06 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
судді доповідача ОСОБА_4,
суддів: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_2,
Вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 січня 2015 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Вербовець Лановецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 10.11.2014 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Цим же вироком засуджено ОСОБА_3
Вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року вказаний вирок районного суду щодо ОСОБА_2 скасовано, та засуджено його за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, даний вирок та вирок від 10 листопада 2014 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та накладення обов'язків передбачених пунктами 2, 3 ст. 76 КК України, виконувати самостійно.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 30 квітня 2014 року, близько 07 години 30 хвилин знаходячись біля воріт домогосподарства ОСОБА_1, що в с. Яблунівка Гусятинського району, під час словесної суперечки, на ґрунті неприязних відносин, між ним та потерпілою, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_1 один удар дерев'яною палкою ззаду по її лівій нозі, чим спричинив останній легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом апеляційної інстанції при вирішення питання про призначення покарання ОСОБА_2 не враховано вимоги п. 11 ст. 537 та ч. 2 ст. 539 КПК України.
Розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі та перевіривши надані до скарги судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125 КК України в касаційній скарзі потерпілої не оспорюються.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення та повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
З наданої копії вироку суду апеляційної інстанції вбачається, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 65 КК України, установив, що вирок Гусятинського районного суду від 19 січня 2015 року, у відповідності до вимог ст. 420 КПК України в частині призначеного покарання ОСОБА_2 підлягає скасуванню, оскільки вказаний вирок та вирок суду від 10 листопада 2014 року, який вступив в законну силу 28 січня 2015 року, щодо засудженого слід виконувати самостійно, з огляду на положення статей 70, 72 цього Кодексу.
З урахуванням сукупності цих обставин колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції про призначення покарання ОСОБА_2 із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Крім того, як видно з наданих копій судових рішень, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_2 призначено із порушенням визначених у законі загальних засад.
З огляду на викладене обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які свідчать про необхідність перевірки матеріалів кримінального провадження, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для витребування матеріалів кримінального провадження немає.
На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_2 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6