№ пр. 1- кп /645/280/15
№ 645/2669/15-к
07 травня 2015 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участі прокурора - ОСОБА_3 , потерпілої - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальну справу відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не працює, не одружений, раніше засуджений 21.02.2006 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ст. 190 ч. 2 КК України до 4 років обмеження волі, 03.04.2007 р. Балаклійським районним судом Харковської області за ст. 390 ч. 1 КК України до 2 років 4 місяців позбавлення волі, 01.11.2012 р. Московським районним судом м. Харкова за ч.ч.1,2 ст. 307 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, 23.06.2014 р. звільнений від подальшого відбуття покарання на підставі ст.2 Закону України “Про амністію” згідно постанови Харківського районного суду Харківської області від 13.06.2014 р., проживає без реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 ,
Обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 06.03.2015 р., в період часу з 17.00 год. до 18.00 год., знаходячись в приміщенні Церкви Преображення Господнього з нижнім храмом Святого мученика Віктора, розташованої на перехресті вул. Медичної та Салтівського Шосе в м.Харкові, підійшов ззаду до ОСОБА_4 , та реалізуючи умисел, спрямований на таємне викрадення майна ОСОБА_4 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, заліз у сумку потерпілої, яка висіла на її правому плечі, звідки витягнув, тим самим таємно викрав, гаманець червоного кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 280 грн.: 2 купюри номіналом по 100 грн., 1 купюра номіналом 50 грн., 1 купюра номіналом 20 грн., 1 купюра номіналом 10 грн., а також флеш-носій інформації з надписом Silicon power 8 GB, чек Приватбанку, з датою 24.02.2015 р., квиток на поїзд з Харкова до Києву на дату 14.03.2015, квиток на поїзд з Києва до Харкова на дату 15.03.2015 р., які матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_4 не представляють. Викрадений гаманець з грошовими коштами ОСОБА_5 поклав у кишеню штанів, одягнених на ньому, після чого з викраденим майном намагався зникнути, для того щоб розпорядитись ним на власний розсуд, однак його дії були помічені потерпілою ОСОБА_4 , яка викликала охоронців церкви, котрі затримали ОСОБА_5 , у зв'язку з чим він не встиг довести свої злочинні дії до кінця та не зміг розпорядитись викраденим майном на власну користь.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, та пояснив про обставини справи так, як це викладено у вироку. У скоєному щиро розкаюється.
Враховуючи, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, суд за згодою учасників судового провадження, в силу ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності їх позиції.
Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Обставиною, які пом'якшує покарання обвинуваченого, судом визнається щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, раніше засуджений.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 в межах кримінального закону, який передбачає відповідальність за скоєне, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його щире каяття, конкретні обставини справи, суд вважає, що його виправлення можливе в умовах без реального відбуття призначеного йому покарання у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст.. 75 КК України - звільнення від покарання з іспитовим строком, але в умовах контролю за його поведінкою.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, та призначити покарання два рік позбавлення волі.
З підстав, передбачених ст.75 КК України, від відбуття призначеного покарання ОСОБА_5 звільнити, якщо засуджений протягом іспитового строку - 2 роки не скоїть новий злочин.
Відповідно до вимог ст.76 КК України, зобов'язати засудженого ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
До набрання вироком законної сили обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - вважати продовженим.
Після набрання вироком законної сили речові докази : Гаманець червоного кольору з флеш кою, чеком Приватбанку, квитками та грошовими коштами в сумі 280 грн., які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 , вважати такими, що повернуті їх законному власнику.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення.
Головуючий суддя