Справа № 817/819/15
24 квітня 2015 року 10год. 13хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
позивача: представник ОСОБА_2,
відповідача: представники Рокунь С.В., Мидловець Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним висновку, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування висновку від 04.02.2015 року.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що позивач не вказувала в декларації за 2013 рік недостовірні відомості щодо свого майна (майнових прав). Стверджували, що позивач в 2013 році ніякого майна не набувала у власність, оренду чи інше право користування. Вказали, що ОСОБА_1 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання ВКО №613432 від 21.06.2008 року від свого батька, гараж від матері на підставі договору дарування ВСХ №995818 від 20.06.2006 року. Пояснили, що ні посадова діяльність позивача, ні доходи, отримані з законних джерел до цього набуття права власності не мають ніякого відношення і ніяких корупційних діянь позивач, на їх думку, не вчиняла. Вважають, висновок від 04.02.2015 року щодо ОСОБА_1 протиправним і таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та подали письмові заперечення (а.с.22-23). В обґрунтування заперечень пояснили суду, що в процесі здійснення перевірки позивача відповідачем було встановлено факт не зазначення квартири за адресою: АДРЕСА_1 - в п.25 розділу ІІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, та в п.27 даної декларації - не зазначено гараж, АДРЕСА_2, які належать позивачу на підставі договору довічного утримання та договору дарування відповідно. Таким чином, стверджували, що ОСОБА_1 у декларації вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) останньою за час передання на посадах визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 Вважають висновки від 04.02.2015 року щодо ОСОБА_1 правомірними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню. З таких підстав просили в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що з 08.07.1997 року ОСОБА_1 прийнята на державну службу в Рівненській митниці та 02.12.2014 року призначена на посаду державного інспектора митного поста «Костопіль» Рівненської митниці ДФС в порядку переведення з Головного управління ДФС у Рівненській області, що підтверджується копією трудової книжки останньої (а.с.31-35).
05.12.2014 року начальником Рівненської митниці ДФС направлено до ДПІ у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області запит №227/04/17-70-04 про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо ОСОБА_1 (а.с.41-42).
В свою чергу, 02.02.2015 року ОСОБА_1 надала ДПІ у м.Рівному письмові пояснення, відповідно до яких квартира, що знаходиться: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 згідно з договором довічного утримання (ВКО №613432 р№1-1641) від 21.06.2008 року та не зазначена останньою в декларації, оскільки її власницею являється лише номінально: в даній квартирі не проживає і не проживала, там проживають далекі родичі її мами, а сама вона проживає за адресою: АДРЕСА_3. Щодо гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, повідомила, що він належить їй згідно з договором дарування (ВСК №995818 р№4057 від 20.06.2006 року), а дані про нього не зазначені в декларації, тому що він не використовувався ні за яким призначенням (а.с.49).
04.02.2015 року за результатами перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» начальником ДПІ у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області складено висновок №2378/17-16-17-03-09 (а.с.47-48).
Даним висновком зафіксовано, що «в п.25 розділу ІІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_1 не зазначено квартиру за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 31,1 кв.м., яка належить їй на праві власності. В п.27 даної декларації ОСОБА_1 не зазначено гараж, АДРЕСА_2, який належить їй на праві власності».
Також у висновках вказано, що «за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтвердних документів встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) останньою за час передання на посадах визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1.».
Не погодившись з висновками від 04.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України «Про очищення влади» №1682-VII від 16.09.2014 року (далі - Закон №1682).
В силу вимог ч.1 ст.1 цього Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
При цьому, ч.10 ст.2 Закону №1682 заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» , зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади, у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року №1100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 року за №1385/26162 (далі - Порядок №1100).
Так, згідно з пп.1 п.2 Порядку №1100 перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.
Зміст пп.3 ст.3 Порядку №1100 свідчить, що проведення перевірки фактично полягає в:
- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Відповідно до п.4 даного Порядку при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
В силу вимог пп.3-4 п.6 Порядку №1100 отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.
За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
При цьому, згідно з п.8 Порядку №1100 у розділі ІІІ декларації перевірці підлягають:
достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи;
відповідність вартості нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
При перевірці даних про нерухоме майно, вказаних особою, стосовно якої проводиться перевірка, у розділі ІІІ декларації, враховується зазначена такою особою в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації декларантом).
Для перевірки інформації про нерухоме майно використовуються дані, що надходять від суб'єктів інформаційних відносин:
відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримані відповідно до законодавства, - про виникнення, перехід чи припинення речових прав на нерухоме майно;
Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - про набуті до 01 січня 2013 року речові права на земельні ділянки;
платників податків - фізичних осіб - про об'єкти нерухомого майна, зазначені в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також наявна податкова інформація про нерухоме майно, одержана з інших джерел.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік зазначено лише квартиру за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 64,8 кв.м.(а.с.74 зворотній бік).
Одночасно, долучені до матеріалів справи, а саме: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.08.2008 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1, та гаражу за адресою: АДРЕСА_2, договір довічного утримання від 21.06.2008 року, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта, інформація з реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.43-45,50-53) та пояснення ОСОБА_1 від 02.04.2015 року (а.с.49) свідчать, що у власності ОСОБА_1 в 2013 році знаходилися квартира за адресою: АДРЕСА_1, та гараж за адресою: АДРЕСА_2.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ст.744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
В свою чергу, в силу вимог ч.1 ст.717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Системний аналіз вказаних норм та наявних в матеріалах справи документів, дають суду підстави вважати, що у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік позивачем безпідставно не вказано об'єкти нерухомого майна, що перебувають у її власності: квартира за адресою: АДРЕСА_1, та гараж за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується письмовими пояснення позивача від 04.02.2015 року та не заперечувалося в ході судового розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Сукупність встановлених в ході судового розгляду справи фактичних обставин дає суду підстави для висновку, що висновок ДПІ у м.Рівному від 04.02.2015 року відповідає усім критеріям правомірності.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач під час прийняття оспорюваного висновку від 04.02.2015 року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а висновок ДПІ у м.Рівному від 04.02.2015 року щодо зазначення ОСОБА_1 недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої ст..2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 є обґрунтованим, правомірним і таким, що прийнятий з урахуванням всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому правові підстави для його скасування у суду відсутні.
За наведених обставин, вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані, такі, що спростовуються матеріалами справи і не підлягають до задоволення, а тому в позові слід відмовити.
Судовий збір у відповідності до ст. 94 КАС України позивачу не присуджується.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.