Справа № 521/19212/14-ц
Провадження № 2/521/1166/15
29 квітня 2015 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Роїк Д.Я.
при секретарі Дукіної Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку із виплатою компенсації її вартості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою № 19 по вул. Терешковій, 45 в м. Одесі, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності відповідача на частку спірної квартири із виплатою компенсації її вартості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачу належіть 1/4 частка спірної квартири № 19, розташованій по вул. Терешковій, 45 в м. Одесі, що є трикімнатною, тому не може бути виділена у натурі, також посилалась на неможливість спільного мешкання із відповідачем завдяки його кримінального минулого, і так як у квартирі мешкають чотири особи, серед яких є неповнолітня дитина, що знаходиться на обліку у невролога, спільне мешкання із відповідачем, що є сторонньою особою, завдасть їй значної моральної шкоди.
Позивач, посилаючись на ст. 365 ЦК України, вважає, що належна відповідачу частка квартири є незначною та не може бути виділена в натурі, у власності відповідача на момент звернення нею до суду у власності знаходилися 530/4000 частин трьох кімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 126,6 кв.м., які були подаровані його матері ОСОБА_3 25.11.2014 року, вже під час розгляду справи судом. Вважає, що припинення права власності на частку квартири не завдасть йому істотної шкоди, так як відповідач забезпечений житлом.
Представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 У судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 - позовні вимоги не визнав, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою № 19 по вул. Терешковій, 45 в м. Одесі, в якому просив відмовити у задоволенні первісного позову, та виділити йому в користування одну житлову кімнату, площею 10,7 кв.м., ОСОБА_1 житлові кімнати площею 17,3 кв.м. та 17,4 кв.м., два балкони по 0,8 кв.м. Залишити в спільному користуванні співвласників коридор площею 7,1 кв.м., туалет площею 1,1. кв.м., ванну площею 2,1 кв.м., кухню площею 5, 8 кв.м.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.12.2014 року, справа № 512/18611/14-ц, ОСОБА_2 було вселено до спірної квартири, проте не визначено порядок користування спірною квартирою. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1, створюючи перешкоди у користуванні цією квартирою, сама мешкає в за іншою адресою, а для нього спірна квартира є єдиним житлом.
В судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позов не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні, та повністю підтримали заявлений зустрічний позов.
В останнє судове засідання представники відповідача не з'явилися, подали до суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на госпіталізацію представника ОСОБА_3 та зайнятість адвоката ОСОБА_5 в судовому засіданні під головуванням судді Київського районного суду м. Одеси Іванчука В.М. в якості захисника по кримінальній справі №520/14649/14к, яке було призначене на 11-00 годину 29.04.2015 року. Дослідивши під час судового засідання веб-портал судової влади України на предмет оприлюднення списку судових справ, призначених до розгляду у відповідності до п.2.8.5 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду» затверджену рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 року №25, призначених в Київському районному суді м. Одеси станом на 29.04.2015 року судом встановлено відсутність справи №520/14649/14к в призначених справах. Тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність відповідача ОСОБА_2 та його представників. При цьому судом враховується, що причини неявки в судове засідання самої сторони взагалі не надано.
При проголошенні рішення суду представники відповідача в залі судового засідання не знаходились.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків, вивчивши наявні у справі та надані сторонами під час судового засідання письмові докази, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, перебуває в спільній частковій власності в наступних частках:
-- 3/4 частки квартири належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 14.08.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 1272, та у Реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.08.14 року, та на підставі свідоцтва про придбання майна від 12.11.2009 року, посвідченого державним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за№ 1-2989, та у Реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.02.10 року;
-- 1/4 частка квартири належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 30.09.2014 року, укладеного між ним та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим номером 785, та у Реєстрі речових прав на нерухоме майно від 30.09.2014 року.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 847/974/24 від 18.03.2015р. було встановлено, що виділ у натурі 1/4 частки спірної квартири з окремим входом у складі житлових та підсобних приміщень, регламентованих нормативно-технічними вимогами, технічно не представляється можливим.
Даним висновком була визначена дійсна ринкова вартість 1/4 частини спірної квартири без ремонту (у незадовільному стані), розмір якої склав 183370 гривень.
Ринкова вартість квартири станом на цей час дорівнює 1366550 гривень. Одночасно зазначеним висновком визначено порядок користування квартирою: кімната площею 10,7 кв.м. у користування ОСОБА_2, кімнати площею 17, 2 кв.м. та 17, 3 кв.м., 2 балкони площею 0,8 кв.м. та 0,8 кв.м. у користування ОСОБА_1, інші приміщення: коридор площею 7,1 кв.м., санвузол площею 1.1 кв.м., ванна площею 2,1 кв.м., кухня площею 5,8 кв.м. - у спільне користування співвласників. Експертом встановлено, що був виконаний демонтаж перегородок між санвузлом та ванною, улаштований дверний отвір у житловій кімнаті площею 17,2 кв.м., а також закладений дверний отвір у санвузлі. (т. 1, а.с. 201-212)
Згідно з актом про проживання від 16.10.2014 року, завіреним підписами сусідів по будинку та підписом начальника дільниці КП "ЖКС Черьомушки", у квартирі АДРЕСА_3, з жовтня 2014 року мешкають та проводять ремонті роботи ОСОБА_1, її донька ОСОБА_4, її цивільний чоловік ОСОБА_9, онук ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з випискою з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію від 27.04.2015 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 відкрито особистий рахунок на гр. ОСОБА_1, яка зареєстрована за вказаною адресою з 08.04.2015 року, крім неї зареєстрований її онук ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21.04.2015 року, її донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.04.2015 року, син колишнього власника квартири ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 з 18.10.1989 року, піднаймач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13.12.2014 року.
На підтвердження факту здійснення нею ремонтних робіт у спірній квартирі позивачка надала суду договір про надання послуг № 10 від 26.11.2014 року, акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000008 від 02.04.2015 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 38 від 02.04.2015 року. На підтвердження факту стану квартири на час отримання у дар ? частки квартири ОСОБА_2 надано звіт про незалежну оцінку житлових приміщень, що розташовані в АДРЕСА_5, виконаний ТОВ «Оціночною компанією ОСОБА_8» від 03.09.2013 року, проведеної згідно із постановою Малиновського районного ВДСВ Одеського МУЮ про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 20.08.2013 року. У пункті 5.3. цього звіту, зазначено, що квартира є у незадовільному стані.
Суд критично ставиться до свідчень свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які стверджували, що 2 роки тому назад приходили разом із ОСОБА_3 до спірної квартири, яка була у задовільному у стані, пригідному для життя, оскільки цей факт спростовується наданим звітом про незалежну оцінку житлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6, від 03.09.2013 року, а також спростовується звітом про визначення оціночної (ринкової) вартості 1/4 часток квартири № 19, загальною площею 62,9 кв.м., у будинку № 45 по вул. В. Терешкової в м. Одесі від 20.08.2014 року, виконаного ПП «Експертна оцінка майна», виконаної на замовлення ОСОБА_7, де у п. 3 зазначено, що згідно інформації, наданої замовником, об'єкт оцінки має незадовільний технічний стан.
Описуючи стан приміщень квартири, свідки: ОСОБА_13 та ОСОБА_12 зазначили, що вікна були дерев'яні, у гарному стані, туалет та ванна кімната окремі. Вхід до кімнат проходив через коридор, усі кімнати були самостійні.
Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 847/974/24 від 18.03.2015 року у квартирі виконано перебудову, між кухнею та кімнатою виконаний прохід, ванна кімната із санвузлом з'єднані у спільне приміщення, що підтверджує факт того, що квартира зазнала значних реконструкцій з того часу, як 1/4 частка була отримана у дар відповідачем за первісним позовом.
Свідок ОСОБА_14 стверджувала, що надала кошти у розмірі 20000 доларів США, ОСОБА_1 на проведення ремонтних робіт у квартирі та на здійснення нею розрахунку із відповідачем за належну йому 1/4 частку, на підтвердження цього, суду надано розписку від 01.10.2014 року, у якій зазначено, що кошти у розмірі 20000 доларів США, мають бути повернені позивачем їй після продажу належній ОСОБА_1 на праві приватної власності однокімнатної квартири АДРЕСА_7. Стосовно стану квартири пояснила, що квартира була у жахливому стані, не придатному для проживання. Зі слів позивача їй відомо, що остання здійснила у квартирі ремонт, та починаючи з січня 2015 року, проживає там.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача за первісним позовом щодо відсутності у нього іншого житла, крім 1/4 частки за адресою: АДРЕСА_2, оскільки, на час звернення позивача із позовом до суду, він був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_8, що підтверджується довідкою з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області від 18.11.2014 року (т.1, а.с. 41) та довідкою-випискою з домової книги про стан сім'ї та прописку форми № 1 від 01.12.2014 року, завіреними картками форми А і Б, з яких вбачається, що відповідач за первісним позовом, був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, з 09.01.2003 року разом із своєю матір'ю ОСОБА_3 та його братами. (т. 1, а.с. 155).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 01.12.2000 року, отриманого на підставі розпорядження органу приватизації від 01.12.2000 року, ОСОБА_2 належали 530/4000 частин трьох кімнатної квартири АДРЕСА_9, загальною площею 126.6 кв.м.
Судом встановлено, що отримавши особисто позовну заяву із ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.11.2014 року, що підтверджується повідомленням про їх вручення від 17.11.2014 року (т.1, а.с. 30), відповідач за первісним позовом, 25.11.2014 року укладає договір дарування 530/4000 частин трьох кімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 126.6 кв.м. на користь своєї матері ОСОБА_3, зазначаючи, що не має іншого житла, крім 1/4 частини спірної квартири.
До суду надано доказ про неможливість потрапити до квартири, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.12.2014 року, з якого вбачається, що він - ОСОБА_2 не міг потрапити до спірної квартири з часу отримання у дар 1/4 частки, тим самим спростовує факт того, що це житло було місцем його мешкання /т.1, а.с. 107-110/.
Суд враховує той факт, що майно 530/4000 частин трьох кімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 126.6 кв.м. було передано відповідачем за первісним позовом у власність його матері після того, як він дізнався про наявність спору про припинення права власності на належну йому 1/4 частку спірної квартири.
Згідно з листом Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 21.01.2015 року № 31/17-ЖЄУ-2554 ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_10, у листі йдеться про те, що його сусідка ОСОБА_15 неодноразово викликала міліцію з приводу його поведінки у квітні 2014 року.
Таким чином суд приходить до висновку про умисне погіршення відповідачем свого майнового стану, так, фактично ОСОБА_2 не втратив місце мешкання у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, а тому припинення права власності на належну йому частку спірної квартири із виплатою компенсації її дійсної ринкової вартості у незадовільному стані, не завдасть його інтересам істотної шкоди.
Посилання позивача за первісним позовом на договір дарування 530/4000 частин трьох кімнатної квартири АДРЕСА_9, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 від 30.09.2014 року та зареєстрований у реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.11.2014 року на бланку HAB 836050, як на такий, що не відповідає вимогам закону, не може досліджуватися судом, так як не є предметом цього спору.
Відповідно д ч.2 ст. 183 ЦК України спірна квартира, яка належить сторонам по справі на праві спільної часткової власності, є річчю неподільною.
Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналізуючи вказану вище норму, суд приходить до висновку, що положеннями ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні. Тобто, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Таку правову позицію було визначено у Постанові Верховного Суду України від 15.05.2013р. (справа №6-37цс13).
Як роз'яснено п.1 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1- 4 частини першої та частини другої статті 365 ЦК, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
ОСОБА_1 на виконання вимог ч.2 ст. 365 ЦК України, 26.04.2015 р. внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА в Одеській області грошову суму, визначену експертним висновком в розмірі 183370 гривень.
Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 в яких вона посилається, що належна 1/4 частка ОСОБА_2 в спірній квартирі є такою, що не може бути виділена в натурі, так як цей факт встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи № 847/974/24 від 18.03.2015 р.
Враховуючи той факт, що у спірній квартирі мешкають чотири особи, серед яких неповнолітня дитина, що страждає на захворювання нервової системи, що підтверджується медичною карткою ОСОБА_10 та епікризом медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України від 15.04.2011 року, з яких вбачається, що дитина перебуває під наглядом невролога з 2007 року по 2014 рік, суд приходить до висновку, що спільне користування квартирою із відповідачем за первісним позовом, є неможливим, так як завдасть істотної шкоди здоров'ю дитини, оскільки існують конфліктні відносини між сторонами, що підтверджується висновком про відсутність кримінального провадження Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 08.10.2014 року за матеріалами перевірки ЖЕУ №26889 від 01.10.2014 року.
Судом також встановлено, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2012 року по кримінальній справі № 1522/6002/12 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України /т.1, а.с.142-145/.
Докази, які були надані суду представником відповідача за довіреністю за первісним позовом ОСОБА_3 щодо характеристики ОСОБА_2 з місця навчання, служби та роботи, не приймаються судом як належні докази, так як надані у копіях, оригінали суду для огляду на представлені.
Доводи представника відповідача за первісним позовом щодо необхідності встановлення дійсної ринкової вартості 1/4 частки спірної квартири станом на цей час у доброму технічному стані за для вирішення питання про припинення права власності на неї не знаходять свого підтвердження, так як з матеріалів цивільної справи вбачається, що технічний стан квартири на момент отримання ОСОБА_2 права власності на неї був незадовільний та відповідач не приймав участі у ремонті цієї квартири.
Посилання представника відповідача за первісним позовом на інше майно, що є у власності позивача ОСОБА_1, однокімнатна квартира АДРЕСА_11, належне їй на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2006 року, р. № 5658, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_16, також не приймається до уваги судом, оскільки воно знаходиться у продажу з вересня 2014 року, що підтверджується дорученням агентства нерухомості «Квартал Н»; житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, належний ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 27.10.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_17, розташований в Одеській області Овідіопольського району, с. Мізікевича, ж/м «Чорноморка», будинок 1/17, - знаходиться за межами міста ОСОБА_14.
Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги, що належна частка ОСОБА_2, яку він отримав у дар в спірній квартирі не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування квартирою є неможливим, що частка відповідача у спірній квартирі є незначною в порівнянні з часткою позивача, відповідач у спірній квартирі суду не проживав, суд дійшов висновку, що припинення права власності на частку не завдасть йому істотної шкоди, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтовані та підлягають задоволенню. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та об'єкту, який є спільним майном.
Встановлені судом фактичні обставини справи вказують на те, що пред'явлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 4108,30 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 185, 365 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 64, 88, 209, 212, 215, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку спірної квартири із виплатою компенсації її вартості - задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на належну йому 1/4 частку квартири, розташованій за адресою: АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., яка складається в цілому з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень.
В рахунок належної ОСОБА_2 1/4 частки квартири. розташованій за адресою: АДРЕСА_2, сплатити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) грошову компенсацію в розмірі 183370 (сто вісімдесят три тисячі триста сімдесят) гривень, яка була зарахована від ОСОБА_1 26.04.2015 року на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16.04.2015 року.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 4174 (чотири тисячі сто сімдесят чотири) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: