів у національній валюті України або у конвертованій іноземній валюті; документа із зазначенням суми грошових коштів, на підставі якого можна отримати кошти в банківських установах України; платіжної картки міжнародних платіжних систем з випискою з особового банківського рахунка заявника, що підтверджує наявну суму грошових коштів; документа, що підтверджує бронювання або оплату житла, оплату харчування в Україні; договору на туристичне обслуговування (ваучера); гарантійного листа приймаючої сторони, що запросила іноземця або особу без громадянства, про взяття на себе зобов'язань із сплати всіх витрат особи, пов'язаних з її перебуванням на території України та виїздом з України; проїзного квитка для повернення до країни громадянської належності або країни постійного проживання або до третьої країни (частина третя статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Згідно пункту 3 Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 04.12.2013, іноземці та особи без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі до іншої держави, якщо інше не визначено законами, повинні мати кошти в 20-кратному розмірі прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановленого в Україні на день їх в'їзду в Україну.
Посилання позивача на виписку ЗАТ КБ «Сітібанк» по кредитній картці (а.с. 66-67), як на доказ підтвердження достатнього фінансового забезпечення для перебування на території України, судом не приймається до уваги, оскільки вона виготовлена 20.03.2014 та не могла бути пред'явлена при перетинанні державного кордону 08.03.2014.
При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 08.03.2014 та постанова про заборону в'їзду в Україну від 08.03.2014 строком на три роки, прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства України, тобто є правомірними.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування рішення та постанови - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.О. Непочатих