Справа № 570/4999/14-ц
Номер провадження 2/570/170/2015
23 квітня 2015 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
його представника адвоката ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.П.Могили 24 ) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шпанівської сільської ради Рівненського району про визнання права власності за набувальною давністю,
у поданій до суду позовній заяві позивач просить визнати за ним за набувальною давністю право власності на 1/6 житлового будинку з надвірними будівлями по вул.Короткій 2 в с.В.Олексин Рівненського району Рівненської області.
В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що він з 1995 року відкрито, безперервно і добросовісно користується всім будинком, співвласником якого є, маючи 1/3 його частину як спадкоємець після смерті його батька, 1/2 має його мати як співвласник у спільному майні, а 1/6 частина, на яку він претендує, належала другій дружині батька, яка померла в 1995 році.
Сторона позивача в суді підтримала позов повністю і по аналогічних мотивах.
Представник відповідача позов визнав повністю. По суті спору показав, що жодних претендентів на частку померлої у 1995 році ОСОБА_4 не було, а задоволення позову є єдиним способом для позивача оформити право власності на майно, яким він користується більше 20 років.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, з»ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.
За змістом ст.ст.10, 11, 60 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а тому кожна з них повина довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як вбачається з довідки КП «Рівненське обласне БТІ» № 58 від 06.10.2014 року згідно реєстрових книг вказаного підприємства право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що по вул.Короткій 2 в с.В.Олексин Рівненського району Рівненської області зареєстроване у виді ? його частини за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 20 травня 1992 року як частка у спільному майні подружжя. Іншу ? його частину мав ОСОБА_6, який помер 08 грудня 1991 року і на його частину у виді 1/3 всього будинку отримав його син - позивач по справі та 1/6 - друга дружина померлого ОСОБА_7, яка померла 26 квітня 1995 року і на день смерті перебувала у будинку для осіб похилого віку та інвалідів, будучи зареєстрованою за даною адресою.
Після її смерті спадкові справи до її майна не заводилися, що підтверджується довідками Здолбунівської та Рівненської державної нотаріальної контори.
На день її смерті і по даний час у будинку проживає без реєстрації позивач, що підтверджується довідкою за місцем його фактичного проживання та місцем знаходження даного майна і підтвердили у своїх показаннях свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно ( набувальна власність ), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Отже, виходячи із змісту даної статті позивач як володілець майна протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи та які повинен був довести позивач відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, є: законність об'єкту володіння, добросовісність володіння чужим майном, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Законність об'єкту володіння, а саме те, що він не є самовільним будівництвом та відповідає будівельно-технічним нормам підтверджується довідкою з БТІ та технічним паспортом на будинок.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.9 та 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Враховуючи положення ст.ст.335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Згідно роз'яснень, що містяться п.6 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року, добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач як законний володілець протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Власник нерухомого майна ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.
Отже, як слідує з норми закону та наведених роз'яснень добросовісне заволодіння має бути саме чужим майном.
Таким чином, у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.
Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкритого, без таємниць, а також те, що протягом визначеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.
Таким чином, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведені сукупність всіх обставин, що дають суду підстави визнати за позивачем право власності на частину будинку за набувальною давністю.
З огляду на викладене, на підставі ст.ст.344 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 174, 213-215, 367 ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності за набувальною давністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 житлового будинку з надвірними будівлями по вул.Короткій 2 в с.В.Олексин Рівненського району Рівненської області.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошена в присутності сторін 23 квітня 2015 року.
Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2015 року.
Суддя Кушнір Н.В.