Справа № 520/5393/15-ц
Провадження № 2/520/3170/15
06.05.2015 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Куриленко О.М.
за участю секретаря - Баранової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про переведення прав учаснику договору про дольову участі у будівництві,
16 квітня 2015 року позивач звернулась до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею права учасника (спів забудовника) за договором за № 1-63, про сумісне інвестування будівництва ізольованої двокімнатної квартири, загальною площею 47,5 кв.м., від 23 травня 1995 року. Визнати за нею право власності на квартиру, яка розташована в Київському районі міста Одеси, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47,5 кв.м.
Свої вимоги мотивувала тим, що зазначена квартира була придбана та оплачена батьками її матері з метою подальшої передачі позивачці, однак, договір інвестування спірної квартири був оформлений на батька позивача, так як вона на час забудови була неповнолітньою. Крім того, підставою для звернення з даним позовом з'явилась відсутність свідоцтва на право власності на зазначене нерухоме майно та відсутність іншої ніж звернення до суду можливості отримати правовстановлюючий документ внаслідок припинення існування забудовника.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, просила розглянути справу у її відсутність.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, а також позов визнали в повному обсязі, проти його задоволення не заперечували.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що з 06 березня 1982 року відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу Серії ІІ-ЖД № 291802.
Від даного шлюбу 24 листопада 1986 року народилась позивачка ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії ІV № 349789.
З матеріалів справи, а саме Акту № 41 прийому-передачі квартири № 3 (стр. 20а) по вул. Левітана в м. Одесі в особисту власність від 23 жовтня 1995 року вбачається, що на виконання договору про спільну інвестиційного будівництва № Л-63 від 23 травня 1995 року та акту Державної Комісії прийому в експлуатацію 10 поверхового, 80 квартирного житлового будинку №108 (стр. 20а) по вул.. Левітана № 903 від 22.09.1995 року, забудовник Компанія «НОВО» передав, а співбудівник ОСОБА_3 прийняв в особисту власність двох кімнатну квартиру № 3 загальною площею 49 кв.м., в тому числі житловою 29 кв.м.
На підставі даного Акту відповідач ОСОБА_3 зареєстрував спірну квартиру в КП «ОМБТІ та РОН» за № 3112 кн. 98 доп, стр. 143.
Як стверджує позивач, договір про спільне інвестиційне будівництво фактично був оплачений батьками її матері з метою придбання для неї окремого житла, але оформлений на ім'я її батька, оскільки на час забудови вона була неповнолітньою.
Вказані обставини визнали відповідачі, а від так згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.
Відповідно до положення статей 2, 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність", інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. (ч. 2 ст. 5 Закону України „Про інвестиційну діяльність")
Як передбачено ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених статтями 335, 376, 392 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" дає визначення поняття „майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є „чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент укладення Договору інвестування, а тому не може існувати й право власності на нього.
Отже, майнове право, яке можна визначити як „право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Відповідно до положення статті 19 Закону України „Про інвестиційну діяльність", захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання за позивачем права учасника (спів забудовника) за договором за № 1-63, про сумісне інвестування будівництва ізольованої двокімнатної квартири, загальною площею 47,5 кв.м., від 23 травня 1995 року.
Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, ураховуючи визнання позову відповідачами, суд дійшов висновку про наявність підстав визнання за позивачем права власності на вищевказану спірну квартиру.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 328, 331, 357, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 208 - 215, 225 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про переведення прав учаснику договору про дольову участі у будівництві - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 права учасника (співзабудовника) за договором № 1-63 від 23 травня 1995 року про сумісне інвестування будівництва ізольованої двокімнатної квартири, № 3, яка розташована в Київському районі міста Одеси, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47,5 кв.м
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру № 3, яка розташована в Київському районі міста Одеси, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47,5 кв.м.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя Куриленко О. М.