Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
доповідача ОСОБА_8
суддів ОСОБА_9., ОСОБА_10,
за участю прокурора ОСОБА_11.,
при секретарі ОСОБА_12
розглянула в судовому засіданні 07 травня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6
Цим вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженку та мешканку АДРЕСА_1 ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 19 квітня 2014 року скорочено наполовину невідбуту частину призначеного покарання і призначено ОСОБА_6 до відбуття 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 200 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2014 року вирок залишено без зміни,апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 21 грудня 2013 року о 23 год. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у домоволодінні ОСОБА_7 у м. Дніпропетровську, умисно на ґрунті особистих неприязних стосунків завдала останньому удар ножем у живіт, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки ліворуч з пошкодженням великого сальника та розвитком внутрішньочеревної кровотечі.
У касаційній скарзі прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої ОСОБА_6 через м'якість. Зазначає про те, що судом залишено поза увагою, що вона не судима в порядку ст. 89 КК України, матеріальну шкоду відшкодувала лише частково, моральну шкоду не відшкодувала взагалі. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу засуджена ОСОБА_6 зазначає, що судові рішення є законними та обґрунтованими і просить залишити їх без зміни.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково та просив скасувати ухвалу з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оскаржується.
Як видно з вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженої. Зокрема, суд узяв до уваги те, що вона вчинила умисний тяжкий злочин, в порядку ст. 89 КК України не судима, характеризується позитивно, працює, є багатодітної матір'ю: виховує трьох неповнолітніх дітей, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, частково відшкодувала матеріальну шкоду.
Пом'якшуючими покарання обставинами суд визнав її щире каяття та наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, обтяжуючою - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Тому обране ОСОБА_6 покарання у виді мінімального строку, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої й попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» скорочено наполовину невідбуту частину покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-5 цього Закону.
Згідно з вимогами ст. 9 цього Закону його виконання покладається на суди. Застосування цього Закону щодо осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили, здійснюється за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.
Судом проаналізовано вищевказані положення Закону України та за відсутності підстав, які б унеможливлювали його застосування до ОСОБА_6, прийнято правильне рішення про задоволення її клопотання та застосування до неї ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 19 квітня 2014 року.
Підстав для застосування чи зміни судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10