ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
06 травня 2015 року 08:17 справа №826/1966/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДепартаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особаПерша Київська державна нотаріальна контора
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною відмову директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1. щодо зняття арешту з квартири, яка належить на праві власності позивачу; 2) зобов'язати відповідача зняти арешт з житлової квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року відкрито провадження у справі №826/1966/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 19 березня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представників відповідачів, третьої особи та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 березня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
За даними інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі листа Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 липня 2008 року №044/114/6620 зареєстровано обтяження, а саме заборона на нерухоме майно: квартира, третій під'їзд житлового будинку №13/42 (13), за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер обтяження 8187302.
Позивач вважає, що факт накладення арешту на вказане нерухоме майно грубо порушує його права та законні інтереси, оскільки він є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна, а накладений арешт перешкоджає у реалізації його конституційних прав.
Письмові заперечення проти позову від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Першої Київської державної нотаріальної контори до суду не надходили.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що підставою для накладення заборони на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є лист Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 липня 2008 року №044/114/6620.
Зі змісту листа Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 липня 2008 року №044/114/6620 вбачається, що згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07 жовтня 2004 року №1835, третій під'їзд квартири №№27, 28, 29, 29-а, 30, 31, 32, 32-а, 33, 34, 35 житлового будинку №13/42 (13) на вул. Саксаганського підлягає капітальному ремонту, а мешканці відселенню на інше постійне місце проживання; оскільки мешканці квартири №№27, 28, 29, 29-а, 30, 31, 32, 32-а, 33, 34, 35 відселені на інше місце проживання, з метою виконання розпорядження та запобіганню зловживань заступник начальника Головного управління просив Першу Київську державну нотаріальну контору не проводити ніяких цивільно-правових угод з власниками вищевказаних квартир.
У відповідь на заяву позивача від 06 січня 2015 року №05-01-2015, Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який є правонаступником Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлено про те, що зняття заборони (арешту) на відчуження вказаного нерухомого майна, можливе лише за умови відшкодування вартості квартири №14 у житловому будинку №10-а по вул. Великій Китаївській, яка була надана позивачу для відселення на виконання розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07 січня 2004 року №1835 та від 04 серпня 2005 року №1443.
За визначенням статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Статтею 73 Закону України "Про нотаріат" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Вказані правові норми визначають перелік підстав для накладення заборони відчуження нерухомого майна нотаріусом, а також підстави для зняття такої заборони.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав.
Згідно частини першої статті 10 Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі по тексту - Порядок).
Пунктом 2 Порядку зокрема передбачено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Згідно пунктів 74-76 Порядку для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договір, укладений у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікат; 6) закон, яким встановлено заборону на користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.
Таким чином, дії щодо накладення заборони відчуження нерухомого майна та зняття такої заборони вчиняються нотаріусом за місцем розташування цього нерухомого майна, у випадках передбачених законом.
Наведене свідчить, що відповідач не є особою, уповноваженою вчиняти будь-які реєстраційні дії з нерухомим майном, у тому числі накладення та зняття арешту з нерухомого майна.
Суд звертає увагу на те, що, лист Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 липня 2008 року №044/114/6620 не містить зобов'язального характеру, а лише прохання не проводити цивільно-правових угод з власниками квартир.
Крім того, за даними інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі вказаного листа Першою Київською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 8187302, а обтяження у вигляді арешту нерухомого майна зареєстровано Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови старшого слідчого ГСУ МВС України Волошина В.В. про накладення арешту на майно від 21 березня 2011 року №к/с 50-5424, реєстраційний номер 11142037.
Разом з тим, дії та рішення нотаріуса щодо накладення заборони на нерухоме майно чи арешту нерухомого майна, а саме квартири, за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 13/42, кв. 35, не є предметом даного спору.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права оскаржити відповідні дії чи рішення нотаріуса у встановленому законом порядку.
Враховуючи відсутність у відповідача повноважень вчиняти будь-які реєстраційні дії з нерухомим майном, судом не встановлено, а позивачем не доведено факту протиправності дій відповідача в межах спірних правовідносин, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко