05 травня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/984/15-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенка М.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
26 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення викладеного у формі листа від 16.01.2015 № 31-16-0.4-261/2-15 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, яка знаходиться за межами населених пунктів Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до частини сьомої статі 118 Земельного кодексу України реєстрація речового права (оренда) на земельну ділянку за іншою особою не входить до переліку підстав за наявності яких орган уповноважений розпоряджатися землями державної власності може відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивачу правомірно було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, оскільки на вказану земельну ділянку зареєстровано речове право за іншою особою, що підтверджується матеріалами перевірки відділу ДЗА у Зіньківському районі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
24.11.2014 ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, у приватну власність, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області /а.с. 15/.
Листом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 16.01.2015 № 31-16-0.4-261/2-15 позивачу відмовлено в задоволенні його заяву у зв'язку з тим, що за інформацією Відділу Держземагенсвта у Зіньківському районі на вказану земельну ділянку зареєстроване речове право (оренда) за іншою особою /а.с. 16/.
Не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, яка знаходиться за межами населених пунктів Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 16.01.2015 № 31-16-0.4-261/2-15, ОСОБА_3 звернулася до суду.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 24.11.2014 позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, у приватну власність, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.
Вказана заява була досліджена в ході судового розгляду справи та встановлено, що вона містять інформацію про цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовний розмір.
Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із системного аналізу норм земельного законодавства слідує, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації, уповноважений на це орган в контексті положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:
- наявність викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста статті 118 Земельного кодексу України);
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта (п'ята) статті 116 Земельного кодексу України);
- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності");
- чи не порушуватиме бажане місце розташування земельної ділянки вимог раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування (у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (частина друга статті 29 Земельного кодексу України).
Відповідний механізм дій органів Держземагентства викладено у пункті 2.2. Методичних рекомендацій щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 28.02.2013 № 72.
В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи договором оренди землі від 05.11.2014, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та інформацією щодо перевірки земельної ділянки /а.с. 26-29, 16 зворотній бік/, що земельна ділянка стосовно якої позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою перебуває в оренді у громадянина ОСОБА_6.
Зі змісту вказаного договору оренди землі, судом встановлено, що він укладений терміном на 21 рік, та орендар має переважне право поновлення його на новий строк після закінчення строку його дії.
Судом встановлено, що підстави для припинення гр. ОСОБА_6 права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу України на час звернення позивача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та розгляду справи були відсутні.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, у той час як відповідачем доведено правомірність відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, яка знаходиться за межами населених пунктів Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 повністю.
Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, необхідно залишити в Державному бюджеті України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 07 травня 2015 року.
Суддя С.С. Бойко