"11" серпня 2009 р.
Справа № 5/80/09
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Журавльова О. О. та Шевченко В. В.,
(згідно розпорядження Голови Одеського апеляційного господарського суду Балуха В. С. №121 від 10.08.2009 р., склад колегії суддів змінений з колегії суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Бєляновського В. В. та Шевченко В. В. на колегію суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Шевченко В. В. та Журавльова О. О.),
при секретарі судового засідання - Волощук О. О.,
за участю представників:
позивача -Суліковської М. С., Пахомова В. О.,
відповідача -Лушникова В. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ДП „Експериментальне виробництво інституту імпульсних процесів і технологій Академії Наук України” (м. Миколаїв) на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.06.2009 р. по справі №5/80/09 за позовом ПП „Спецьмонтажник” (м. Миколаїв) до ДП „Експериментальне виробництво інституту імпульсних процесів і технологій Академії Наук України” про стягнення 70538,46 грн.,
02.03.2009 р. (вх. №2163) у господарському суді Миколаївської області ПП „Спецьмонтажник” (далі - позивач) пред'явлено позов до ДП „Експериментальне виробництво інституту імпульсних процесів і технологій Академії Наук України” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 68240,40 грн., 3% річних в сумі 162,61 грн., інфляційних нарахувань у сумі 834,58 грн. та пені у сумі 1300,87 грн., а всього 70538,46 грн. (а.с. 2-5). Позивач також просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, у межах ціни позову. Свої вимоги він мотивував наступним.
21.04.08р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №9 про виконання проектних та будівельно-монтажних робіт по об'єкту „Газопровід і шафова котельна ДП „ЕВІІПіТ АН України””. Останній оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно п.2.1. договору, його ціна є договірною твердою і на момент його укладення складала 90270,00 грн. 03.11.08р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно п.1 якої, ціна договору збільшується на 37970,40 грн., тобто загальна сума договору складає 128240,40 грн. Угода оформлена належним чином відповідно до вимог законодавства. На виконання вищевказаних домовленостей, відповідно до положень п.1.1. договору позивачем виконані проектні та будівельно-монтажні роботи по об'єкту. Про виконання таких робіт та прийняття їх замовником відповідачем складено відповідні акти прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в: акт №2/11 прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за листопад 2008 року (підписаний відповідачем 13.11.08р.), акт №5/11 прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за грудень 2008 року (підписаний відповідачем 23.12.08р.). Акти складені належним чином та підписані повноважними особами. Відповідно до п.2 Наказу Державного комітету статистики України №237/5 від 21.06.02р. „Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві”, акт за формою КБ-2в складається щомісячно. Згідно положень п.4.1.2. договору та п.2 угоди, розрахунки проводяться за виконані роботи поетапно, згідно актів виконаних робіт по формі КБ-2в, протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт за чинним договором. Тобто право позивача вважається порушеним з 29.12.08р. (останній акт про виконання робіт підписаний 23.12.08р., три банківських дні - 24.12.08р., 25.12.08р., 26.12.08р. (27.12.08р., 28.12.08р. - субота, неділя, вихідні дні)). Відповідач обов'язок оплати виконаних робіт виконав частково, чим порушує права позивача, гарантовані договором, угодою та чинним законодавством, спричиняє збитки господарській діяльності. Так, відповідно до виписок банку: від 04.09.08р. позивачем отримано в рахунок заборгованості за договором 30000 грн., від 15.09.08р. - 30000 грн., всього 60000 грн. Таким чином, виконані роботи оплачені частково, залишок несплаченої суми - 68240,40 грн. Отже, відповідач не виконав умов договору, угоди, ст.ст. 525,526,629 ЦК України та ст. 193 ГК України, тобто повинен також сплатити позивачу, відповідно до ст.ст. 611,625 ЦК України, 3% річних з простроченої суми, що становить: 0,03/366 * 3 дні (грудень 2008 р. -3 дні) * 68240,40 грн. = 16,78 грн., 0,03/365 * 26 днів (січень 2009 р. -26 днів) * 68240,40 грн. = 145,83 грн., а всього: 16,78 + 145,83 = 162,61 грн.; інфляційні нарахування: 1,223 (розмір індексу інфляції за грудень 2008 р.) * 68240,40/100 = 834,58 грн. Відповідно до п.8.2 договору, зобов'язання замовника щодо оплати виконаних робіт забезпечене можливістю стягнення неустойки в розмірі подвійного розміру облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язання, від належної до сплати суми заборгованості за кожен день прострочки платежу - право порушено 29.12.08р. (грудень 2008 р. (3 дні) + січень 2009 р. (26 днів) = 29 днів. Так, розмір пені становить: з 29.12.08р. по 31.12.08р.: 12 (розмір облікової ставки)*2/366*3 (кількість прострочених днів)*68240,40 грн. (сума заборгованості)/100 = 134,24 грн.; з 01.01.09р. по 26.01.09р. : 12 (розмір облікової ставки)*2/365*26 (кількість прострочених днів)*68240,40 грн. (сума заборгованості)/100 = 1166,63 грн. Отож, розмір пені складає 134,24 + 1166,63 = 1300,87 грн. Всього: 68240,40 + 162,61 + 834,58 + 1300,87 = 70538,46 грн.
07.04.2009 р. (вх. №6003) відповідач надав суду відзив на позов (а.с. 35-39), в якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки позивач порушив зобов'язання за договором №9 від 21.04.2008 р. та виконав роботи з порушенням встановлених правил і норм, не маючи на це відповідних дозволів. Відповідач не отримав від позивача проектної документації.
16.04.2009 р. (вх. №6514) позивач надав суду заперечення на відзив відповідача (а.с. 46-51), в якому просив позов та вимоги щодо його забезпечення задовольнити, оскільки договором зобов'язання з проектування покладені на виконавця лише частково і полягають в розробці відповідної проектної документації, проте можливість такої розробки напряму пов'язана з виконанням замовником обов'язку, визначеного п.5.3.1. договору щодо представлення виконавцеві необхідної технічної документації. Огляд спеціалістами ВАТ „Миколаївгаз” виконаних позивачем будівельно-монтажних робіт на об'єкті та їхній висновок про виявлені порушення не може розцінюватися як правомочний, так як побудований трубопровід по суті не є газопроводом і тому Управління експлуатації газового господарства м. Миколаєва ВАТ „Миколаївгаз” (яким, до речі, складено лист за вих. №02/01/532 від 31.03.09р., на який відповідач спирається у своєму відзиві) відношення до такого трубопроводу та будівельно-монтажних робіт по його зведенню не має. Отож, посилання на вищевказаний лист та Правила у відзиві відповідача є неприпустимим та не повинно розцінюватися господарським судом Миколаївської області як належний доказ по справі. Обов'язок замовника негайно повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі визначено п.29 Загальних умов. Подібних заяв замовник - відповідач не зробив і досі, хоча останній акт №5/11 прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за грудень 2008 року підписаний 23.12.08р. А про те, що у роботі позивача, на думку відповідача, допущені недоліки щодо якості, перший дізнався лише із відзиву останнього. Претензії відповідача у даній справі зводяться до заперечення тих фактів, які останній сам встановив у виданому ним технічному завданні, відповідно до якого й проведені всі роботи виконавцем за договором. Отож, посилання відповідача лише у відзиві на виявлені недоліки в роботі не відповідає порядку, визначеному чинним законодавством, а тому є таким, що не заслуговує уваги, як належний доказ по справі. У відповідності актам 13.11.08р. сторонами підписана довідка про вартість виконаних робіт (типової форми № КБ-3) за листопад 2008 року, а 23.12.08р. - за грудень 2008 року. Уповноважена особа відповідача, не заявляючи про недоліки, допущені у роботі, або невідповідність робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильне застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інші помилки, підписала акти приймання виконаних підрядних робіт, з чим, згідно п.4.1.2. договору, й пов'язаний факт необхідності оплати за виконанні підрядні роботи на об'єкті. Тому посилання відповідача на положення ст. 852 ЦК України та на неналежність й неякісність робіт, як на підставу не здійснення повної оплати, з врахуванням вищевказаних обставин, є недоречним та неправомірним, таким, що порушує права позивача, завдає збитки його господарській діяльності. Термін дії дозволу №395.03.48.45.33.3 на продовження виконання спеціалізованих робіт, виданого Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України у Миколаївській області 17.11.03р., до моменту завершення, тобто до 17.11.08р., був продовжений до 15.03.09р., про що свідчить відповідна відмітка на самому дозволі. Крім того, 23.03.09р. позивач отримав дозвіл №061.09.48-03.3/45.33.1/45.21.4 на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки, виданий Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України у Миколаївській області, строк дії якого - до 23.03.14р.
Надалі судом до справи залучений відзив відповідача на заперечення позивача (а.с. 64-67), в якому він зазначив, що Правила безпеки систем газопостачання України, затверджені Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254, 01.10.1997 р., які зареєстровані в МЮУ, як раз і є актом цивільного законодавства, більш того спеціальним, який стосується будівництва та введення в експлуатацію саме систем газопостачання, відповідно до якого позивач і повинен був виконувати взяті на себе зобов'язання. Оскільки позивач, в порушення п.1.1., п.7.1. та п.10.1. договору і Правил, виконав роботи без затвердженого проекту та з порушеннями встановлених норм, що унеможливлює в подальшому виправлення цих недоліків, не передав комісії виконані роботи та не здав об'єкт в експлуатацію, відповідно до п.1 ст. 854 ЦК України, у позивача не виникло права на отримання оплати за договором, бо це право (обов'язок відповідача оплатити роботи) виникає лише після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Позивач в запереченні посилається на Постанову КМУ „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” №668 від 01.08.2008 р. та Постанову КМУ №1764 від 20.12.06р. „Про затвердження технічного регламенту будівельних виробів будівель і споруд” та стверджує, що позивач повинен був керуватись ДБН А.1.1-2-93 „Державні будівельні норми України. Система стандартизації та нормування у будівництві”. Але ці нормативні документи стосуються будівництва будівель, споруд та будівельних виробів (панелі, перекриття, цегли та т.і.), а не будівництва систем газопостачання, яке регулюється спеціальними нормами, а саме вказаними Правилами, іншими нормативними актами. Перелік нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати проектні і будівельні роботи та експлуатація систем газопостачання, наведений в додатку №2 Правил (ДБНА 2.2-3-97, СНиП 2.04.08-Газоснабжение, СНиП 3.05.02-88 Газоснабжєние і т.д.). Огляд змонтованих систем газопостачання на відповідність їх Правилам не є оглядом вказаних систем на відповідність проектній документації.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.06.2009 р. (суддя Міщенко В. І.) з цієї справи позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача 68240,40 грн. основного боргу, 162,61 грн. річних, 834,58 грн. втрат від інфляції, 1300,87 грн. пені, 705,38 грн. держмита та 118 грн. витрат за ІТЗ судового процесу (а.с. 105). Своє рішення суд мотивував тим, що 13.11.2008 р. та 23.12.2008 р. сторони підписали акти приймання виконаних робіт по формі КБ-2В на загальну суму 128240,4 грн. З урахуванням авансових платежів у сумі 60000 грн. за розрахунками позивача, які відповідач не оспорює, заборгованість складає 68240,4 грн. основного боргу, 3% річних - 162,61 грн., інфляційні нарахування - 834,58 грн. (ст.ст. 611,625 ЦК України), а також 1300,87 грн. пені (п.8.2 договору). Заперечення відповідача судом відхилені, оскільки за умовами договору акти виконаних робіт підписуються сторонами, що і виконано, всі претензії відповідач міг пред'явити позивачеві під час прийняття робіт, розрахунки проводяться поетапно, на підставі актів виконаних робіт, а не після здачі об'єкту в експлуатацію, у зв'язку з чим відповідач має можливість пред'явити претензії щодо виконаних робіт.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, з тих же підстав, що були викладені ним у відзиві на позов та відзиві на заперечення позивача, а також, враховуючи те, що при укладанні та виконанні договорів підряду на будівництво саме систем газопостачання, окрім загальних норм, встановлених ЦК України, діють ще й спеціальні норми матеріального права, встановлені Правилами та ДБН В.2.5-20-2001 „Газопостачання”, які є обов'язковими для виконання всіма особами. Незважаючи на те, що позивач навіть сам не заперечував, що проект, в порушення позивачем вимог п.п.1.1,7.1,10.1 договору та діючого законодавства, ним не виготовлений та в справі не має жодного доказу, що такий проект погоджений з відповідними органами і роботи виконані відповідно до проекту, суд не звернув уваги на те, що позивач виконав роботи (на об'єкті підвищеної небезпеки) без проекту, в порушення вимог Закону. Суд не звернув уваги та не застосував до правовідносин між сторонами положення п.1 ст. 854 ЦК України. У зв'язку з невиконанням позивачем обов'язків, передбачених договором та вимогами діючого законодавства, які в результаті привели до неможливості здачі в експлуатацію та експлуатації об'єкту в майбутньому, що є необхідними умовами виконання обов'язків по оплаті виконаних робіт, відповідач абсолютно правомірно, на підставі п.6 ст. 193 ГК України та ст.ст. 19,854 ЦК України, відмовився від оплати робіт, виконаних робіт з грубим порушенням встановлених норм та стандартів. Скаржник також послався у скарзі на постанову ВГСУ по справі №7/277/05-НР від 28.02.2008 р., яка є аналогічною. Судом при вирішенні справи не враховані та не застосовані вимоги матеріального права, а саме ст.ст. 193,235-237 ГК України, ст.ст. 854,875,877 ЦК України, Правил, ДБН В.2.5-20-20 01 „Газопостачання”, що свідчить про незаконність прийнятого рішення, оскільки воно винесено не у відповідності з нормами матеріального права. В своєму рішенні суд, як на доказ належного виконання робіт позивачем, посилається на акт прийому-передачі виконаних робіт, який підписаний лише відповідачем. Єдиним належним та допустимим доказом, встановленим законодавством, який свідчить про виконання робіт по будівництву системи газопостачання, є акт прийому - передачі виконаних робіт, виконаний по формі 5 (додатку №2) ДБН А.3.1-3, який підписаний членами приймальної комісії, до якої входять представник підрядника, представник експлуатаційної організації (ВАТ „Миколаївгаз”), представник Держнаглядохоронпраці України, представник державної інспекції по енергозбереженню. Всі підписи цих представників повинні бути скріплені печатками відповідних органів. Лише після цього підряднику надається дозвіл на проведення пусконалагоджувальних робіт, з завершенням яких об'єкт вводиться в експлуатацію шляхом здачі його державній комісії. Жодного з перелічених документів, які встановлені законодавством та підтверджують виконання робіт позивачем належним чином, суду надано не було. Якість виконаних робіт при будівництві систем газопостачання перевіряється не замовником (обов'язок здачі робіт підрядником не замовнику, а спеціальній комісії, встановленій діючим законодавством), а спеціальними фахівцями відповідних організацій, які мають відповідні дозволи та ліцензії на проведення таких перевірок, про що складаються відповідні документи - протоколи перевірки зварних стиків, протоколи механічних іспитів зварних стиків, протоколи перевірки стиків ультразвуковим методом, висновок про додержання вимог Правил, норм та стандартів при будівництві і т. д. (додаток „Щ” ДБН В.2.5-20-2001 „Газопостачання”). При цьому, виконані роботи надаються для перевірки саме підрядником і він же отримує висновки (протоколи) цих перевірок. Жодного документу, передбаченого діючим законодавством, позивачем суду не надано, а отже висновок суду про належне виконання робіт позивачем нічим не підтверджений та не доведений. Не надано судом також жодної правової оцінки листу Управління експлуатації газового господарства м. Миколаєва від 31.03.2009 р. №02/01/532, який був наданий відповідачем. На думку апелянта, оскільки суд вирішив справу не у відповідності з вимогами чинного законодавства, не застосував ті загальні та спеціальні норми матеріального права, які повинні були бути застосовані до даних правовідносин, в рішенні взагалі практично не відображені обставини справи та не надано правової оцінки доказам, на які посилався відповідач, оскаржуване рішення є незаконним та не обґрунтованим, що є безумовною підставою для його скасування.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2009 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 30.07.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.
Скаржник (відповідач) у судове засідання 30.07.2009р. не з'явився, однак від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2009 р. зазначене клопотання задоволено, розгляд справи відкладено на 11.08.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
Представники позивача просили суд відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення без змін.
За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в т.ч. наявні у ній докази, відповідність викладеним у рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.08р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №9 (далі -договір) про виконання проектних та будівельно-монтажних робіт по об'єкту „Газопровід і шафова котельна ДП „ЕВІІПіТ АН України”” (а.с.11-13). Згідно п.2.1. договору, його ціна є договірною твердою і на момент його укладення складала 90270,00 грн.
03.11.08р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору (далі - угода), згідно п.1 якої, ціна договору збільшується на 37970,40 грн., тобто загальна сума договору складала 128240,40 грн. (а.с.14).
Згідно п.4.1.2 Договору, розрахунки за передбачені умовами договору роботи повинні здійснюватись відповідачем поетапно, згідно актів виконаних робіт по формі КБ-2В.
Згідно п.п.6.1 і 6.2. договору, роботи по ньому передаються виконавцем (позивачем) замовнику (відповідачу) актами приймання - передачі виконаних робіт і датою приймання робіт вважається дата підписання зазначених вище актів.
З аналізу змісту вказаного договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду на будівництво і, відповідно, взаємовідносини сторін за ним повинні регулюватись, крім умов договору, главою 61 ЦК України та нормами ЦК України, які регламентують загальний порядок виконання зобов'язань за договорами та відповідальність за їх неналежне виконання.
Факт виконання позивачем (виконавцем) робіт підтверджується наявними у матеріалах справи складеними сторонами та підписаними їх уповноваженими особами актами прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в (а.с.15-23), а саме актом №2/11 прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за листопад 2008 року (підписаний відповідачем 13.11.08р.) та актом №5/11 прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за грудень 2008 року (підписаний відповідачем 23.12.08р.), а також довідками про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за листопад та грудень 2008р. (а.с.24,25).
Слід зазначити, що відповідач (замовник) підписав вищевказані акти без будь-яких зауважень щодо якості робіт та заперечень щодо невідповідності зазначених у них даних обсягу та вартості виконаних робіт або наявності будь-яких інших порушень.
Враховуючи вищевказані обставини, а також умови п.4.1.2. договору та п.2 угоди, зобов'язання щодо оплати цих робіт у відповідача (замовника) виникло з 29.12.08р. (останній акт про виконання робіт підписаний 23.12.08р., три банківських дні - 24.12.08р., 25.12.08р., 26.12.08р. (27.12.08р., 28.12.08р. - субота, неділя, вихідні дні)).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свій обов'язок виконав частково, а саме перерахував позивачу в рахунок оплати за роботи за договором 60000 грн. (а.с.26), і, відповідно, його заборгованість перед позивачем складає 68240,40 грн.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевий суд обґрунтовано, враховуючи вищевказані фактичні обставини та наявні у матеріалах справи докази, стягнув з відповідача на користь позивача вказану заборгованість, а також передбачені ст. 625 ЦК України правильно підраховані позивачем збитки від інфляції, три відсотка річних, а також передбачену умовами договору пеню.
Посилання скаржника на те, що позивач виконав роботи неякісно, в неповному обсязі та не здав їх у встановленому для цього виду об'єктів порядку, а тому збудований ним об'єкт не може бути прийнятий в експлуатацію, на думку судової колегії, не може прийматись до уваги та бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, з огляду на таке.
Так, по-перше, згідно умов Договору і угоди, а також приписів глави 61 ЦК України, підтвердженням належного виконання підрядних робіт є акти прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, а такі акти, як зазначалось вище, підписані відповідачем без будь-яких зауважень.
Складання та підписання будь-яких інших документів, в тому числі за участю сторонніх контролюючих осіб, на підтвердження якісного та в повному обсязі виконання робіт, не передбачено ні умовами договору, ні нормами глави 61 ЦК України, а тому посилання відповідача на необхідність складання таких актів і нібито порушення порядку прийняття виконаних робіт є хибними і не можуть прийматись до уваги.
По-друге, чинне законодавство чітко визначає коло прав і обов'язків замовників та виконавців у разі встановлення, що роботи виконані неякісно.
Так, у разі якщо після прийняття робіт виявлені скриті недоліки (на що посилається в даному випадку скаржник), то він, згідно до приписів ст. 858 ЦК України, мав право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Крім того, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Водночас, Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому вищевказаною нормою правом, не звертався до позивача з вказаними пропозиціями, не відмовлявся від договору та не вимагав відшкодування збитків в судовому порядку.
За таких обставин, відмова від оплати прийнятих робіт не може бути визнана обґрунтованою, оскільки такий вид захисту інтересів замовника не передбачено та суперечить вищевказаним нормам права, що не позбавляє його права захистити свої інтереси іншим, передбаченим вищезазначеною нормою права, шляхом та у встановленому законодавством порядку.
Оцінюючи доводи скаржника стосовно того, що роботи були виконані без затвердженого ним проекту, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, дійсно, проект на виконання робіт не був розроблений позивачем та не затверджений відповідачем, однак в матеріалах справи наявна технічна документація, на підставі якої виконувались підрядні роботи, а вона є суттєвою частиною проектної документації.
Дійсно, виконання будівельних робіт без проекту є порушенням вимог діючого законодавства. Проте, в такому випадку відповідач повинен був заборонити позивачу виконувати роботи або відмовитись підписувати акти приймання робіт, що ним не було зроблено, тобто він, підписавши акти приймання робіт, фактично погодився, що роботи виконувались без проекту лише на підставі технічної документації, і, відповідно, не може відмовитись з цих підстав від оплати виконаних позивачем і прийнятих ним підрядних робіт.
Посилання скаржника на відсутність у позивача дозволу на виконання робіт також не може прийматись до уваги та бути підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.
По-перше, матеріали свідчать, що на час укладання договору та виконання частини робіт дозвіл у позивача був (тобто для визнання договору недійсним немає правових підстав), а, по-друге, виконання робіт після закінчення дії дозволу може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за це, але не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату виконаних робіт. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що дію дозволу позивачу після закінчення робіт було продовжено.
Посилання скаржника на те, що роботи виконувались без технічного нагляду, на думку судової колегії, також не може прийматись до уваги та бути підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.
Дійсно, чинне законодавство передбачає необхідність технічного нагляду з боку уповноважених на це органів за виконанням такого виду робіт, однак виконання робіт без технічного нагляду може бути підставою для притягнення (виконавця) позивача до відповідальності за це, але не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату виконаних робіт.
Судова колегія також зауважує, що скаржник обґрунтовує свою позицію у скарзі щодо неякісності виконаних робіт та порушення порядку їх прийняття ДБН та СНіП, які втратили чинність, а тому це посилання також не можна приймати до уваги.
Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. „Про судове рішення”.
Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.
Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його доводи, викладені у відзиві на позов та відзиві на заперечення, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.06.2009 р. по справі №5/80/09 -залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Експериментальне виробництво інституту імпульсних процесів і технологій Академії Наук України” на зазначене рішення -без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Журавльов О. О.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 11.08.2009 р.