ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
27 квітня 2015 року № 813/8032/13-а
Львівський окружний адміністративний суд
в складі : головуючого - судді Дем'яновського Г.С.,
при секретарі Гавірко О.О.
з участю представників: позивача : ОСОБА_4., відповідача Онисько З.М.
розглянувши в судовому засіданні адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень..
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2011 року № 0000352350, від 25 липня 2011 року №0001151720, від 25 липня 2011 року № 0001141720, від 25.07.2011р. №0001151720, від 15.08.2011р. №0001241720/0 прийнятих на підставі акту виїзної планової перевірки від 11.07.2011р. №1114/17-2/НОМЕР_1 та акту виїзної планової перевірки від 01.08.2011р. №1317/17-2/НОМЕР_1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у позивача є всі належним чином оформлені документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності та повнотою нарахування і сплати податкових зобов'язань.
У подальшому позивач подав заяву про зміну позовних вимог (т.1 а.с.112-113), відповідно до якої, у зв'язку із прийняттям відповідачем за результатами оскарження нових податкових-рішень, просить скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 22.07.2011р. №0000352350, від 25.07.2011р. № 0001141720, №0001151720, від 18.10.2011 №0001531720
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача позов не визнав з підстав ,зазначених у запереченні, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши інші докази, зібрані у справі, суд встановив наступне.
У період з 20.06.2011р. по 04.07.2011 року відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 НОМЕР_1 за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. про що 11.07.2011р. складено акт №114/17-2/НОМЕР_1 (т.1 а.с.24-50) на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 22.07.2011р. №0000352350 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 7118,12 грн. (т.1 а.с.21),
- від 25.07.2011р. №0001141720 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 441375 грн. (т.1 а.с.22);
- від 25.07.2011 р. №0001151720 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 484431,97 грн. (т.1 а.с.23).
Також відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності декларування показників декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, про що 01.08.2011 року складено акт №1317/17-2/НОМЕР_1 (т.1 а.с.74-82) на підставі якого 15.08.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення №0001241720/0.
За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем 18.10.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення №0001531720 (т.1 а.с.114) про збільшення позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 60175 грн.
Підставою прийняття спірних податкових повідомлень рішень є викладені у актах перевірки висновки про порушення позивачем норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», закону України про оподаткування прибутку підприємств.
Таких висновків при перевірці позивача відповідач дійшов з огляду на не підтвердження позивачем фактичності господарських відносин з ТзОВ «Втордеревпром», ПП «РЕМ-БУДІНВЕСТ ЕКСПРЕС» та ПП «МКМ-Сервіс» та неутриманні податку з доходів нерезидента при наданні транспортно експедиційних послуг.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Право платника податку на включення сум до валових витрат та сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами тощо.
Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань.
З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Відповідно до складених відповідачем актів перевірок, позивачем у періодах, що перевірялися підписувалися договори з ТзОВ «Втордеревпром», ПП «РЕМ-БУДІНВЕСТ ЕКСПРЕС» та ПП «МКМ-Сервіс» для виконання робіт з розпилювання круглих лісоматеріалів та виготовлення пиломатеріалів, виготовлення шпону, парення сушіння, калібрування, шліфування пиломатеріалів складання та пакування тощо.
До укладених договорів позивачем з ТзОВ «Втордеревпром», ПП «РЕМ-БУДІНВЕСТ ЕКСПРЕС» та ПП «МКМ-Сервіс» складено акти виконаних робіт та податкові накладні, повний перелік яких зазначено у актах перевірок, в результаті чого позивач перераховував на рахунки ТзОВ «Втордеревпром», ПП «РЕМ-БУДІНВЕСТ ЕКСПРЕС» та ПП «МКМ-Сервіс» грошові кошти.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.
Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
На переконання суду, складені позивачем з ТзОВ «Втордеревпром», ПП «РЕМ-БУДІНВЕСТ ЕКСПРЕС» та ПП «МКМ-Сервіс», документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані, оскільки у матеріалах справи відсутні і позивачем не надані жодні докази транспортування лісоматеріалів для їх розпилювання вказаним підприємствам та докази транспортування їх від вказаних підприємств назад. Відсутні також будь-які докази взагалі наявності у позивача лісоматеріалів, їх попередньої купівлі та подальшої реалізації, що б свідчило про господарську діяльність позивача.
Наявність у позивача лише документів, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, зокрема підписаних ТзОВ «Втордеревпром», ПП «РЕМ-БУДІНВЕСТ ЕКСПРЕС» та ПП «МКМ-Сервіс» актів та податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до валових витрат та податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.
Встановлені судом вищенаведені фактичні обставини справи свідчать про те, що документи (в т.ч. договори, видаткові та податкові накладні) позивачем з ТзОВ «Втордеревпром», ПП «РЕМ-БУДІНВЕСТ ЕКСПРЕС» та ПП «МКМ-Сервіс» підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, і лише з метою документального оформлення придбання товару, з однією метою - отримати податкову вигоду шляхом формування валових витрат та податкового кредиту (безпідставно отримати відшкодування з Державного бюджету України тощо).
Відсутність судового рішення про визнання недійсними правочинів між позивачем і ТзОВ «Втордеревпром», ПП «РЕМ-БУДІНВЕСТ ЕКСПРЕС» та ПП «МКМ-Сервіс» само по собі не свідчить про реальність виконання цих правочинів зазначеними суб'єктами. Укладення правочину не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.
Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «Втордеревпром», ПП «РЕМ-БУДІНВЕСТ ЕКСПРЕС» та ПП «МКМ-Сервіс» є обґрунтованим.
Також перевіркою встановлено, що позивач отримав транспортно-експедиційні послуги по маршруту: м. Львів (Україна) - м. Vaggryd (Швеція) від фірми „LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG", IZNO-SUD, Strabe 14, Postfach.,36. A-2355, Wiener Neudorf, Austria, по контракту від 25.08.10 № 508-T, згідно актів виконаних послуг: від 14.09.10 № 1 на суму 1500 євро,від 30.09.10 № 2 на суму 1500 євро, від 31.10.10 № ОУ-3 на суму 1500 євро, від 10.12.10 № ОУ-4 на суму 1500 євро, від 11.12.10 № ОУ-5 на суму 1500 євро, від 23.12.10 №ОУ-6 на суму 1500 євро.
Оплату здійснено 01.09.10 в сумі 15000 євро (15023,02 грн.), 23.09.10 в сумі 1500 євро (15584,99 грн.), 22.10.10 в сумі 1500 євро (16633,35 грн.), 25.11.10 в сумі 1500 євро (15888,15 грн.), 08.12.10 в сумі 1500 євро (15939,39 грн.), 20.12.10 в сумі 1500 євро (15839,40 грн.).
Окремого порядку оподаткування транспортно-експедиторських послуг Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює. Тобто оподаткування послуг експедитором здійснюється за загальними правилами цього Закону.
Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України, експедитор надає клієнту послуги з організації перевезення вантажу за дорученням клієнта і за його рахунок. Таким чином, клієнт здійснює два види перерахувань експедитору: винагорода експедитора, яка є оплатою наданих експедитором послуг; кошти для оплати послуг третіх осіб.
Оподаткування суми винагороди експедитора здійснюється за загальними правилами. Відповідно до пп. 4.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума винагороди експедитору включається до складу його валового доходу.
Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (пп. 11.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»): або дата зарахування коштів від клієнта на банківський рахунок платника податку в оплату експедиторських послуг, а у разі оплати готівкою - дата її оприбуткування в касі експедитора; або дата фактичного надання послуг експедитором.
Якщо клієнтом є нерезидент, який оплачує послуги в іноземній валюті, то доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з наданням експедиторських послуг протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду (пп. 7.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). При цьому слід мати на увазі, що у випадку передоплати датою збільшення валового доходу вважатиметься дата зарахування коштів не на розподільчий, а саме на поточний рахунок експедитора.
Для правильного обліку отриманих від клієнта сум слід враховувати положення договору щодо строків оплати послуг експедитора та забезпечення експедитора коштами на організацію перевезення, зокрема, щодо попередньої оплати послуг або оплати після фактичного надання послуг, а також виписки банку щодо призначення одержаного платежу.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи, експедитор веде податковий облік коштів на оплату послуг третіх осіб з урахуванням наступного.
У відповідності до абз. 4 п.п.7.9.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі права власності.
Валові витрати щодо послуг третіх осіб (зокрема, перевізників) у експедитора також не виникають, тому що відповідно до п. 5.1 Закону № 334 валовими витратами визнаються будь-які витрати платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснювані як компенсація вартості робіт (послуг), які придбаваються таким платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Експедитор придбаває послуги з перевезення для клієнта і за його кошт, тобто фактично вони використовуються у господарській діяльності клієнта, а не експедитора.
Таким чином, експедитор не відображає в податковому обліку «транзитні» суми, оскільки вони отримані для перерахування третім особам, залученим для виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до ст.912 ЦКУ за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
По суті це поняття є похідним загальних положень про найм.
Предметом договору транспортного експедитування є факт доставки грузу до пункту призначення, тобто безпосередній результат таких дій.
Цивільне законодавство в свою чергу ці поняття розрізняє, поняття фрахту дещо звужує.
Фрахт, у розумінні Закону № 334, - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин), зокрема, для цілей перевезення вантажів морськими, повітряними суднами, а також залізничним або автомобільним транспортом.
Як видно, визначення фрахту, яке дане податковим законодавством максимально об'єднує в одне поняття в цілях оподаткування операції, які здійснюються як за договорами перевозки (транспортного експедитування), так і за договорами найму, оренди транспортного засобу (фрахту).
В розумінні Закону про прибуток фрахт - це не що інше як плата за оренду транспортного засобу або його частини виключно в цілях перевезення багажу, включаючи вартість такого перевезення.
Пунктом 13.5 Закону № 334 передбачено, що сума фрахту, яка сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 % у джерела виплати таких доходів за їх рахунок. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту, а
особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент (в розумінні п. 1.15 цього Закону), який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеної системи оподаткування чи ні.
Під терміном «базова ставка фрахту» розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодованих) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування (пп. 1.35.3 Закону № 334).
Відтак, фрахт - не винагорода за договором, який собою являє синтез дій, пов'язаних з навантаженням, доставка (перевозка з наданням вміскості тарнспортного засобу) розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів.
Слід зауважити, що сума фрахту оподатковується незалежно від території, якою нерезидентом здійснено перевезення вантажів. Визначальним чинником для оподаткування податком на фрахт є власне доходи, отримані нерезидентом від резидента України. Така позиція узгоджується з позицією викладеною в ухвалах Вищого адміністративного суду від 17.05.2007 р.№К-10238/06.
При визначенні необхідності сплати податку на фрахт необхідно враховувати також положення чинних угод про уникнення подвійного оподаткування. Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Законом № 334, застосовуються норми міжнародного договору (п. 18.1 Закону № 334). Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затверджено постановою Кабміну від 06.05.2001 р. № 470.
Відповідно до п. 4 цього Порядку нерезидент повинен надати довідку, яка підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
Відповідно до п.8 Порядку, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п.4 цього Порядку, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування. В ході проведення перевірки позивачем довідки за 2010 р. від нерезидента «LKW WALTER Internationale Tramsportorganisation AG», Австрія, не представлено.
Експедитор, який виплачує доходи нерезиденту, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, в якому було здійснено виплату доходів, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів за попередній квартал (доходи у вигляді фрахту та податок на фрахт відображаються у рядку 7 звіту). Звіти подаються окремо про кожного нерезидента, якому було виплачено дохід. У разі відсутності у звітному кварталі виплат доходів нерезидентам звіт не подається (п. 1.3 та 1.4 Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПАУ від 16.01.98 р. № 28).
У декларації з податку на прибуток сума утриманого податку на фрахт відображається в рядку 19.3.
Враховуючи наведене, при виплаті доходів у вигляді фрахту нерезиденту не утримано та неперераховано до бюджету податок з доходів нерезидентів у розмірі 6 відсотків, чим порушено вимоги п. 13.1,113.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого відповідачем вірно донараховано податок з доходів нерезидентів у сумі 5694,50 грн.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.
Судові витрати згідно ст. 94 КАС України позивачеві не повертаються
Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 165 КАС України, суд
В позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Судові витрати у вигляді судового збору згідно ст..94 КАС України позивачу не повертаються.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.
Суддя Дем'яновський Г.С.