ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/165
11.08.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт"
про
стягнення 1516,16 грн.
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
від позивача Костенко П.Ф. -дов. № 267 від 03.08.09 року
від відповідача не з'явилися
Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:
13.07.09 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт" про стягнення 1333,88 грн. -основного боргу, 53,86 грн. -інфляційних втрат, 14,47 грн. - трьох відсотків річних, 113,95 грн. -пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо обслуговування автотранспортних засобів позивача.
17.07.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/165 витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 04.08.09.
У зв'язку з пребуванням судді на лікарняному судове засідання 04.08.09 не відбулося та було перенесено на 11.08.09.
11.08.09 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.
Відповідач в судове засідання, яке відбулося 11.08.09 не з'явився, однак через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає частково, а саме в сумі основого боргу.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
04.06.07 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи", іменоване надалі “Клієнт” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт”, іменоване надалі “Компанія” (відповідач) був укладений договір № К 02126 (далі -Договір), відповідно до пункту 2.1 якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих платіжних карток.
Відповідно до пункту 2.2 Договору компанія надає послуги з обслуговування ПК клієнта згідно з пунктом 1.7 Договору, за кошторисом затвердженим директором торгового центру.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 при укладанні Договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в Додатку 2 до Договору. Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по ПК списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по ПК, із авансів клієнта, внесених на р/рахунок компанії. Ціни на встановлений природний газ, нафтопродукти й інші товари та послуги встановлюється власником АГНКС, АЗС та інших торгових точок самостійно.
Відповідно до п. 10.2 Договору цей Договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї із сторін впорядку визначеному цим Договором та діючим законодавством. Маючи намір розірвати Договір, Клієнт повинен подати письмову заяву та здати пластикові картки.
В лютому позивач надіслав відповідачу лист, яким повідомив про розірвання договору № К 002126 від 04.06.07 та здав пластикові картки.
Із змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що згода обох сторін є підставою для зміни та розірвання договору, а домовленість сторін, що об'єктивується через здійснення двостороннього правочину є шляхом (або способом) розірвання або зміни договору.
Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що Договір № К 002126 від 04.06.07 розірваний.
Як вбачається з Акту звірки розрахунків № 0000000325 від 02.03.2009 року сума передплати на яку не було поставлено пального складала 1333,88 грн.
Таким чином, на момент розгляду справи сума неповернутої передплати складає 1333,88 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та вищезазначених правових норм, вищевказаний договір є змішаним, оскільки поєднує договір поставки та договір про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1333,88 грн.
В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 53,86 грн., три відсотки річних у сумі 14,47 грн., пеню у сумі 113,95 грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три відсотки річних в сумі 14,47 грн. та втрати від інфляції в сумі 53,86 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в сумі 113,95 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт” (місцезнаходження: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марина Раскової, 19, пов.10, оф. 1-2, р/р 26009010730431 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ МФО 322012, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи" (20400, м. Тальне, вул. Вокзальна, 139А, р/р 260023004339 в філії Тальнівського відділення № 2973 ВАТ «Державний ожадний банк України»МФО 354660, код ЄДРПОУ 00380787) 1333 (одна тисяча триста тридцять три) грн. 88 коп. - основного боргу, 53 (п'ятдесят три) грн. 86 коп. -збитків від інфляції, 14 (чотирнадцять) грн. 47 коп. -3% річних, 113 (сто тринадцять) грн. 95 коп. - пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Д. Курдельчук