Справа № 569/119/15-а
28 квітня 2015 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Рогозіна С.В.
при секретарі Якимчук І.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу адміністративного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування, -
ОСОБА_3 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом. В обґрунтування позову зазначається, що 14 жовтня 1998 року ОСОБА_4 МВС України в Рівненській області визнало ОСОБА_3 особою на яку поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та надало статус члена сім'ї загиблого по життєво та видало їй посвідчення “Члена сім'ї загиблого” серії Г № 059646 від 14.10.1998 р. На підставі цього вона користувалася пільгами, передбаченими у статті 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. 02 квітня 2014 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення виписку з протоколу № 1193.ІІ від 26.03.2014 року засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому. Вказаним протоколом УПСЗН вирішило встановити неналежність ОСОБА_3 до осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, визнали недійсним посвідчення “Члена сім'ї загиблого” серії Г №059646 від 14.10.1998, виданого ОСОБА_4 МВС України в Рівненській області, з подальшим його вилученням та припинено з 01.05.2014 року їй надання пільг, передбачених статтею 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Просить визнати незаконним та скасувати рішення (протокол) № 1193.11 від 26.03.2014 року засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті, просив позов задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченнях, просив відмовити в їх задоволенні. Додатково пояснив, що відповідно до довідки УМВС України в Рівненській області, ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ з 31 липня 1994 року, а не військову службу, а тому він не був військовослужбовцем. Оскільки позивач не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що її померлий чоловік ОСОБА_5 належав до учасників бойових дій чи інвалідів війни, передбачених статтями 6 і 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а тому чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” на ОСОБА_3 не поширюється, а відтак позивач не має право на пільги, передбачені ст. 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки за змістом положень зазначеної статті такі пільги надаються лише особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про розгляд справи у його відсутності, чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом суду не надіслав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_5 загинув у віці 30 років 17 серпня 1998 року, причиною смерті стало втоплення у воді, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-ГЮ № 051682.
Відповідно до висновку з матеріалів службового розслідування від 15 вересня 1998 року, смерть міліціонера окремої роти міліції швидкого реагування “Беркут” УМВС України в Рівненській області старшого сержанта міліції ОСОБА_5 наступила під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків, безпосередньо пов'язана з охороною громадського порядку та громадської безпеки.
Також даний факт стверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 серпня 1998 року та довідкою від 08 квітня 2014 року № 3/2-921 виданою УМВС України в Рівненській області.
14 жовтня 1998 року позивачу ОСОБА_3 видано безтермінове посвідчення серії Г № 059646.
26 березня 2014 року на засіданні комісії ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради прийнято рішення, яким встановлено неналежність ОСОБА_3 до осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; визнано недійсним посвідчення "Члена сім'ї загиблого" серії Г № 059646 від 14 жовтня 1998 року, видане ОСОБА_4 МВС України в Рівненській області, з подальшим його вилученням; припинено з 01 травня 2014 року ОСОБА_3 надання пільг, передбачених ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
На виконання наведеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 було затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, відповідно до п. 4 якого, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих військовослужбовців належать зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Статтею 71 КАС передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що право на отримання пільг за ОСОБА_3 після смерті чоловіка було визнано і ОСОБА_4 МВС України в Рівненській області встановлено статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та 14 жовтня 1998 року було видано посвідчення серії Г № 059646, згідно якого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Зазначене рішення є чинним і на момент розгляду даної справи ніким не скасовано.
Інших документів, які б свідчили про інший статус особи, позивач відповідачу не надавала.
Які саме документи, що подані позивачем на розгляд комісії, не відповідають нормам ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідачем не зазначено.
З огляду на те, що статус позивача був встановлений, вона не була зобов'язана повторно доводити свою належність до відповідної категорії осіб. За наявності сумнівів саме відповідач або інша особа була зобов'язана довести протилежне.
Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що жодним нормативним актом відповідачу не надано права скасовувати безтермінове посвідчення позивача, визнавати її особою, що не має права особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Тобто, для органів державної влади та їх службових осіб діє спеціально-дозвільний принцип конституційного права, який, поширюючи свій нормативний вплив на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки. Адже вони зобов'язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами, законами України і лише в межах закріпленої за ними компетенції.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції заборонено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення комісії ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, оформлене випискою з протоколу №1193.ІІ від 26 березня 2014 року прийнято з порушенням норм закону, а тому підлягає скасуванню.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивача суд присуджує здійснені нею судові витрати пов'язані з оплатою при поданні адміністративного позову судового збору в розмірі 73 грн. 08 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 10, 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. ст. 71, 94, 160, 162-163,167 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування - задоволити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення (протокол) № 1193.ІІ від 26.03.2014 року засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому в частині встановлення неналежності ОСОБА_3 до осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; визнання недійсним посвідчення “Члена сім'ї загиблого” ОСОБА_3 серії Г № 059646 від 14.10.1998 року, виданого ОСОБА_4 МВС України в Рівненській області, з подальшим його вилученням; припинення з 01.05.2014 року ОСОБА_3 надання пільг, передбачених статтею 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Присудити з державного бюджету на користь ОСОБА_3 73,08 гривень сплаченого останньою судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.В. Рогозін