ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 травня 2015 року № 826/2667/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2014 р. № 1049-2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві всупереч положенням чинного законодавства винесено та направлено позивачу вимогу на суму 8 285,79 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих заперечень на позовну заяву проти позову заперечує. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначає, що на час розгляду даної справи заборгованість у позивача відсутня, а тому в силу приписів чинного законодавства оскаржувана вимога вважається відкликаною. Отже, в задоволенні позову, на думку відповідача, слід відмовити.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2014 р. № 1049-2.
Вказана вище вимога прийнята відповідачем у зв'язку із тим, що станом на 31.10.2014 р. за ОСОБА_1, відповідно до облікової картки особового рахунку платника, існує заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 8 285,79 грн.
Позивач, вважаючи винесену Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2014 р. № 1049-2 протиправною, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI (надалі - Закон N 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону N 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону N 2464-VI, пп. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону N 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Виходячи із п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону N 2464-VI для платників (фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Положеннями ч. 2 ст. 6 Закону N 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Згідно з п. 3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 9 Закону N 2464-VI, п. 4.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року № 21-5, обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону N 2464-VI Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Разом з тим, положеннями пп. 19-1.1.24 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України на податковий орган покладено функцію здійснення відстрочення, розстрочення та реструктизації грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Тобто, адміністрування єдиного соціального внеску покладено на орган доходів і зборів.
Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо недоплати єдиного соціального внеску на одному рахунку і переплати на іншому виникло в січні-квітні 2013 р., у зв'язку із помилковим перерахуванням позивачем єдиного соціального внеску на інший рахунок.
Відповідно до п. 9 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за N 955/18250 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду, перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного фонду розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.
Враховуючи вищенаведене, у зв'язку із виявленням вказаної помилки та з метою переведення суми у розмірі 12 130,07 грн. та 2 199,07 грн. на правильний рахунок до Управління Пенсійного фонду Дніпровського району м. Києва, позивач звернувся із листами вих. № 1/26/03/13 від 26.03.2013 р. та вих. № 1/16/04/13 від 16.04.2013 р. до начальника Управління Пенсійного фонду Дніпровського району м. Києва.
Однак, всупереч положенням чинного законодавства, Управлінням Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва не було перераховано вказані суми на належний рахунок.
За результатами оскарження дій Управління Пенсійного фонду Дніпровського району м. Києва, Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду скарги від 03.09.2013р. №21343/08, в якому зазначено, що суми єдиного внеску повинні бути перераховані на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду не пізніше 29.03.2013 року.
Проте Управлінням Пенсійного фонду в Дніпровському районі у м. Києві не було вчинено дій щодо переведення коштів на належний рахунок.
Позивач повторно звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі м. Києва від 18.10.2013 року про перерахування коштів.
Натомість, як свідчать матеріали справи, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва було частково перераховано кошти в сумі 2 329,14 грн., що підтверджується листом від 14.01.2014р. №673/04.
Як вбачається з листа Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 14.01.2014р. №673/04, часткове перерахування коштів пов'язано з адміністративною реформою та переданням адміністрування ЄСВ до органів доходів і зборів. Таким чином, для вирішення питання щодо повернення залишку коштів в сумі 12 000,00 грн., позивачу запропоновано звернутися до територіального управління Міністерства доходів і зборів України з відповідною заявою.
Отже, неправильні дані в картках обліку ЄСВ станом на 01.10.2013 р. було передано до відповідача, що і спричинило виникнення податкового боргу.
Позивачем до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві було подано заяву від 18.07.2014 р. про перерахування коштів, а потім подано лист від 24.09.2014 р. №3/24/09/14.
Однак, як зазначає позивач, відповідач не вчинив дій щодо належного перерахування коштів ЄСВ та/або приведення картки обліку платника ЄСВ до належного стану. Між тим, відповідачем було складено оскаржувану Вимогу.
Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону N 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
В силу ч. 4 ст. 25 Закону N 2464-VI, яка кореспондує з п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 N 455 (надалі - Інструкція № 455), орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Як зазначає відповідач, оскаржувана вимога була винесена ним у зв'язку із наявністю у позивача заборгованості у розмірі 8 285,79 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що станом на 23.02.2015 р. сума заборгованості, яка обліковувалась за позивачем, згідно облікових карток, була погашена.
Відповідно до п. 6 Інструкції № 455 вимога вважається відкликаною, якщо:
- сума боргу самостійно погашається платником;
- орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження;
- вимога органу доходів і зборів про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом);
- борг списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону;
- є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.
Як встановлено судом, кошти у розмірі 12 000,00 грн. було перераховано з одного рахунку на інший, що підтверджується даними з облікових карток.
Також про відсутність заборгованості у позивача по сплаті єдиного соціального внеску свідчить довідка ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.04.2015 р. № 3649/Ж/26-53-23-12 та акти звірки розрахунків від 31.03.2015 р. № 2826-20, від 31.03.2015 р. № 2830-20.
Відповідно до пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
В силу п. 60.2 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
Аналіз вищенаведених норм права, а також фактичних обставин справи, дає суду підстави дійти висновку, що податкова Вимога про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2014 р. № 1049-2 є відкликаною.
Враховуючи те, що сума боргу по сплаті єдиного соціального внеску самостійно погашена платником, а Вимога про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2014 р. № 1049-2 є відкликаною в силу приписів пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, відповідно, підстави для задоволення даних позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1.У позові Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.
2. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України.
3. Стягнення решти суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доручити Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук