08 травня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/710/15-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.
та представників сторін:
від позивача - Бобрицький А.В..,
від відповідача - Клименко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - вишукувальний геологічний центр" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - вишукувальний геологічний центр" (надалі - позивач, ТОВ "НВГЦ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2014 №№0001022301, 0001032301; визнання протиправними дій щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", зокрема, до підсистеми "Аналітична система", показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-грудень 2013 року в розмірі 1 872 993 грн 40 коп. на підставі акта перевірки від 22.09.2014 №5276/16-01-22-01/36792628; зобов'язання відновити в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок", зокрема, підсистемі "Аналітична система", показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-грудень 2013 року в розмірі 1 872 993 грн 40 коп., відкориговані на підставі акта перевірки від 22.09.2014 №5276/16-01-22-01/36792628.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що доводи відповідача про порушення ТОВ "НВГЦ" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами. Стверджував, що будь-які зміни до електронних баз даних можуть бути внесені податковою інспекцією лише на підставі самостійно складеної та поданої платником податків до контролюючого органу за місцем реєстрації податкової звітності або на підставі сформованого останнім за результатами документальної перевірки та узгодженого у встановленому законом порядку податкового повідомлення-рішення.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, посилався на обставини, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "НВГЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.05.2014, викладені в акті перевірки від 22.09.2014 №5276/16-01-22-01-09/36792628. Зазначав, що дії щодо проведення документальних перевірок, оформлення та відображення їх результатів в інформаційних системах для службового користування є лише реалізацією органом доходів і зборів визначених Податковим кодексом України повноважень стосовно отримання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Такі дії, на переконання відповідача, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують обов'язкових юридичних наслідків.
Ухвалою суду від 08.04.2015 провадження у справі закрито за примиренням сторін у зв'язку з досягненням податкового компромісу в частині щодо грошового зобов'язання з податку на додану вартість загалом в розмірі 267 312 грн 57 коп. (в т.ч., 178 208 грн 37 коп. - основний платіж, 89 104 грн 20 коп. - штрафні (фінансові) санкції), визначеного податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 02.10.2014 №0001032301.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях ДПІ у м. Полтаві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ТОВ "НВГЦ" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36792628, з 21.10.2009 перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та зареєстроване платником податку на додану вартість /т. 2, а.с. 51/.
Основним видом господарського діяльності позивача за КВЕД-2010 є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12).
Фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВГЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.05.2014.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржено.
За результатами перевірки складено акт від 22.09.2014 №5276/16-01-22-01-09/36792628 (надалі - Акт перевірки), в якому, окрім іншого, вказано на порушення платником податків вимог:
- пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України в частині завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2013 рік загалом в розмірі 8 766 838 грн;
- пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2013 рік загалом в розмірі 8 392 337 грн;
- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 21 109 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкових зобов'язань загалом в розмірі 1 918 929 грн;
- статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено завищення податкового кредиту загалом в розмірі 1 872 993 грн;
- статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження платником податку на додану вартість загалом в розмірі 886 972 грн.
На підставі даних висновків Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 02.10.2014 сформовано податкові повідомлення-рішення:
- №0001032301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 330 456 грн 50 коп., у тому числі: 886 972 грн - основний платіж, штрафні (фінансові) санкції - 443 485 грн 50 коп. /т. 1, а.с. 11; т. 2, а.с. 82/;
- №0001022301, яким ТОВ "НВГЦ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 26 386 грн 25 коп., у тому числі: 21 109 грн - основний платіж, штрафні (фінансові) санкції - 5277 грн 25 коп. /т. 1, а.с. 12; т. 2, а.с. 82/.
Крім того, контролюючим органом у електронній базі даних "Автоматизована система співставлення Інформаційної системи "Податковий блок" здійснено коригування до зменшення відомостей про задекларовані позивачем показники податкової звітності /т. 2, а.с. 122-164/.
Не погодившись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями та діями відповідача щодо коригування даних податкової звітності, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним рішенням та діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень (дій), що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення (вчинено дані дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 02.10.2014 №0001022301, суд встановив наступне.
Мотивуючи правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що станом на 31.12.2013 за даними бухгалтерського обліку позивача по рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" обліковується кредиторська заборгованість щодо взаємовідносин х ТОВ "СБ-Радар". Оскільки підприємницьку діяльність зазначеного товариства припинено 18.10.2013, відповідач дійшов висновку, що згадана кредиторська заборгованість в розмірі 111 098 грн є безнадійною, а тому має бути врахована при визначенні доходу ТОВ "НВГЦ" за 2013 рік.
Суд погоджується з наведеними доводами контролюючого органу з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Так, в силу підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
В силу абзацу "в" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Враховуючи наведені приписи Податкового кодексу України, кредиторська заборгованість суб'єктів господарювання, що у встановленому законом порядку визнані банкрутами чи ліквідовані, визнається безнадійною та відноситься до інших доходів платника податків, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
Залученим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08.04.2015 №20404166 підтверджено, що юридичну особу ТОВ "СБ-Радар" припинено у зв'язку з визнанням банкрутом /т. 2, а.с. 219/.
Відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Запис про припинення юридичної особи ТОВ "СБ-Радар" за №15881170017010429 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено 18.10.2013 /т. 2, а.с. 219/.
За вищевикладених обставин, кредиторська заборгованість ТОВ "СБ-Радар" в розмірі 111 098 грн є безнадійною, а тому мала бути врахована позивачем при визначенні доходу за 2013 рік.
Позивач жодним чином наведених обставин не спростував.
За змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Полтаві правомірно донараховано ТОВ "НВГЦ" грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік в розмірі 21 109 грн та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5277 грн 25 коп.
А відтак, підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 №0001022301 - відсутні.
Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 02.10.2014 №0001032301, суд встановив наступне.
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань за січень 2013 року в розмірі 7522 грн та січень 2014 року в розмірі 99 328 грн, адже за даними бухгалтерського обліку у ТОВ "НВГЦ" рахується дебіторська заборгованість за виданими авансами ТОВ "Паладіум - Унігруп" в розмірі 77 480 грн та ТОВ "Ренфорс" в розмірі 595 968 грн 70 коп. Оскільки суми податку за виданими авансами позивач відніс до податкового кредиту, а зазначені вище підприємства ліквідовані у встановленому законом порядку, відповідач дійшов висновку про неотримання позивачем придбаних у ТОВ "Паладіум - Унігруп" та ТОВ "Ренфорс" послуг та необхідність збільшення зобов'язання ТОВ "НВГЦ" зі сплати ПДВ.
На переконання відповідача, у зв'язку з ліквідацією ТОВ "Паладіум - Унігруп" та ТОВ "Ренфорс" позивач мав нарахувати податкові зобов'язання щодо тих сум ПДВ, що сплачені зазначеним контрагентам у зв'язку з придбанням товарів (послуг) та включені до податкового кредиту, але не отримані та не можуть бути використані у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності ТОВ "НВГЦ".
Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
В силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Матеріалами справи підтверджено, що господарські правовідносини ТОВ "НВГЦ" з ТОВ "Паладіум - Унігруп" та ТОВ "Ренфорс" стосувались придбання позивачем у зазначених контрагентів послуг зі створення науково-технічної продукції, про що укладено відповідні договори /т. 3, а.с. 107, 111, 113, 115, 118, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160/.
На підтвердження виконання сторонами договірних зобов'язань виконавцями складено та передано замовнику податкові накладні, протоколи угод про договірну ціну, акти здачі-приймання робіт за договором /а.с. 108-110, 112, 114, 116-117, 119-137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163-192/.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач фактично отримав та використав у власній господарській діяльності придбані у ТОВ "Паладіум - Унігруп" та ТОВ "Ренфорс".
А відтак, твердження контролюючого органу про неотримання ТОВ "НВГЦ" означених послуг є безпідставними, у зв'язку з чим суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача про необхідність нарахування позивачу податкових зобов'язань зі сплати ПДВ загалом в розмірі 106 850 грн 13 коп.
Окрім того, посилаючись на дані зустрічної звірки ТОВ "Спецбілд", відповідач стверджував про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2014 року в розмірі 9527 грн 83 коп.
Зважаючи на ненадання позивачем на перевірку актів виконаних робіт та платіжних документів щодо господарських правовідносин з ТОВ "Рокфор Маркет", відповідач дійшов висновку про завищення ТОВ "НВГЦ" податкового кредиту за березень 2014 року в розмірі 25 371 грн 16 коп.
Наполягаючи на невідповідності актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), складених та підписаних ТОВ "Теоком", вимогам чинного законодавства, відповідач стверджував про завищення позивачем податкового кредиту по господарським правовідносинам із зазначеним контрагентом загалом в розмірі 567 014 грн 29 коп.
Оцінивши наведені доводи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.
При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть слугувати беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних буде встановлено, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентами стосувалися придбання послуг на підставі відповідних договорів /т. 2, а.с. 1, 3, 5, 7, 10, 13, 16, 18, 21, 23, 25, 28; т. 3, а.с. 1-4, 8-9, 11-12, 16-19, 22-25, 27-30, 33-34, 36-39, 41-44, 46-47, 49-50, 52-59, 61-62, 64-67/.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, суд дійшов висновку що залученими до матеріалів справи копіями первинних документів підтверджено право позивача на віднесення до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ.
Залучені до матеріалів справи копії актів здавання-приймання робіт у повній мірі розкривають зміст господарських операцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність зменшення ТОВ "НВГЦ" податкового кредиту.
Суд зазначає, що сама по собі неможливість реалізації контролюючим органом визначеної законодавством компетенції щодо проведення перевірок контрагентів по ланцюгу постачання не є беззаперечним свідченням порушення вимог податкового законодавства позивачем.
Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Відтак, неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Спецбілд" та ТОВ "Рокфор Маркет" жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит.
Суд акцентує увагу на тому, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на спірний податковий кредит.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 №0001032301 у оспорюваній частині суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 02.10.2014 №0001032301 в частині збільшення ТОВ "НВГЦ" грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 1 063 145 грн 11 коп. (в т.ч., за основним платежем - 708 763 грн 41 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 354 381 грн 70 коп. необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "НВГЦ" в цій частині - задовольнити.
Щодо позовних вимог ТОВ "НВГЦ" в частині визнання протиправними дій ДПІ у м. Полтаві щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", зокрема, до підсистеми "Аналітична система", показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-грудень 2013 року в розмірі 1 872 993 грн 40 коп. на підставі акта перевірки від 22.09.2014 №5276/16-01-22-01/36792628 та зобов'язання відновити такі показники, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Отже, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.
Спосіб дій відповідачів при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податків визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010.
Згідно зі статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1197 "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів.
Відповідно до наведених вище приписів статті 74 Податкового кодексу України інформаційна система "Податковий блок" повинна відображати фактично задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її коригування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази даних, може бути зроблений контролюючим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку, а не на підставі висновків ревізора.
Зокрема, за приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
При цьому, як визначено пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Наведене є підставою для висновку про те, що результатом виявлених в ході проведення документальної перевірки порушень платником податків вимог податкового законодавства є формування контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.
Суд акцентує увагу на тому, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання та його узгодження.
Отже, будь-які зміни до інформаційних баз є протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України у даній категорії справ (справа №К/800/10888/14, номер судового рішення в ЄДРСР 39778113; справа №К/800/35356/13, номер судового рішення в ЄДРСР 36992573; справа №К/800/42050/13, номер судового рішення в ЄДРСР 39834133; справа №К/800/7581/14, номер судового рішення в ЄДРСР 39471958; справа №К/800/35437/13, номер судового рішення в ЄДРСР 39107809; справа №К/9991/45776/12, номер судового рішення в ЄДРСР 36041826).
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що будь-яких рішень про донарахування позивачу податкових (грошових) зобов'язань на підставі висновків Акта перевірки про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкових зобов'язань та статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту загалом в розмірі 1 872 993 грн; не приймалось.
Оскільки за наслідками документальної перевірки ТОВ "НВГЦ" податкові зобов'язання не нараховувались, здійснення коригувань в автоматизованій системі "Податковий блок" на підставі акта від 22.09.2014 №5276/16-01-22-01-09/36792628 є передчасним.
При цьому, дії контролюючого органу щодо здійснення таких коригувань є неправомірними, оскільки їх вчинено не на підставі та не у спосіб, що визначені законом.
Водночас, в межах даного провадження суд не перевіряє правомірність доводів контролюючого органу щодо наявності в діях платника податків порушень вимог податкового законодавства, адже оцінка таким доводам має надаватись в ході розгляду спору про правомірність рішення контролюючого органу, прийнятого в порядку статті 58 Податкового кодексу України.
Зміна відповідачем в підсистемі "Аналітична система" системи "Податковий блок" показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акта документальної перевірки, без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків), без визначення платникові податків зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку, порушує права та законні інтереси позивача, оскільки останній, як добросовісний платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.
Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем в деклараціях з ПДВ, показникам в централізованій базі даних податкової звітності, безпосередньо впливає на права та законні інтереси позивача, оскільки зазначені розбіжності призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності та, як наслідок, впливають на господарську діяльність позивача, зокрема, його ділову репутацію.
Зважаючи на викладене, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що відображення результатів документальних перевірок (а саме - проведення односторонніх коригувань показників податкової звітності) в інформаційних системах контролюючого органу є лише реалізацією таким органом визначених Податковим кодексом України повноважень стосовно отримання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що провівши коригування показників податкової звітності ТОВ "НВГЦ" з податку на додану вартість на підставі акта документальної перевірки ДПІ у м. Полтаві порушила права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин. А відтак, такі права та законні інтереси потребують судового захисту.
У постанові від 09.12.2014 у справі №21-511а14 Верховний Суд України зазначив, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "НВГЦ" в частині визнання неправомірними дій ДПІ у м. Полтаві щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", зокрема, до підсистеми "Аналітична система", показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-грудень 2013 року в розмірі 1 872 993 грн 40 коп. на підставі акта перевірки від 22.09.2014 №5276/16-01-22-01/36792628 та зобов'язання відновити такі показники.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Судові витрати мають бути розподілені відповідно до вимог частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - вишукувальний геологічний центр" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 жовтня 2014 року №0001032301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - вишукувальний геологічний центр" (код ЄДРПОУ 36792628) грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 063 145 (один мільйон шістдесят три тисячі сто сорок п'ять) гривень 11 (одинадцять) копійок, в тому числі: за основним платежем в розмірі 708 763 (сімсот вісім тисяч сімсот шістдесят три) гривні 41 (сорок одна) копійка, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 354 381 (триста п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят одна) гривня 70 (сімдесят) копійок.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", підсистемі "Аналітична система" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - вишукувальний геологічний центр" (код ЄДРПОУ 36792628) за період травень-грудень 2013 року в сумі 1 872 993,40 грн, зроблених на підставі Акту перевірки № 5276/16-01-22-01/36792628 від 22.09.2014.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відновити в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок", підсистемі "Аналітична система", показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - вишукувальний геологічний центр" (код ЄДРПОУ 36792628), за період травень-грудень 2013 року в сумі 1 872 993,40 грн, які були відкориговані на підставі Акту перевірки № 5276/16-01-22-01/36792628 від 22.09.2014.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - вишукувальний геологічний центр" (код ЄДРПОУ 36792628) витрати зі сплати судового збору в розмірі 381 (триста вісімдесят одна) гривня 72 (копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 08 травня 2015 року.
Суддя О.О. Кукоба