Провадження № 22ц/790/2656/15 Головуючий 1-ї інстанції - Полєхін А.Ю.
Справа № 635/11669/13-ц Доповідач - Бровченко І.О.
Категорія - право власності
28 квітня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Бровченко І.О.,
суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,
при секретарі - Афоніні К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка дії в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 серпня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Жовтневої сільської ради Харківського району Харківської області, про відновлення порушеного права, усунення перешкод в користуванні власністю та виселення, -
У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Жовтневої сільської ради Харківського району Харківської області, про відновлення порушеного права, усунення перешкод в користуванні власністю та виселення відповідачів з житлового будинку № 19 по вул. Зеленій в с. Жовтневе Харківського району Харківської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником житлового будинку № 19 по вул. Зеленій в с. Жовтневе Харківської області. Тривалий час він особисто не може користуватися належним йому житловим будинком, проживати в ньому в силу того, що відповідачі по справі його сини ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3 і колишня дружина ОСОБА_2, незважаючи на те, що сімейні стосунки між ними припинені, та наявність у всіх відповідачів іншого житла, продовжують проживати в цьому будинку, займають його повністю. Починаючи з 2009 року відповідачі постійно вчиняють дії, якими перешкоджають позивачу користуватися своїм будинком, систематично псують його, використовують не за призначенням, забруднюють будинок, зберігають в ньому овочі та сіно, різне сміття, що приводить до його руйнування, порушують правила співжиття, що робить неможливим проживання з ними в одному будинку, у зв'язку з чим протягом цього часу він змушений проживати в іншому місці з вересня 2009 року.
Декілька разів позивач звертався до відповідачів з проханнями припинити такі протиправні дії, але у добровільному порядку вони не бажають і категорично відмовляються це робити. З приводу неправомірних дій відповідачів він неодноразово протягом 2010-2013 років звертався з відповідними заявами до Липецького ВМ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області, Харківської міжрайонної прокуратури, де реальної допомоги надати не змогли, рекомендували звернутися до суду. За наслідками проведених перевірок з відповідачами неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо недопущення неправомірних дій, але зазначені заходи попередження не дали позитивних результатів, не вплинули на поведінку відповідачів.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Вирішено питання про відновлення порушеного права власності ОСОБА_4 та усунення перешкод в здійсненні його права користування житловим будинком № 19 по вул. Зеленій в с. Жовтневе Харківського району Харківської області. Виселено відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з житлового будинку № 19 по вул. Зеленій в с. Жовтневе Харківського району Харківської області без надання іншого житлового приміщення. Скасовано реєстрацію відповідача ОСОБА_1 в житловому будинку № 19 по вул. Зеленій в с. Жовтневе Харківського району Харківської області. В задоволені інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено (а.с. 143-147).
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області заяву ОСОБА_1 та представника відповідачів - ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.199-200).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка дії в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 29 січня 1981 року належить житловий будинок, розташований за адресою: вул. Зелена, 19, с. Жовтневе Харківського району Харківської області. В цьому будинку зареєстрований ОСОБА_4, ОСОБА_1
Актом депутата Жовтневої сільської ради від 26 грудня 2013 року встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований в спірному будинку, фактично в ньому не проживає. В житловому будинку проживають відповідачі по справі.
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірваний 23 квітня 2010 року, як вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу між ними.
Між позивачем та відповідачами постійно виникають сварки та скандали, з приводу яких ОСОБА_4 неодноразово звертався до органів міліції.
Як вбачається з наявних у справі копій постанов про відмову у порушенні кримінальної справи від 21 квітня 2010 року, 24 вересня 2011 року та 06 серпня 2012 року перевірками заяв ОСОБА_4 встановлено, що між сторонами по справі виникають конфлікти з приводу користування та розподілу спірного будинку, однак під час конфліктів громадський порядок порушений не був.
З повідомлення Липецького ВМ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області від 27 січня 2014 року вбачається, що за наслідками проведених перевірок з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо недопущення вчинення правопорушень, але протиправні дії продовжуються.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим проживання з ними в одному будинку позивача, систематично псують жиле приміщення, використовують його не за призначенням, така їх антигромадська поведінка є триваючою, зазначені порушення з боку відповідачів повторюються неодноразово, раніше вжиті заходи попередження, застосовані органами внутрішніх справ, не дали позитивних результатів. Оскільки реєстрація у спірному будинку ОСОБА_1 обмежує права власника позивача ОСОБА_4 щодо користування нерухомим майном, суд першої інстанції скасував його реєстрацію у спірному будинку.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи і зроблені в результаті порушення судом норм матеріального права.
Відповідно до вимоги діючого законодавства підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) передбачені ст. 157 ЖК України та ч. 1 ст. 116 ЖК України.
Зокрема, виселення відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, для застосування норми цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів тощо.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Ухвалюючи рішення про виселення суд не звернув уваги, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази систематичного застосування до відповідачів передбачених законом заходів попередження з боку суду, прокурора, міліції чи адміністративної комісії, які не дали результату.
Не надані такі докази ОСОБА_1 та його представником і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Судова колегія вважає, що вимоги ОСОБА_4 про виселення відповідачів із спірного жилого будинку, як осіб, які систематично порушують правила співжиття, задоволенню не підлягають, оскільки не знайшов свого підтвердження факт систематичного застосування у зв'язку з цим до відповідачів заходів запобігання і громадського впливу з боку відповідних органів, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України, які виявилися безрезультатними. Систематичність застосування таких заходів та їх безрезультатність є обов'язковою умовою виселення особи.
Посилання позивача на лист міліції, де вказано про проведення профілактичних бесід з відповідачами, як докази застосування до останніх заходів впливу безпідставні, оскільки такі бесіди не є офіційними заходами впливу. Відповідно до п.4 ст.11 Закону України «Про міліцію» до осіб, що допускають протиправну поведінку, застосовуються заходи впливу у вигляді винесення письмового офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зняття з реєстрації ОСОБА_1
Пунктом 7.1 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077 передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи скасовується в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтверджуючих порушення вимог законодавства при реєстрації ОСОБА_1 у спірному будинку. Систематичне порушення правил співжиття не є підставою для скасування державної реєстрації. Крім того, зняття з реєстраційного обліку покладено на відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України, але останній залучено у справі не було, а цивільний процесуальний закон не передбачає можливості суду зобов'язувати до вчинення дій осіб, які не є відповідачами по справі.
Приймаючи до уваги викладене, оцінив всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення районного суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 та постановлення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка дії в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 серпня 2014 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Жовтневої сільської ради Харківського району Харківської області, про відновлення порушеного права, усунення перешкод в користуванні власністю та виселення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді -