ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
28 квітня 2015 року Справа № 813/8767/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Грень Н. М.,
секретар судового засідання Кіщак К.В.,
представник позивача Хопяк В.З.,
представник відповідача Шпак В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної Фіскальної Служби у Львівській області, -
ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0011381501 від 12.12.2014 р..
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив зокрема, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 20.11.2014р. №1994/13-04-15-01-09/30823262, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, до п.198.6 ст.198 п 200.1, п. 200.4 ст. 200; п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 2022349 грн. 00 коп. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» та 6660 грн. 00 коп. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ран -Україна» та завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в сумі 2022349 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» та 6660 грн. 00 коп. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ран -Україна» та відповідно завищено суму ПДВ задекларовану до відшкодування. Посилаються на безпідставність висновків відповідача щодо безтоварного характеру операцій позивача із контрагентами, помилковість висновків.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається на те, що перевіркою було встановлено факти безтоварного характеру операцій позивача із контрагентами з метою заниження сум ПДВ. Просить у позові відмовити.
Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, суд встановив наступне.
Актом ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.11.2014р. №1994/13-04-15-01-09/30823262 зафіксовано порушення позивачем п. п. 198.3, 198.6, 200.1, 200.4, 201.6 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 2022349 грн. по взаєморозрахунках із «Укр Енерго Холдинг» та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 2022349 грн.; а також порушення п. 198.3, 198.6, 200.1, 200.4, 201.6. ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 6660 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ран-Україна» та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 6660 грн..
З цієї підстави було винесено податкове повідомлення-рішення № 0011381501 від 12.12.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за наступні періоди вересень 2012 року - 504437 грн., жовтень 2012 року - 281381 грн., листопад 2012 року - 288286 грн., грудень 2012 року - 282886 грн., січень 2013 року - 289084 грн., лютий 2013 року - 2635 грн., березень 2013 року - 373640 грн., серпень 2013 року - 6660 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 1014505 грн..
З матеріалів справи вбачається, що вказане порушення відповідач виявив у зв'язку із тим, що актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі ТУ Міндоходів у м. Києві № 488/3-22-08/38038769 від 18.06.2014, в якому за результатами проведеного аналізу господарської діяльності ТзОВ «УкрЕнергоХолдінг» за період 01.07.2012 по 28.02.2014 встановлено неможливість реального здійснення ним постачання газу позивачу на підставі договорів комісії укладених з ТзОВ «Євро - Тек 2011», оскільки ТзОВ «УкрЕнергоХолдінг» являється посередником по ланцюгу постачання, а фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «Євро - Тек 2011» та контрагентами є фіктивними правочинами. Щодо податкового кредиту на загальну суму 6660 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ран-Україна», то висновок викладений в акті перевірки базується на акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 370 від 11.12.2013 (про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання 2.19).
Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду.
Верховний суд України в ухвалі від 31.01.2011 року по справі №21-47а10 висловив позицію, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.
Згідно з п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Як встановлено з матеріалів справи, між ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» та ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» укладено договір № Г- 12/008 від 20.02.2012 року, на виконання, якого ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» зобов'язується надати покупцю - ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» природний газ (товар). Відповідно до п. 3.2 договору № Г- 12/008 від 20.02.2012 року, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання - передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця. Підстави для підписання акту приймання - передачі газу є підписання повноважними особами Постачальника , Покупця та підприємства, що здійснювало транспортування та облік газу Покупцю, акту приймання - передачі послуг з транспортування газу від Постачальника до Покупця. Факт отримання газу підтверджується відповідними актами - приймання передачі природного газу від 31.07.2012 року (а.с.50); 31.08.2012року (а.с. 54).; 30.09.2012року (а.с.57); 31.10.2012 року (а.с. 60); 30.11.2012 року (а.с.64); 31.12.2012 року (а.с.67); 31.01.2013 року (а.с. 71).
Транспортування газу здійснювалось на умовах договорів № Г-158 від 30 грудня 2011 року, та № 2013/Т- ПР-01-Г-158 від 28 грудня 2012 року на розподіл природного газу підписаного ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з УЕГГ м. Львова ПАТ «Львівгаз». Факт транспортування газу підтверджується відповідними розрахунками за транспортування газу та актами прийому - передачі.
Оплата за придбаний газ та його транспортування підтверджуються виписками з банку (а.с. 83-110) та платіжними дорученнями (а.с. 111-124).
порушення позивачем п. 198.3, 198.6, 200.1, 200.4, 201.6. ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 6660 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ран-Україна» та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 6660 грн. ґрунтується виключно на акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 370 від 11.12.2013 року. Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, не беручи до уваги факт викрадення документів підприємства ТзОВ «Ран-Україна» про, що був повідомлений відовідний податковий орган та надано копію довідки про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, у якій зазначається, що за фактом викрадення документів 02.08.2013 року розпочато досудове розслідування.
Судом встановлено, що 24 липня 2013 року придбано сульфат натрія природний (очищений) у ТзОВ «Ран-Україна», що підтверджується видатковою накладною від 24 липня 2013 року (а.с. 125), прибутковою накладною від 24 липня 2013 року (а.с.126) та випискою з банку про оплату даного товару (а.с. 127).
З матеріалів справи вбачається факт укладення і реального виконання позивачем господарських зобовязань із зазначеними контрагентами та використання отриманого за цими угодами у власній господарській діяльності, що підтверджується довідкою № 03.12-358 від 07.04.2015 року.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. п. 198.1 - 198.3 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як встановлено з матеріалів справи та підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями з відповідними відмітками банку, відповідні товарно - матеріальні цінності були прийняті позивачем за актами приймання передачі та оплачені у повному обсязі.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Однак у справі, що розгядалась, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Суд не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 18.06.2014 №488/3-22-08/38038769 «Про результати виїздної позапланової перевірки ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків по взаємовідносинам із ТзОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01.01.2012 по 31.04.2014 рік, та акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 370 від 11.12.2013 року. Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, по-п'яте, сам по собі акт не є належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, посилання на неможливість проведення зустрічної звірки постачальника з питань його взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, крім того, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності його діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою, по-сьоме, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати; а також зазначає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Оскільки сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, це дає суду підстави визнати позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.
Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної Фіскальної Служби у Львівській області № 0011381501 від 12.12.2014 року.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (Львівська область, м. Львів, вул. Новаківського, 14; ЄДРПОУ 30823262) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст постанови складено та підписано 05.05.2015 року.