ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
12 травня 2015 року № 813/1495/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Косів М.Б.
за участю:
представника позивача - Голуба О.Є.
представника відповідача - Чабана О.С.
розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства «В+К» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа - АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу, зобов'язання утриматись від вчинення дій, -
Приватне підприємство «В+К» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа - АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 16.03.2015 №213-23 в частині сплати податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість в сумі 51 140,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на виконання вимог податкового законодавства зі сплати ПДВ позивачем було сплачено ПДВ за січень 2015 шляхом перерахування грошових коштів з відкритого ним в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» рахунку платіжним дорученням від 26.02.2015 №1829 на суму 56 425,00 грн. Проте, позивачу стало відомо, що сплачені позивачем через АТ «Банк «Фінанси та Кредит» кошти з ПДВ в сумі 56 425,00 грн на відповідний казначейський рахунок так і не надійшли, у зв'язку з чим, у позивача виникла заборгованість зі сплати ПДВ за січень 2015, відповідачем було складено податкову вимогу від 16.03.2015 №213-23 на суму 52 596,16 грн. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно та необґрунтовано винесено вищевказану податкову вимогу, оскільки виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що відповідно до діючого законодавства України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законом, та виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Платникам податків, які не сплатили сум узгоджених податкових зобов'язань у встановлені законом строки, надсилається податкова вимога. Оскільки грошові кошти в сумі 52 596,16 грн. на бюджетний рахунок їх отримувача станом на час розгляду даної справи не надійшли, у позивача існує узгоджене податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 52 596,16 грн. Просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
16 березня 2015 відповідачем прийнята податкова вимога №213-23, якою вимагається сплатити податковий борг, який рахується за приватним підприємством «В+К» в сумі 52 596,16 грн, в тому числі з податку на додану вартість в сумі 51 140,16 грн та податку на прибуток в сумі 1 456,00 грн.
Разом з податковою вимогою ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області скерувала лист № 4881/10/25-00 про виділення майна, яким зобов'язано надати перелік майна станом на 01.03.2015 року (на суму податкового боргу) з його детальною характеристикою для проведення реєстрації податкової застави та надати графік погашення податкового боргу
Судом встановлено, що 26 лютого 2015 року приватне підприємство «В+К» подало в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення № 1829 від 26.02.2015 року на суму 56 425,00 для сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015.
Листом від 03.03.2015 позивач повідомив ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, що 26 лютого 2015 подав в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення №1829 від 26.02.2015 на суму 56425,00 для сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015, однак банк без пояснення причин не перерахував цю суму, незважаючи на наявність коштів на рахунку та наявність платіжного доручення.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходив з наступного.
Відповідно до пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Крім того, за змістом пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Позивачем були надані докази того, що платіжним дорученням від 26.02.2015 № 1829 він сплатив зі свого рахунку № 26002020704301 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на відповідний казначейський рахунок суму 56425,00 грн, це платіжне доручення було прийнято АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до виконання 26.02.2015, однак кошти по даний час не проведенні банком.
Позивач позбавлений можливості розпоряджатися належними йому коштами на банківському рахунку в АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Таким чином, суд приходить до висновку, що виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Тому, оскільки неперерахування податку до бюджету не є наслідком винних дій позивача, то до нього не може бути пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів.
Оскільки, як вбачається з виписки, що засвідчує наявність коштів на рахунку, а також платіжного доручення від 26.02.2015 і відміткою банку про одержання, банком, обслуговуючим платника податків - позивача, були прийняті платіжні доручення на сплату всієї суми податку на додану вартість, а отже, відсутні як підстави для пред'явлення вимоги про сплату сум податку, незарахованих до бюджету банком.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що з моменту прийняття АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжного доручення від 26.02.2015 № 1829 податкове зобов'язання ПП «В+К» зі сплати ПДВ за січень 2015 в сумі 56425,00 грн є виконаним у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави вважати, що позивачем узгодженим сум податкових зобов'язань у зв'язку з неперерахуванням банком грошових коштів. До того ж, позивач повідомив відповідача про причини ненадходження коштів до бюджету.
Таким чином, відповідачем було безпідставно винесено податкову вимогу від 16.03.2015 року № 213-23 в частині сплати податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість у сумі 51140,16 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваної податкової вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 16.03.2015 №213-23 в частині сплати податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість в сумі 51 140,16 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «В+К» 328 (триста двадцять вісім) грн 86 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Р.М. Брильовський
Повний текст постанови виготовлений 12.05.2015