Ухвала іменем україни 08 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
судді доповідача ОСОБА_5.,
суддів: ОСОБА_6., ОСОБА_7.,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1,
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого 27.05.2008 року Нікопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки
- за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією майна, яке є його власністю;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточне покарання призначено шляхом поглинання менш суворого більш суворим у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2,3 ч.1 ст. 76 КК України.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289; ч. 2 ст. 289, ст. ст. 70,71 КК України, та остаточно визначено покарання у виді 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
За вироком суду, ОСОБА_2 11.03. 2014 року скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.
Крім того, 17.03.2014 року ОСОБА_2 знаходячись біля автомобіля «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 45 874 грн, за адресою АДРЕСА_2, з якого він викрав автомагнітолу, а також скориставшись раніше розбитим склом проник до салону зазначеного автомобіля, зміг завести двигун автомобіля, тому подзвонив ОСОБА_1 та запропонував незаконно заволодіти цим транспортним засобом ОСОБА_3 на що останній погодився. Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, за допомогою буксирного тросу та автомобіля «Део Сенс» д.н.з. НОМЕР_3 спробували заволодіти автомобілем потерпілого, але трос порвався. Таким чином, ОСОБА_2 з ОСОБА_1 виконали всі дії які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але довести його до кінця не змогли з причин, що не залежать від їхньої волі.
Крім того, 17.03.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 близько о 04:20 годині з попередньою змовою між собою, з метою заволодіння транспортним засобом, підійшли до автомобіля «ВАЗ - 2103» д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, ОСОБА_2 проник до салону автомобіля, після чого ОСОБА_1 почав штовхати автомобіль на проїзну частину. Завівши автомобіль, ОСОБА_2 на викраденому транспортному засобі, а ОСОБА_1 на іншому автомобілі зникли з місця вчинення злочину, таким чином навмисно, повторно, незаконно заволоділи вказаним автомобілем, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4 збиток на суму 11216 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2015 року апеляційну скаргу прокурора щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року щодо нього - без змін.
Прокурором судові рішення щодо засудженого ОСОБА_2 в апеляційному та касаційному порядку не оскаржені.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 та доведеності вини, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, оскільки безпідставно застосовано вимоги ст. 75 КК України, без врахування всіх обставин справи та даних про його особу. У зв'язку з чим ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
В той же час, доводи прокурора про скасування ухвали апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, у зв'язку із застосування ст. 75 КК України, є непереконливими.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Також згідно з положеннями ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу винного, те, що засуджений має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, у добровільному порядку відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_3 Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав визнання вини та щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
На думку колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_1 міськрайонним судом покарання, із застосуванням ст. 75 КК України, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 66, 75 КК України.
Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду і задоволення скарги прокурора, тому у відкритті провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7