ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/553
03.08.09
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ"
до Київської міської ради
про визнання частково недійсним договору
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Дмуховський І.В.(дов. від 01.09.2008)
Від відповідача не з'явився
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним абзац 2 п. 8.4. та визнання недійсним в частині абзац 3 пункту 11.4. договору оренди земельної ділянки від 02.08.2004(що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації). Запис від 27.10.2004 за № 63-6-00174), яким передбачено наступне: “Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4”.
Дані позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 8.4. порушує права позивача та обмежує його можливості у використанні земельної ділянки за призначенням, порушує нормальну господарську діяльність позивача та не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.07.2009 порушено провадження у справі №50/553 та призначено до розгляду на 24.07.2009.
Представник відповідача в судове засідання 24.07.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю та слухати справу без участі представника відповідача.
Також Київська міська рада у своєму відзиві стверджує, що під час підписання вказаного договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та ТОВ "НІКО ІНВЕСТ" були досягнуті всі істотні умови договору і виконані всі необхідні дії для підписання вищевказаного договору оренди. При цьому, відповідач зазначив, що відповідно до статті 30 Закону України ”Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а згодою Київської міської ради є її рішення, прийняте в установленому порядку. Оскільки, Київська міська рада не приймала рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.08.2004 за № 63-6-00174, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсними пунктів договору.
В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.
Розгляд справи було відкладено на 03.08.2009.
03.08.2009 в судове засідання прибув представник позивача, дав додаткові пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та подав докази.
Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.
Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на повторну неявку його до суду.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
На підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31-12/905 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”, яким позивачу було затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торгівельно-офісного комплексу на проспекті Миколи Бажана, 151-б у Дарницькому районі м. Києва, між Київською міською радою(далі відповідач, орендодавець за умовами договору) та товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ"(далі позивач, орендар за умовами договору) 02.08.2004 було укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів, виконавчим органом Київської міської ради. Запис від 27.10.2004 за № 63-6-00174(далі договір).
Відповідно до п. 3.1. даного договору він укладений на 25(двадцять п'ять) років.
Згідно з абзацом 2 пункту 8.4 договору орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому прядку, але не пізніше, ніж через п'ять років з моменту державної реєстрації Договору.
Абзацом 3 пункту 11.4 договору було передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 Договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Договір оренди від 02.08.2004 був укладений на підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31-12/905 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” терміном на 25 років.
Згідно з ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, має відповідати цьому акту.
Рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 31-12/905 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” не передбачено, що орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому прядку, але не пізніше, ніж через п'ять років з моменту державної реєстрації договору. Крім того вказаним рішенням Київської міської ради також не було передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 Договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
Таким чином, всупереч ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України, абзац 2 пункту 8.4 та абзац 3 пункту 11.4 договору оренди земельної ділянки від 02.08.2004 № 63-6-00174 між позивачем та відповідачем не відповідають акту Київської міської ради як органу місцевого самоврядування.
Статтею 25 Закону України „Про оренду землі” визначено перелік обов'язків орендаря земельної ділянки, який не містить зобов'язання завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому прядку, але не пізніше, ніж через п'ять років з моменту державної реєстрації Договору.
Згідно зі ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Крім цього, Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 не передбачає зобов'язання орендаря завершити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через п'ять років з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Отже, договір оренди земельної ділянки від 02.08.2004 № 63-6-00174 укладений на підставі рішення Київської міської ради 25.09.2003 № 31-12/905, не мав містити положень, які закріплені в абзаці 2 пункту 8.4 та абзаці 3 пункту 11.4 вказаного договору.
Статтею 95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувач (позивач) має право самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі»та статтею 96 Земельного Кодексу України зобов'язано землекористувача використовувати земельну ділянку виключно за цільовим призначенням. Як зазначено у п. 2.1. договору - для будівництва, експлуатації та обслуговування торгівельно-офісного комплексу.
Суд вважає, що відповідач укладаючи з позивачем договір, надав йому право на забудову земельної ділянки у термін 25 років, визначив її цільове призначення і в той же час необґрунтовано обмежив позивача терміном у 5 років на завершення забудови ділянки.
Включаючи спірний пункт до договору відповідач, на думку суду, не взяв до уваги термінів проектування та узгодження складного архітектурного об'єкту, не прийняв до уваги необхідність значного проміжку часу на здійснення всього комплексу будівельних робіт та приймання об'єкту в експлуатацію.
Тобто, позивач з одного боку не може будувати на цій ділянці інші об'єкти, забудова яких можлива у 5-ти річний термін, оскільки обмежений цільовим призначенням земельної ділянки, а з іншого боку позивач обмежений зазначеним 5-ти річним терміном, який є недостатнім для забудови ділянки відповідно до цільового призначення.
Крім того, на строки будівництва впливають фактори, незалежні від позивача, такі як стан будівельної галузі, можливість залучення кредитів, вартість будівельних матеріалів, інше.
Суд також приймає до уваги довідку позивача про стан будівництва Багатофункціонального житлово-суспільного комплексу по пр. Бажана 151-Б в Дарницькому районі м. Києва, з якої вбачається, що: станом на 29 липня 2009 року фактичні будівельні роботи по будівництву «Багатофункціонального житлово-суспільного комплексу по пр. Бажана 151-Б в Дарницькому районі м. Києва»не розпочато.
Проведені наступні допоміжні роботи та роботи з проектування за адресою: м. Київ, пр. Бажана, 151-Б:
1. Розробка та погодження проекту по будівництву Комплексу:
1.1. Закінчено розробку передпроектних пропозиції «Багатофункціонального житлово-суспільного комплексу по пр. Бажана 151-Б в Дарницькому районі м. Києва». Зазначені передпроектні пропозиції двічі 22.02.2007 та 14.06.2007 розглядалися на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (витяги із засідань додаються).
Загальна сума витрат на цьому етапі -1 641 639,31 гривні.
2. Виконано роботи з благоустрою:
2.1. Отримано дозвіл на проведення робіт з благоустрою;
2.2. Встановлено огорожу по периметру земельної ділянки. Довжина огорожі 270 м.п.;
2.3. Завезено грунт для підсипки земельної ділянки в кількості 10 000 мЗ. Загальна сума витрат на цьому етапі -1 469 683,18 гривні.
3. Проводяться роботи по узгодженню проектних рішень тощо.
Слід зважати на норми ст. 30 Закону України „Про оренду землі”, якими передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, оскільки оспорювані пункти договору не відповідають чинному законодавству та порушують права позивача на розпорядження земельною ділянкою, то у позивача виникло право на звернення до суду з дати порушення його прав, а саме: з дати укладання договору оренди земельної ділянки -02.08.2004 та його державної реєстрації 27.10.2004 за № №63-6-00174.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач надав суду відзив, в якому належним чином не довів, що оспорювані пункти договору відповідають чинному законодавству України та правомірно внесені до договору.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним абзац 2 п. 8.4. договору оренди земельної ділянки від 02.08.2004(що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів, виконавчим органом Київської міської ради. Запис від 27.10.2004 за № 63-6-00174), яким передбачено наступне: ”Орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через пять років з моменту державної реєстрації Договору”, а також визнати недійсним в частині абзац 3 пункту 11.4., а саме: “Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4”.
3. Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ"(юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 5; поштова адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 16-А, оф. 6; п/р 26009013554800 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 31305004) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 07.08.2009