Справа № 744/11/15-ц Провадження № 22-ц/795/752/2015 Головуючий у I інстанції - Попович В. В. Доповідач - Позігун М. І.
Категорія - цивільна
07 травня 2015 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
при секретарі: Козлачковій Ю.В.
з участю: позивача ОСОБА_1 та його представика - ОСОБА_2, представників відповідача- Максак Т.Л., Дубіна В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства „Чернігівоблагроліс" на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „Чернігівоблагроліс", третя особа - Семенівське районне дочірнє агролісгосподарське спеціалізоване підприємство „Семенівкарайагролісгосп", про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до КП „Чернігівоблагроліс" про поновлення на посаді директора Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства „Семенівкарайагролісгосп", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на незаконне його звільнення з вказаної посади з 30 грудня 2014 року на підставі наказу № 7 від 15 жовтня 2014 року з врахуванням змін, внесених наказом № 11 від 30 грудня 2014 року, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до ч.1 ст. 41 КЗпП України.
Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про відмову від позовних вимог в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, яку було прийнято судом.
Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Семенівського районного дочірнього агролісогоспдарського спеціалізованого підприємства „Семенівкарайагролісгосп" КП „Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради. Стягнуто з КП „Чернігівоблагроліс" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 грудня 2014 року по 27 лютого 2015 року включно в сумі 8 997 грн. 45 коп. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку в межах одного місяця.
В апеляційній скарзі КП „Чернігівоблагроліс", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді директора ДП „Семенівкарайагролісгосп" з 12 січня 2001 року, а з 1 лютого 2008 року - на умовах контракту.
Засновником Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства „Семенівкарайагролісгосп" є КП „Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради, якому надано право за погодженням з головою Чернігівської обласної ради прийняття і звільнення з роботи керівників дочірніх підприємств.
Пунктом 1 ст. 41 КЗпП України передбачено право власника або уповноваженого ним органу на розірвання трудового договору, крім підстав, встановлених статтею 40 цього Кодексу, зокрема, з керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків.
Саме за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до ч.1 ст. 41 КЗпП України ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ДП „Семенівкарайагролісгосп" з 30 грудня 2014 року на підставі наказу № 7 від 15 жовтня 2014 року з врахуванням змін, внесених наказом № 11 від 30 грудня 2014 року.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" при вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Таким чином, однією з умов застосування п. 1 ст. 41 КЗпП України є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов'язків, а й вини працівника у такому порушенні.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14.
В наказі про звільнення ОСОБА_1 наводяться дані щодо допущення проблемної дебіторської заборгованості у розмірі 218.6 тис. грн. станом на 1 жовтня 2014 року та невиконання позивачем вимог засновника, викладених в листі від 14.03.2014 року № 59.
Згідно зазначеного листа, керівникам підприємств пропонувалося терміново вжити заходів для стягнення дебіторської заборгованості, про що повідомити КП „Чернігівоблагроліс" до 1 квітня 2014 року; проводити відвантаження лісопродукції комерційним структурам, суб'єктам підприємницької діяльності лише після отримання попередньої оплати; посилити контроль за оформленням первинних документів при відвантаженні лісопродукції бюджетним установам та комерційним структурам, за наявності договорів та інших документів; при наявності рішень суду щодо примусового стягнення дебіторської заборгованості - звернутися до відділів ДВС та отримати відповіді щодо вжитих заходів та проведеної роботи щодо кожного підприємства - боржника. Зазначалося, що керівником ДП „Семенівкарайагролісгосп" недостатньо вживались заходи по погашенню дебіторської заборгованості щодо ФОП ОСОБА_4 на суму 13 362грн. Про необхідність вжиття заходів по стягненню дебіторської заборгованості зазначалося також в листах КП „Чернігівоблагроліс" від 27 вересня та 16 грудня 2013 року, 23 червня 2014 року, адресованих керівникам агролісогосподарських підприємств.
Згідно наявних в матеріалах справи копій документів наявність дебіторської заборгованості перед підприємством ДП „Семенівкарайагролісгосп" за відпущену лісопродукцію різним покупцям, згідно різних договорів і в різний час носила системний характер як в 2014, так і в 2013 роках, та не була сталою, оскільки покупцями проводилася оплата за отриману лісопродукцію. Проблемна заборгованість станом на 1 жовтня 2014 року в сумі 218.6 тис. грн., про що зазначено в наказі про звільнення, виникла за поставлену лісопродукцію ТОВ „Орендне підприємство „Шахта імені Святої Мотрони Московської" та ТОВ „ЛТФ-Вектор", тобто різним юридичним особам, в різний час, згідно різних договорів.
За викладених обставин, оскільки допущена дебіторська заборгованість мала триваючий системний характер, то зазначене в наказі порушення не має характеру одноразового грубого порушення та полягало у відпуску лісопродукції без попередньої предоплати на протязі тривалого проміжку часу.
За змістом п. 1 ст.41 КЗпП України підставою для звільнення є вчинення особою разового грубого порушення трудових обов'язків, а не триваюче, зокрема, неналежне виконання своїх обов'язків.
Крім того, окільки згідно п.3.4 договору № 401, укладеного ще 31 грудня 2010 року між ДП „Семенівкарайагролісгосп" та ТОВ „ОП „Шахта Новодзержинська", правонаступником якого є ТОВ „Орендне підприємство „Шахта імені Святої Мотрони Московської", передбачалося проведення розрахунків по факту отримання товару протягом 20 банківських днів з моменту передачі товара покупцю, то з врахуванням норм цивільного та господарського права у ТОВ ДП „Семенівкарайагролісгосп" були відсутні правові підстави вимагати предоплату за поставлену покупцю продукцію без попереднього вирішення питання внесення змін до Договору щодо умов розрахунку за поставлену продукцію.
Поставка товару ДП „Семенівкарайагролісгосп" ТОВ „ЛТФ-Вектор", в зв'язку з чим виникла дебіторська заборгованість останнього, мала місце в червні 2014 року в період знаходження позивача ОСОБА_1 у відпустці, а виконання обов'язків керівника підприємства на період відпустки було покладено на головного лісничого ОСОБА_6, яким і проводився відпуск лісопродукції, що не оспорюється сторонами.
За викладених обставин, висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на роботі ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності і обгрунтованості рішення суду в цій частині.
Проте, ухвалюючи рішення в частині стягнення з КП „Чернігівоблагроліс" середнього заробітку за вимушений прогул, суд не врахував, що згідно статутних документів комунальне підприємство має право призначення і звільнення керівника дочірнього підприємства, оплата праці якого проводиться за рахунок коштів і в межах фонду оплати праці самого дочірнього підприємства, яке є окремим господарюючим суб'єктом, має самостійний баланс, відокремлений від балансу засновника, що також визнано сторонами та підтверджується довідками як КП „Чернігівоблагроліс", так і ДП „Семенівкарайагролісгосп".
За викладених обставин, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку та допущення рішення суду до негайного виконання в частині стягнення заробітку за 1 місяць підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП „Чернігівоблагроліс" в цій частині.
Керуючись ст. 303, 307, 309 ч.1 п. 3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства „Чернігівоблагроліс" задовольнити частково.
Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року скасувати в частині стягнення з комунального підприємства „Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу і допущення негайного виконання рішення суду у частині стягнення виплат середньомісячного заробітку у межах одного місяця.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до комунального підприємства „Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: