Справа № 495/2322/15-ц
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
28 квітня 2015 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі головуючого - одноособово судді Смаглій М.В.
при секретарі - Корженко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгород-Дністровський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили до шлюбу 04 червня 2005 року, від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, згідної якої позовні вимоги підтримала, просить справу розглянути у її відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, згідної якої позовні вимоги підтримав, просить справу розглянути у його відсутність.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, подружжя припинили шлюбні відносини з 2008 року, через те, що вони виявилися людьми з несумісними характерами та різними поглядами на сімейне життя.
Позивач втратила почуття любові і поваги до відповідача, подальше спільне життя і збереження сім'ї неможливі. Поновлювати шлюбні відносини позивач не бажає.
Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України) та не може будуватися на примушуванні сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі, а тим більш в подружніх відносинах. Відповідно суд задовольняє позовні вимоги про розірвання шлюбу.
Керуючись ст.ст. 105 п. 3, 110, 112 СК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище «Бойко»), ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 04 червня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 123, які від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 присвоїти дошлюбне прізвище «Бойко».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ЦПК України.
Суддя: