Справа № 819/934/15-a
28 квітня 2015 р.
м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ходачкевич Н.І. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Підволочиському районі до приватного агропромислового підприємства "Відродження" про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі, надалі позивач, звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до приватного агропромислового підприємства "Відродження" надалі відповідач, про відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, які підлягають відшкодуванню згідно чинного законодавства в сумі 11408,21 грн.
Представником позивача подано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, проте подав письмові запереченнях проти адміністративного позову в якому проти позову заперечив та звернув увагу на те, що ПАП "Відродження" є платником єдиного податку 4 групи, який належить до місцевих податків (до 01.01.2015 року платником фіксованого сільськогосподарського податку, який належав до загальнодержавних податків). З 01.01.2015 року згідно з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIIІ з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, проте такий податок не було скасовано, як помилково трактує Пенсійний фонд України, а лише трансформовано в податок з іншою назвою, а саме єдиний податок шляхом введення окремої (четвертої) групи платників єдиного податку - сільськогосподарських товаровиробників. При цьому Пенсійним Фондом України, на дату направлення розрахунків фактичних витрат на виплату да доставку пільгових пенсій не здійснено перегляд пенсійного законодавства, що призводить до того що сільськогосподарське підприємство, яке перебувало на обліку, як платник фіксованого сільськогосподарського податку, з 1 січня 2015 року змушене відшкодовувати Пенсійному фонду України суми понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам цих підприємств за рахунок власних обігових коштів, що створює додаткові фінансові навантаження. На підставі вищенаведеного вважають, що ПАП "Відродження" не мало підстав для відшкодування органам Пенсійного фонду України фактичних витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що приватне агропромислове підприємство "Відродження" зареєстроване як юридична особа, та взяте на облік в УПФУ в Підволочиському районі, на нього розповсюджується дія пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про зобов'язання відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
УПФУ в Підволочиському районі проведено та направлено ПАП "Відродження" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за березень 2015 року, в сумі 11408,21 грн.
Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ПАП "Відродження" не відшкодовані, в зв'язку з чим виникла заборгованість по цих платежах, станом на 30 березня 2015 року, яка становить 11408,21 грн.
Пунктами «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (з наступними змінами та доповненнями) визначено підстави та категорії працівників, які мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР, відповідно до положень якого відповідач входить до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 цього ж Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, обов'язковою умовою для застосування даних норм в частині звільнення відповідача від обов'язку щодо відшкодування пільгових пенсій є статус платника фіксованого сільськогосподарського податку.
З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Таким чином, з врахуванням змін до Податкового кодексу України, у відповідності до вимог Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2015 року платники, які раніше перебували на обліку, як платники фіксованого сільськогосподарського податку (як у спірному випадку), з 01.01.2015 року зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду суми понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам цих підприємств. Для платників єдиного податку виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.
Як встановлено судом, ПАП "Відродження" було платником фіксованого сільськогосподарського податку, з 01.01.2015 року товариство набуло статусу платника єдиного податку четвертої групи, тобто з 01.01.2015 відповідач повинен відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених колишнім його працівникам до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З наведених вище підстав суд не бере до уваги заперечення відповідача та зазначає, що у подальшому у трьохмісячний строк, визначений у Прикінцевих положеннях Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII будь-яких змін у діючі нормативно-правові акти щодо порядку відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій з метою приведення їх у відповідність з прийнятим Законом не внесено.
Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод.
Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. Про вищезазначене йдеться у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року.
З 01.01.2015 року ПАП "Відродження" є платником єдиного податку (4 група), для якого з 01.01.2015 року і на момент розгляду справи немає виключення (винятку, пільги) щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а відповідач довільно трактує положення наведених вище нормативно-правових актів та безпідставно вважає відсутність у нього обов'язку проводити відшкодування органам Пенсійного фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у розмірі 100 відсотків.
Згідно з пунктами 6.4, 6.7 даної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У спірному випадку за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2015 року в сумі 11408,21грн. Позивачем доведено обов'язок ПАП "Відродження" проводити відшкодування таких фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а тому сума заборгованості підлягає до стягнення.
Також суд зауважує, що відповідачем у судовому порядку не оскаржено рішення та дії органів Пенсійного фонду, які стали підставою для направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а отже суми вказані в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є узгодженими та підлягають до сплати.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а тому, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-167 КАС України, суд, -
1.Позов задоволити повністю.
2.Стягнути з приватного агропромислового підприємства "Відродження" ( вул. Д.Галицького 33/15, смт. Підволочиськ, Тернопільської області, код 30786671) в користь Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі (вул. Д.Галицького,67, смт. Підволочиськ , Тернопільська область, код 21156441) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 11408,21 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.
копія вірна
Суддя Ходачкевич Н.І.