Справа № 500/1897/15-ц
Провадження № 2/500/1563/15
07 травня 2015 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Адамова А.С.,
при секретарі - Топтигіній О.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Одеської області про визнання факту та права власності на спадкове майно,
02.04.2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить суд визначити, що частки ОСОБА_5, померлого 17.08.2014 року, та ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальної площі 0,10 га, що розташована по вул. Чехова, 24 в м. Ізмаїлі, є рівними та становлять по 1/2 частки кожному; визнати за нею, як спадкоємцем за заповітом, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована по вул. Чехова, 24 в м. Ізмаїлі Одеської області, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить померлому 17.08.2014 року ОСОБА_5, мотивуючи тим, що державним нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що у списку співвласників земельної ділянки, який є додатком до державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 338790, виданого ОСОБА_4 міською радою 19.07.2011 року, не визначена частка земельної ділянки, що належала спадкодавцю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради Одеської області в судовому засіданні зазначила, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, та просить їх задовольнити, позов визнає у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,10 га, яка розташована по вул. Чехова, 24 в м. Ізмаїлі Одеської області, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 338790, виданого 19.07.2011 року ОСОБА_4 міською радою Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511060001000123.
Згідно списку співвласників земельної ділянки та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки власниками (користувачами) земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована по вул. Чехова, 24 в м. Ізмаїлі Одеської області, переданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є ОСОБА_5 та ОСОБА_3.
Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 388100 від 19.08.2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_5 помер 17.08.2014 року.
Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частина земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована по вул. Чехова, 24 в м. Ізмаїлі Одеської області, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1233 ЦК - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до заповіту, посвідченого 12.07.1991 року державним нотаріусом ОСОБА_4 державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2/1837, ОСОБА_5 заповів усе своє майно, яке на день смерті буде йому належати та де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось - ОСОБА_3.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 39644880 від 17.02.2015 року, наданого приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6, заповіт ОСОБА_5 від 12.07.1991 року, зареєстрований за № 2-1837, не змінювався та не скасовувався.
Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Так, судом встановлено, що згідно прибудинкової книги на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців, з ним проживала та була зареєстрована за однією адресою його дружина ОСОБА_3
Письмовою відповіддю приватного нотаріуса ОСОБА_4 міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 за № 122/02-14 від 18.03.2015 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку із тим, що у списку співвласників земельної ділянки, який є додатком до державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 338790, виданого ОСОБА_4 міською радою 19.07.2011 року, не визначена частка земельної ділянки, що належала спадкодавцю.
Відповідно до ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно із ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Статтею 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 1220, 1222, 1233, 1234, 1241, 1269 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Одеської області про визнання факту та права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати, що частки ОСОБА_5, померлого 17.08.2014 року, та ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальної площі 0,10 га, що розташована по вул. Чехова, 24 в м. Ізмаїлі Одеської області, є рівними та становлять по 1/2 частки кожному.
Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 17.08.2014 року, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована по вул. Чехова, 24 в м. Ізмаїлі Одеської області, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 338790, виданого 19.07.2011 року ОСОБА_4 міською радою Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511060001000123).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2015р.
Суддя: ОСОБА_7