07 травня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1331/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Христич О.С.,
секретаря судового засідання - Христич О.С.
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідачів - Григор'євої В.М., Чемериса В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
23 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування пункту 4 постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2015 року ВП№39847107,
- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2015 року ВП№46998611.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що в зв'язку із визнанням виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №39847107, таким, що не підлягає виконанню відповідачами протиправно в постанові про закінчення виконавчого провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виведено у окреме провадження та в зв'язку із цим відкрито виконавче провадження. Стверджував, що Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження в разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не встановлено, що в разі закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених статтею 49 даного Закону та якщо виконавчий збір не стягнуто постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору відкриває державний виконавець не за місцем закінчення виконавчого провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
06 травня 2015 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Стверджував, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, на підставі якого державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання рішень, а тому підстав для відмови державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ у відкритті виконавчого провадження у даному випадку були відсутні.
Представник Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що відповідачем у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкцієї з організації примусового виконання рішень вчинені усі дії спрямовані на виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 04 жовтня 2013 року у ВП №39847107.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19 вересня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного упралвіння юстиції у Полтавській області Конозом Віталієм Миколайовичем, на підставі виконавчого напису №1624 виданого 05 вересня 2013 року, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№39847107 (а.с. 53).
04 жовтня 2013 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного упралвіння юстиції у Полтавській області прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№39847107 (а.с. 57).
20 березня 2015 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Конозом Віталієм Миколаєвичем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№39847107 (а.с. 106-107), згідно пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" та постановлено, зокрема постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№39847107 від 04 жовтня 2013 року вивести у окреме виконавче провадження.
В цей же день відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області направив начальнику Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Григор'євій Л.М. заяву про прийняття до примусового виконання постанови ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області ВП№398447107 від 04 жовтня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору (а.с. 16-17).
26 березня 2015 року старшим державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ Власенко Катериною Миколаївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№46998611 (а.с. 25).
Позивач не погоджуючись із правомірністю пункту 4 постанови про закінчення виконавчого провадження та постановою про відкриття виконавчого провадження звернувся до суду з вимогами про їх скасування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Особливості провадження в адміністративних справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".
Суд зазначає, що згідно зі статтею1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до статті 17 Закону України №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема виконавчі написи нотаріусів та постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Як встановлено в ході судового розгляду ВП №39847107 відкрито на підставі виконавчого напису №1624 виданого 05 вересня 2013 року.
Разом з тим, 03 березня 2015 року рішенням апеляційного суду Полтавської області виконавчий напис №1624 виданий Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталією Юрівною таким, що не підлягає виконанню (а.с. 94-100).
Згідно пункту 4 статті першої статті 49 Закону України №606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
На виконання вищевказаної норми Закону ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області прийнято 20 березня 2015 року постанову про закінчення виконавчого провадження №ВП39847107 в пункті 4 якої зазначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№39847107 від 04 жовтня 2013 року вивести у окреме виконавче провадження.
26 березня 2015 року державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№46998611
Разом з тим, суд вважає помилковими дії відповідачів щодо виділення постанови про стягнення виконавчого збору у окреме виконавче провадження та відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору з огляду на слідуюче.
Відповідно до частини шостої статті 28 Закону України №606 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/15, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Суд вважає, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати частину шосту статті 28 Закону України №606 у зв'язку із визнанням таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса №1624 від 05 вересня 2013 року.
Таким чином, постанову про стягнення виконавчого збору виведено у окреме провадження та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження фактично за вчинення дій по примусовому виконанню документа, який не підлягає виконанню, що суперечить самій суті виконавчого збору.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 прямо зазначено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11-13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, при цьому нічого не вказано про пункт 4 частини першої статті 49 Закону України №606 на підставі якого закінчено виконавче провадження №39847107.
Також суду не зрозуміло якими нормами керувалися Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області при направленні для примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору та державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2015 року ВП№46998611, якщо частиною сьомою статті 28 Закону України №606 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) прямо передбачено, що в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, тобто виходячи зі змісту даної норми, навіть при фактичній наявності підстав для відкриття виконавчого провадження останнє повинно було б бути відкрите саме державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідачів, останні в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого пункту 4 постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2015 року ВП№39847107 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2015 року ВП№39847107 не довели, а відтак позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування пункту 4 постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2015 року ВП№39847107 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2015 року ВП№39847107.
Зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини другої статті 11 Кодексу, визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2015 року ВП№39847107.
У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 2442 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2015 року ВП№39847107.
Визнати протиправною та скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2015 року ВП№46998611.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 73,08 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 12 травня 2015 року.
Суддя С.О. Удовіченко