30 квітня 2015 р. Справа № 804/5488/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш Олени Юрїівни про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
20.04.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш Олени Юріївни з вимогами:
-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш Олени Юріївни від 04.03.2015 року № 19781308 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
-зобов'язати Реєстраційну службу Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.11.2014 року (справа № 183/4763/14, провадження № 2/183/3216/14).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш Олени Юріївни щодо відмови у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1, право власності на який визнано за ОСОБА_2 відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.11.2014 року, є такими, що порушують законні права, свободи та інтереси ОСОБА_2, а також є такими, що вчинені не на підставі, не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач до судового засідання не з'явилась, на адресу суду надала клопотання про здійснення розгляду справи без її участі.
Відповідачі до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Правом на подання письмових заперечень не скористались.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Матеріали справи свідчать, що 25.02.2015 року ОСОБА_2 подала до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області заяву про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
04.03.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш О.Ю. прийнято рішення № 19781308 про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що подані для проведення державної реєстрації документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: згідно рішення суду від 05.11.2014 року, справа № 183/4763/14, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, визначається право власності на житловий будинок загальною площею 41,4 кв.м., загальна площа житлового будинку, що зазначена у технічному паспорті є 54,1 кв.м.
Таким чином, судом встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації права власності за ОСОБА_2 слугувала не відповідність даних щодо нерухомого майна, вказаних у наданому рішенні суду, та даних, зазначених у технічному паспорті.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на час виникнення спірних правовідносин, врегульовані нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952).
Відповідно до ст. 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Повноваження державного реєстратора визначені ст. 9 цього Закону, відповідно до якої державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону №1952 разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Частиною 1 статті 19 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), яким визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:
1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);
2) повноважень заявника;
3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;
5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Згідно п. 37 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідним документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав, та інші документи, визначені цим Порядком.
Підпунктом 10 п. 37 Порядку № 868 визначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід або припинення речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.11.2014 року по цивільній справі № 183/4763/14 за позовом ОСОБА_2 до Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок (домоволодіння) та земельну ділянку в порядку спадкування визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, саман обк. цег., загальною площею 41,4 кв.м., жилою площею 18,3 кв.м., з надвірними побудовами: а саме: сарай Б, сарай В, вбиральня Г, огорожа №2-4, колодязь К, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої в червні 2011 року.
Судом встановлено, що відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, а саме експлікації до плану будинку, до складу вказаного будинку входить: сіни (І) площею 7,2 кв.м., комора (ІІ) площею 5,5 кв.м., передня (1) площею 4,5 кв.м., кімната (2) площею 13,2 кв.м., кімната (3) площею 5,1 кв.м., кухня (4) площею 18,6 кв.м., загальна площа: 54,1 кв.м.
При цьому даним технічним паспортом вказано, що сіни (І) площею 7,2 кв.м. та комора (ІІ) площею 5,5 кв.м. є приміщеннями, що не входять до складу загальної площі, проте вбачається, що є приміщеннями, що належать до житлового будинку АДРЕСА_1.
Суд зазначає, що на плані будови (М 1:100) відображені: передня (1), кімната (2), кімната (3), кухня (4), сіни (І), комора (ІІ), тобто сіни (І) та комора (ІІ) входять до складу житлового будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до змісту технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, а саме характеристикою будівель та споруд, визначено перелік найменувань споруд: будинок (А) площею 45,8 кв.м., прибудова (а) площею 17,8 кв.м., сарай (Б) площею 29,8 кв.м., сарай (В) площею 6,9 кв.м., вбиральня (Д), колодязь (К), огорожа (2-4), хвіртка, ворота.
Також позивачем у поданому адміністративному позові не зазначено, що сіни (І) та комора (ІІ) не входять до складу житлового будинку АДРЕСА_1, що вбачається із копії технічного паспорту та накресленого плану будови будинку АДРЕСА_1.
Слід зазначити, що наданий технічний паспорт вписано саме на житловий будинок АДРЕСА_1 та згідно плану будови сіни (І) та комора (ІІ) є складовою житлового будинку, проте позивачем також не надано відповідних доказів, що сіни (І) та комора (ІІ) є окремими будовами, що не належать до складу житлового будинку АДРЕСА_1.
Вказане рішення суду визнає право власності за позивачем саме на житловий будинок АДРЕСА_1, саман обк. цег., загальною площею 41,4 кв.м., жилою площею 18,3 кв.м., з надвірними побудовами: а саме: сарай Б, сарай В, вбиральня Г, огорожа №2-4, колодязь К, втім щодо приміщень - сіни (І) та комора (ІІ), що також належать до складу житлового будинку АДРЕСА_1 рішення не було прийнято.
Отже ОСОБА_2, подаючи заяву про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, фактично просить зареєструвати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 площею 54,1 кв.м., до складу якого входять: передня (1), кімната (2), кімната (3), кухня (4), сіни (І), комора (ІІ), проте документа, що підтверджує виникнення або перехід речового права на нерухоме майно - сіни (І) та комору (ІІ), ОСОБА_2 додано до заяви не було.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем в поданій заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не було конкретизовано намір зареєструвати частку житлового будинку АДРЕСА_1 в частині приміщень: передня (1) площею 4,5 кв.м., кімната (2) площею 13,2 кв.м., кімната (3) площею 5,1 кв.м., кухня (4) площею 18,6 кв.м.
Підстави для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень встановлені ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п.4 ч.1 вказаної статті у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Згідно ч. ч.2, 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Зазначене свідчить про те, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, згідно змісту якого підставою для винесення рішення про відмову у державній реєстрації слугувала невідповідність поданих документів заявленим правам, а саме - згідно рішення суду від 05.11.2014 року, справа № 183/4763/14, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, визначається право власності на житловий будинок загальною площею 41,4 кв.м., загальна площа житлового будинку, що зазначена у технічному паспорті є 54,1 кв.м., визнається судом обґрунтованим та таким, що узгоджується з приписами статей 16, 19, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Враховуючи подану саме такого змісту заяву про реєстрацію права власності та долучені до неї правовстановлюючі документи, що містять лише вищевказані відомості, суд приходить до висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги невідповідність поданих ОСОБА_2 документів заявленим правам, суд приходить до висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для скасування оскаржуваного рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш Олени Юріївни, і тому відмовляє у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 повністю.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш Олени Юріївни про визнання дій протиправними та скасування рішення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський