Справа № 815/496/15
29 квітня 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Потоцької Н.В.
за участю секретаря Загрійчук О.В.
сторін:
представника позивача не з'явився
представник відповідача Кулинича К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ЛТК Альянс» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0001222200 від 13.11.2014 року, -
З позовом до суду звернулось «ЛТК Альянс» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001222200 від 13.11.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акту від 04.11. 2014 р. № 2066/22/36587504 "Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ЛТК АЛЬЯНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з TOB «ТОП ТРЕЙДІНГ» за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.".
В Акті податковим органом наведений висновок про відсутність ділової мети господарських операцій, виражено сумнів щодо реальності господарських операцій, що, на думку податкового органу призвело до заниження податкового зобов'язання.
Вказаний висновок не відповідає приписам діючого податкового законодавства.
В судове засідання представник позивача не з'явився. До суду надійшла заява за вхід. № 10068 від 22.04.2015 року, про розгляд справи за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами. Заявлені позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду письмові заперечення, в яких зокрема зазначив, що податковим органом в ході перевірки встановлено, що ПП «ЛТК АЛЬЯНС» по взаємовідносинах TOB «ТОП ТРЕЙДІНГ» завищено податок на додану вартість в загальній сумі 574 250 грн., оскільки господарські операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів (надання послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» є виключно чи переважно формування податкового кредиту на адресу контрагентів, в т.ч. ПП «ЛТК АЛЬЯНС».
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 15.10.2014 р. № 530, заступником начальника та головним державним ревізор - інспектором відділу податкового аудиту ДПІ Бугрій І.М. та Ніколенко Т. О., було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП ЛТК «Альянс» (код ЄДРПОУ 36587504) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 38438310) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, відображення результатів даних операцій в податковій звітності за 2014 рік, правомірності використання їх у фінансово - господарській діяльності ПП «ЛТК Альянс» та їх впливу на формування податкових зобов'язань за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року.
За результатами перевірки складений акт ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 04.11.2014 року № 2066/22/36587504, яким встановлено порушення п.198.1, п. 198.2, 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року у сумі 574250 грн., у т.ч. по періодах: січень 2014 року у сумі 423 000 грн., лютий 2014 року у сумі 151250 грн. (т. 1 а/с. 11-31).
На підставі встановленого порушення прийнято податкове повідомлення - рішення ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13.11.2014 №0001222200 (т. 1 а/с. 9).
Суд, перевіривши доводи податкового органу викладені в Акті перевірки встановив, що ПП «ЛТК АЛЬЯНС» (Замовник) уклало з ТОВ «Топ Трейдінг» (Виконавець) договір про надання послуг по перевірці готовності та проведенню зачистки вагонів перед погрузкою №14/05 від 14.05.2013 р.(т. 1 а/с. 46 - 47).
Згідно договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по огляду цілісності, чистоти та проведенню зачистки вагонів перед навантаженням різних вантажів (зернові та маслінічні культури, ліс, кругляк).
Пунктом 3.3. договору визначено, що підставою для оплати (перерахування коштів) є рахунок і Акт виконаних робіт, який складається сторонами після виконання робіт.
На виконання умов договору TOB «Топ Трейдінг» виписані податкові накладні на загальну суму 3 445 500 грн. (в т.ч. ПДВ 574, 250 грн.).
Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено платником податків до податкового кредиту за січень - лютий 2014 р., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди та даним Єдиного реєстру податкових накладних за січень - лютий 2014 р.
В підтвердження реального виконання господарської операції та її відображення у бухгалтерському обліку підприємства суду були надані первинні документи, а саме:
- договір № 14/05 від 14.05.2013 з ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 38438310);
- акти виконаних робіт та податкові накладні за період листопад 2013 р. (т. 2 а/с. 1-263);
- акти виконаних робіт та податкові накладні за період грудень 2013 р. (т. 3 а/с. 1-267);
- акти виконаних робіт та податкові накладні за період січень 2014 р. (т. 5 а/с. 1-250, т. 6 а/с. 1-53);
- акти виконаних робіт та податкові накладні за період лютий 2014 р. (т. 2 а/с. 1-255);
- ліцензійні договори про використання програмного продукту « Графічна інформаційна система транспортної мережі залізниці ТМ карта; договори про організацію перевезень вантажів із залізницями; договори транспортного експедирування із замовниками (т. 6 а/с. 55-250, т. 7 а/с. 1-88).
За наявності вказаних документів ПП «ЛТК АЛЬЯНС» сформовано податковий кредит від контрагента - ПП «ТОП Трейдінг» у розмірі 574 250 грн.
В ході перевірки ПП «ЛТК АЛЬЯНС» податковим органом було використано надані директором ПП «ЛТК АЛЬЯНС» документи, а саме:
- завірена копія договору від 14.05.2013 № 14/05 з ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 38438310);
- завірені копії актів здачі - прийняття робіт від 30.01.2014 № 2186, від 31.01.2014 № 2318, від 28.02.2014 № 2113;
- завірені копії податкових накладних від 30.01.2014 № 2186, від 31.01.2014 № 3218, від 28.02.2014 №2113;
- завірені копії платіжних доручень від 14.01.2014 № 14012, від 16.01.2014 № 14093, від 27.01.2014 № 14427, від 31.01.2014 № 14575, від 12.02.2014 № 14799; від 12.02.2014 № 14784;
- реєстри, виданих та отриманих податкових накладних та податкові декларації з ПДВ ПП «ЛТК Альянс» та ПП «Топ Трейдінг» за січень - лютий 2014, наявні в АС «Податковий блок»;
- дані єдиного реєстру податкових накладних ПП «ТОП Трейдінг» за січень - лютий 2014, наявний в АС «Податковий блок»;
- дані реєстраційної картки та звітів про суми нарахованої заробітної плати ПП «ТОП Трейдінг», наявні в базі АС «Податковий блок»;
- лист ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 07.04.2014 №№11499/7/15-53-22-3,
- лист слідчого з ОВС 2-го відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області, капітнана ПМ Холіна Д. О. від 04.04.2014 № 3042/7/15-32-09-03,
- дані з АС «Податковий блок» по суб'єктам господарювання за ланцюгом постачання ПП «ЛТК Альянс».
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та спирається на доводи, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи.
По перше: реальність вчинення господарської операції (отримання послуг за договором), що підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи;
По друге: при укладенні договору № 14/05 ПП «Топ Трейдінг» надало ПП «ЛТК Альянс» всі необхідні копії документів, що підтверджують статус діючого підприємства, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, довідку статистичного управління, свідоцтво платника ПДВ;
По третє: наявність або відсутність матеріально - технічної бази не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не впливає на вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами (Ухвала ВАСУ від 04.03.2014 р. по справі № К/9991/27474/12).
Суд, дослідивши структуру спірних правовідносин, підстави їх виникнення та відповідність приписам чинного податкового законодавства, вважає за необхідне прийняти зазначені доводи, як такі, що є обґрунтованими та доведеними у встановленому законом порядку, з огляду на таке.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.
Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").
Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.
В контексті зазначеного, слід наголосити, що ДПІ в Біляївському районі при виконанні покладених на неї повноважень зобов'язана діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.
Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.
Законодавцем у п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Зважаючи на зазначене, суд наголошує, що податковим органом за відображеним порушенням у акті перевірки від 04.11.2014 № 2066/22/36587504 за результатами господарської операції з ПП «Топ Трейдінг» не викладено зміст порушення платником податків фінансово-господарської діяльності у розумінні приписів ПК України, як і не були зазначені докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Податковий орган у акті перевірки посилається на наявність у Єдиному реєстрі досудових розслідувань матеріалів за № 32014160000000077 від 02.04.2014 р. за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, у відношенні невстановлених осіб, які від імені службових осіб, зокрема ПП «Топ Трейдінг», проводили сумнівні фінансові операції, які мають ознаки безтоварних, як на довід не встановлення реальності господарської операції у спірних правовідносинах.
Суд критично ставиться до вказаного, як зазначено у ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Водночас особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.
Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.
Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
З урахуванням викладеного, суд не приймає довід податкового органу щодо наявності кримінального провадження за № 32014160000000077, яке ніби - то доводить порушення позивачем приписів ПК України, оскільки реєстр кримінальних проваджень не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.
Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ПП «ЛТК Альянс» не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.
Крім того, в силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.
Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ПП «Топ Трейдінг», при наявності належно оформлених податкових накладних.
Факт прийняття послуг підтверджується наявними актами виконаних робіт за підписами відповідальних осіб.
Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ в Біляївському районі не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки ДПІ в Біляївському районі, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001222200 від 13.11.2014 року.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя Потоцька Н.В.
.