Справа № 127/25322/14-ц
Провадження № 2/127/288/15
24 квітня 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,
при секретарі Завадюк О.І.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача - адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину, -
Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину, який в процесі судового розгляду неодноразово уточняв, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.04.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу 47/100 часток квартири, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Червоних Партизан, 7/20-а.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.06.2009 року у цивільній справі №2-3780/09 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права приватної власності, позов задоволено, визнано договір купівлі-продажу квартири №20-а, що розташована по вул. Червоних Партизан, 7 у м. Вінниці, який був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - дійсним; визнано за ОСОБА_7 право приватної власності на квартиру №20-а, що розташована по вул. Червоних Партизан, 7 у м. Вінниці, та складає 47/100 частки квартири №20, що розташована по вул. Червоних Партизан, 7, у м. Вінниці.
Проте, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 09.12.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - відмовлено.
У зв'язку з ухваленням вищезазначеного рішення судом апеляційної інстанції, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2014 року у цивільній справі №127/1251/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_6 про визнання договору дарування частки квартири недійсним, позов задоволено, визнано недійсним договір дарування 47/100 часток квартири №20а у будинку №7 по вул. Червоних Партизан у м. Вінниці, укладений 09.12.2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №1197.
Проте, в резолютивній частині рішення Вінницьким міським судом Вінницької області від 13.03.2014 року не зазначено наслідків недійсності такого правочину, що ускладнює виконання останнього щодо внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
А тому, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просив застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу 47/100 часток квартири №20-а по вул. Червоних Партизан в м. Вінниці, повернувши йому право власності на 47/100 часток зазначеної квартири; та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_7 кошти у розмірі 17 000 дол. США.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_4 уточнений позов визнали, не заперечували проти задоволення останнього.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги не визнали та просили в задоволенні останніх відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи №13087 КП «ВООБТІ» на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, 20-а, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні об'єктивно встановлено, що 15.04.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу 47/100 часток квартири, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Червоних Партизан, 7/20-а.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.06.2009 року у цивільній справі №2-3780/09 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права приватної власності, позов задоволено, визнано договір купівлі-продажу квартири №20-а, що розташована по вул. Червоних Партизан, 7 у м. Вінниці, який був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - дійсним; визнано за ОСОБА_7 право приватної власності на квартиру №20-а, що розташована по вул. Червоних Партизан, 7 у м. Вінниці, та складає 47/100 частки квартири №20, що розташована по вул. Червоних Партизан, 7, у м. Вінниці (а.с.4-5).
Проте, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 09.12.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - відмовлено (а.с.6-8).
У зв'язку з ухваленням вищезазначеного рішення судом апеляційної інстанції, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2014 року у цивільній справі №127/1251/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_6 про визнання договору дарування частки квартири недійсним, позов задоволено, визнано недійсним договір дарування 47/100 часток квартири №20а у будинку №7 по вул. Червоних Партизан у м. Вінниці, укладений 09.12.2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №1197 (а.с.9-11).
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Підставою недійсності правочину згідно з ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на те, що договір купівлі-продажу 47/100 часток квартири №20а у будинку №7 по вул. Червоних Партизан у м. Вінниці, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 є нікчемним в силу закону, його правовим наслідком є двостороння реституція, яка полягає у поверненні покупцем продавцеві майна, а продавцем покупцеві - сплачених коштів.
Судом встановлено та сторонами не заперечувалась та обставина, що безпосередньо перед укладенням договору продавцем - позивачем від покупця - відповідача ОСОБА_7 було отримано грошові кошти у розмірі 17 000 дол. США.
Тому, в порядку застосування наслідків недійсності правочину з позивача (продавця) на користь відповідача ОСОБА_7 (покупця) слід стягнути сплачену нею вартість квартири, як об'єкта купівлі-продажу в розмірі 17 000 дол. США., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Проте, суд вважає за можливе зазначити, що реституція стосується виключно сторін за недійсним правочином, а тому правові наслідки недійсності правочину - договору дарування укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 09.12.2013 року, який був визнаний недійсним на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2014 року, ніяким чином не стосується позивача, а правові наслідки останнього застосовуються виключно до сторін за таким договором.
Що ж стосується вимог позивача про повернення його права власності на 47/100 часток квартири №20а по вул. Червоних Партизан, 7 в м. Вінниці, то суд вважає, що останні є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За змістом ст.ст.11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Стаття 16 ЦК України містить перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Разом із тим, такого способу захисту як повернення права власності законодавством України не передбачено, а відтак спосіб захисту права, що обрав позивач, не відповідає способу захисту передбаченому законом.
Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 203, 216 ЦК України, ст.ст.3, 4, 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США.
В іншій частині задоволення позову - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: