Справа № 641/4054/15-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11сс/790/651/15 Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2015 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора прокуратури Комінтернівського району м. Харкова на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року,-
Ухвалою слідчого судді слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року в задоволенні клопотання слідчого СВ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про арешт майна у кримінальному провадженні №12015220510000901- відмовлено.
Як вказано в ухвалі слідчого судді, Слідчий СВ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова, погодженим з старшим прокурором прокуратури Комінтернівського району м. Харкова про накладення арешту на майно - три автомобільні колеса з дисками, які вилучені під час огляду місця події, у результаті вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Клопотання мотивує тим, що 17 квітня 2015 року ОСОБА_9 звернувся з заявою до ЧЧ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області про викрадення трьох автомобільних колес з автомобіля марки ВАЗ 2110 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що завдало йому матеріальної шкоди. У подальшому працівниками УДСО було виявлено автомобіль ВАЗ 21063 у якому знаходилось три колеса, схожі за описом на викрадені у ОСОБА_9 , а у самому автомобілі знаходились ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які обставини придбання та належність колес пояснити не змогли, а тому у слідчого є підстави підозрювати останніх у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та є підстави вважати, що вилучене у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 майно ( три автомобільні колеса) набуті останніми в результаті вчинення ними кримінального правопорушення, а тому просить накласти на них арешт.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в ньому, просив його задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що таке не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судці або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Із змісту ст. 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно.
Отже фактично арешт майна належного потерпілому не передбачено ст. 170 КПК України, крім цього дане питання не врегульовано і іншими нормами КПК України.
Однак у відповідності до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.
Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна являється заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.
Таким чином, суд вважає можливим накладення арешту на майно потерпілого, але вивчивши матеріали клопотання, суд встановив, що дані матеріали не містять даних, що зазначені у протоколі огляду місця події від 17 квітня 2015 року три колеса, належать саме потерпілому та відсутній протокол впізнання речей потерпілим, складений, відповідно до ст. 229, 231 КПК України, а також станом на 20 квітня 2015 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, а тому з огляду на вимоги ст. 170 КПК України та ст. 9 ч.6 КПК України, суд позбавлений можливості накласти арешт на майно, яке зазначене у клопотанні слідчого.
Прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на вилучене майно.
Апеляцію прокурор обгрунтовує тим, що слідчим суддею при винесенні оскаржуваної ухвали допущено істотне порушення вимог кримінально процесуального закону.
Крім того, прокурор посилається на те, що відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з врахуванням наступного. Як вбачається з клопотання слідчого про арешт майна, останній посилався на необхідність цього для забезпечення доказової бази в провадженні, посилаючись по суті на те, що данне майно може бути предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з його незконним обігом і відносяться до речових доказів. Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження , в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій , гроші , цінності та інші речі , набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Згідно до п.3 ч.2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно що є предметом кримінального правопорушення. Відповідно до п.4 ч.2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям , зазначеним у ч.2 ст. 167 КПК України. Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого з посиланням на зміст ч.1ст.170 КПК України слідчий суддя не врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч.2 ст. 170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні. Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування , виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів. Повідомлення про підозру, відповідно до 276 КПК України, здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тому відсутність повідомлення про підозру в кримінальному провадженні не позбавляє прокурора та слідчого права звернутися з клопотанням про арешт майна для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні, про що йдеться в ч.2 ст. 170 КПК України. З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
З урахуванням зазначеного, доводи апеляції прокурора щодо безпідставності відмови слідчого судді в накладенні арешту є обґрунтованими.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає необхідним апеляцію прокурора задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу якою задовольнити клоотання слідчого щодо накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 392,404,405,407,418,419,422,423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року щодо відмови в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту у кримінальному провадженні №12015220510000901 скасувати.
Винести нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України щодо накладення арешту на майно, що вилучене під час огляду місця події, проведеного за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, 20.
Накласти арешт на три автомобільних колеса разом з дисками, що вилучені були під час огляду місця події згідно протоколу від 17 квітня 2015 року.
Виконання даної ухвали щодо накладення арешту та забезпечення порядку зберігання арештованого майна відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку покласти на слідчого СВ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області лейтенанта міліції ОСОБА_10 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: