Справа № 520/2492/15-ц
Провадження № 2/520/2465/15
07.05.2015 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого - судді Куриленко О.М.
за участю секретаря - Баранової Ю.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
24.02.2014 року позивач звернувся до суду з позовом та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса: м. Одеса, провулок Маячний, 12/8) грошові кошти у розмірі 850 440 (вісімсот п'ятдесяти тисяч чотириста сорока) гривень за договором позики від 26 серпня 2011 року; судові витрати покласти на відповідача.
Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким Відповідач запозичив для власних потреб суму в розмірі 30 000 дол. США, що на час укладання договору було еквівалентно 240 000 гривень та зобов'язався повернути вищевказану суму в строк до 31 грудня 2012 року.
Однак, до теперішнього часу відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання і борг не повернув, вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, та просили стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 30 000 доларів США за курсом НБУ на день винесення рішення, вказуючи, що в прохальній частині позову зазначена сума у розмірі 850 440 гривень, що була вирахувану за курсом долара на час звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що грошових коштів за вказаним договором позики відповідач не отримував.
Розглянувши поданий позов, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.
Як встановлено у судовому засіданні, 26 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000 у.е. (що еквівалентно 240 000 гривень) в строк до 31 грудня 2012 року.
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, на виконання вказаного договору ОСОБА_1 передав грошові кошти у розмірі 30 тисяч доларів США, що за курсом долара на той час складало в еквіваленті 240 000 гривень. Строк дії зазначеного договору позики вже закінчився, ОСОБА_2 борг визнає, обіцяє його погасити, однак до теперішнього часу грошові кошти не повернув, посилаючись на особисті майнові труднощі.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов'язань відповідача позивачем була надана боргова розписка.
Згідно пояснень позивача, свої зобов'язання за договором він виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачу гроші у розмірі 30 000 дол. США, а відповідач зобов'язався повернути гроші в строк, однак свої зобов'язання не виконав, гроші не повернув.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов'язань відповідача позивачем був наданий оригінал договору позики від 26.08.2011 року, написаний відповідачем власноручно.
Суд приймає даний договір позики в якості належних та допустимих доказів виникнення боргового забов'язання, так як відповідач даний факт жодним чином не спростував.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок .
Наявність у позивача оригіналу договору позики свідчить про неповернення боргу відповідачем.
За ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт неповернення боргу підтверджується тим, що борговий документ (розписки) перебувають у позивача, так як, відповідно до ч.3 ст. 545 ЦК України, тільки наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання їм свого обов'язку.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, у зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. Також у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 30 000 дол. США, що за курсом НБУ на день винесення рішення (100 доларів США=2102,5503) складає 630 765, 09 гривень, так як підстави для стягнення заборгованості у розмірі, визначеному позивачем, на теперішній час відсутні.
Крім того в силу вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з сторони понесенні нею і документально підтверджені судові витрати.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212-215, 223, ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 533, 536, 611, 625, 1046, 1049 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса: м. Одеса, провулок Маячний, 12/8) грошові кошти за договором позики від 26 серпня 2011 року у розмірі 30 000 доларів США, що за курсом НБУ на день винесення рішення (100 доларів США=2102,5503) складає 630 765, 09 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса: м. Одеса, провулок Маячний, 12/8) судові витрати у розмірі 3654 гривень.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя Куриленко О. М.