29 квітня 2015 року Справа № 814/1215/15
м. Миколаїв
14:10
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєв В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовомКомпанії «SANDYPOOL Limited» Cyprus, Limassol (Кипр, Лимасол), PC 3021, Alfa Bulding 4th Floor, 146 Arch. Makariou Ave. Reg. No HE 101936), вул. В.Морська, 17-А, кв. 6, м. Миколаїв, 54001
до відповідачівКорабельного відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Артема, 1-а, м. Миколаїв, 54052 Старшого державного виконавця Корабельного відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Новохатько Альони Миколаївни , вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54052
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівТовариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", вул. Айвазовського, 23, а/с 1003, м. Миколаїв, 54052 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області , вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001
провизнання протиправними дій відповідачів; визнання неправомірною бездіяльності,
Позивач звернувся до суду із цим позовом до Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі також - орган ДВС), старшого державного виконавця цього відділу, в якому просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо внесення в офіційний документ - постанову від 02.04.2015р. про відкриття виконавчого провадження №47091455 завідомо неправдивої інформації про дату подання заяви про примусове виконання 01.04.2015р., яка фактично була подана 30.03.2015р.; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця зазначеного відділу щодо ухилення від накладення арешту на все майно та кошти боржника разом із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Свій позов мотивував тим, що у постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2015р. зазначено, що заява про примусове виконання надійшла на виконання 01.04.15р, в той час як ця заява фактично надійшла 30.03.15р.; в порушення вимог ч.3 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не наклав арешт на майно та кошти боржника разом із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Справа розглянута судом в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, суд приходить до висновку про необхідність у позові відмовити, виходячи з такого.
Судом встановлено, що стягувачем - компанією «Sandypool Limited» 30 березня 2015 року було подано заяву до Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 22.03.2015р. р.№190 про стягнення з ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» на користь компанії «Sandypool Limited» заборгованість за кредитним договором та витрати на вчинення виконавчого напису (а.с. 8). Одночасно у цій заяві було заявлено клопотання про накладення арешту на все майно та кошти ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера». Виходячи зі штампу вхідної кореспонденції на цій заяві (подана суду копія), ця заява була подана органу ДВС 30 березня 2015 року.
02 квітня 2015 року державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби миколаївського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47091455 за зазначеним виконавчим документом (а.с. 10). В цій постанові було зазначено, що заява про примусове виконання була подана стягувачем 01.04.2015р.
В постанові державного виконавця було зазначено про встановлення боржнику строку для самостійного виконання рішення до 08.04.2015р.
Відповідно до ч.2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Отже, якщо заява про відкриття виконавчого провадження надійшла до органу ДВС 30.03.2015 року, то граничним терміном для державного виконавця для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є 02.04.2015р., тобто зазначена постанова була винесена державним виконавцем вчасно, без порушення встановленого законом строку, тобто права та інтереси позивача в даному випадку органом ДВС порушені не були.
Вимога позивача про визнання протиправними дій державного виконавця щодо зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження невірної дати подання заяви про примусове виконання - «01.04.15р.» замість «30.03.15р.» задоволенню не підлягає виходячи з такого.
Як зазначалося, державний виконавець своєчасно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Позивачем суду не надано обґрунтувань та доказів, які б свідчили про те, що неправильне зазначення у тексті постанови про відкриття виконавчого провадження щодо дати подання заяви стягувача вплинуло на права та інтереси позивача, а саме призвело до зміни у складі його суб'єктивних прав та інтересів. Це є підставою для відмови в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Що стосується вимог позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця органу ДВС щодо ухилення від накладення арешту на все майно і кошти боржника разом із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, суд виходить із такого.
Приписами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника. Дієслово «може» у конструкції відповідної норми вказує на те, що ці повноваження державного виконавця є дискреційними. Тобто державний виконавець у кожному конкретному випадку має повноваження вирішувати про необхідність застосування такого заходу, а суд не може підміняти собою державний орган при реалізації ним його дискреційних повноважень.
Також суд враховує ту обставину, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено боржнику строк для добровільного виконання відповідного виконавчого напису нотаріуса.
Отже в спірних відносинах орган державної влади діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Зазначене є підставою для відмови у позові.
Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.С. Князєв