91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
10.08.09 Справа № 11/176
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ
до Приватного підприємства “Уклон”, м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 222 068 грн. 10 коп.
суддя Москаленко М.О.
секретар судового засідання Красно польська Т.Б.
в присутності представників сторін:
від позивача - Поспєлов О.С., дов. № 3424 від 23.07.2009;
від відповідача - Лемба В.А., дов. б/н від 24.07.2009;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов договору фінансового лізингу № 080822-160/ФЛ-Ю-С від 22.08.2008 основного боргу в сумі 176361 грн. 09 коп., пені у розмірі 5159 грн. 07 коп., 3 % річних у розмірі 645 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 974 грн. 94 коп. та штрафу в сумі 38928 грн. 00 коп.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовані фактом невиконання відповідачем у справі зобов'язань за укладеним сторонами договором фінансового лізингу № 080822-160/фл-ю-с від 22.80.2008, а саме фактом несвоєчасного ат не у повному обсязі внесення відповідачем лізингових платежів, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 176361 грн. 09 коп. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім суми основного боргу на підставі умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 5159 грн. 07 коп., штраф у розмірі 38928 грн. 00 коп., на підставі ст.. 625 Цивільного кодексу України -3% річних у розмірі 645 грн. 00 коп., інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 974 грн. 94 коп.
Письмовим відзивом від 06.08.2009 на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на факт повного та своєчасного внесення лізингових платежів, та в обґрунтування заперечень надав суду оригінали квитанцій про сплату лізингових платежів. Крім того, у відзиві відповідач заявив клопотання про зменшення суми штрафу, заявленого до стягнення, до 1% від заявленої суми.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.
22.08.2008 між сторонами у даній справі був укладений договір фінансового лізингу № 080822-160/фл-10-с (далі за текстом -договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого предметом договору є надання позивачем у справі (Лізингодавцем) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачеві (Лізингоодержувачу) предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Відповідно до умов пункту 3.2 договору загальна вартість майна за договором на момент його укладення склала 1297600 грн. з ПДВ.
Графік лізингових платежів був узгоджений сторонами договору у додатку № 1 до договору (а.с. 19), який підписаний повноважними представниками обох сторін договору.
Згідно із додатком № 2 до договору (а.с. 20) предметом лізингу є новий гусеничний екскаватор HYUNDAI модель R360LC-7А вартістю 1081333 грн. без ПДВ.
Майно, що є предметом договору, було передане позивачем відповідачеві за відповідним актом приймання -передачі від 22.08.2008 (а.с. 21), що був підписаний повноважними представниками сторін договору без зауважень та заперечень.
Згідно узгодженого сторонами договору графіку сплати лізингових платежів авансовий лізинговий платіж склав 656636 грн. 80 коп.
Авансовий лізинговий платіж відповідачем було внесено 29.08.2008 за квитанцією № ПН250 на суму 656636 грн. 80 коп.
В подальшому квитанціями № ПН79 від 24.09.2008 на суму 250000 грн. 00 коп. та № ПН2515 від 08.10.2008 на суму 450000 грн. 00 коп. відповідачем було сплачено лізингові платежі у загальній сумі 700000 грн. 00 коп. Оригінали вказаних платіжних документів надані відповідачем до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з умовами пункту 3.4.1 договору лізингоодержувач здійснює платежі за договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригування на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу); сума платежу, що підлягає сплаті на користь Лізингодавця, визначається на дату фактичного виконання платежу. Крім того, згідно вказаного пункту договору Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про курс гривні до долару США протягом 3(трьох) робочих днів з моменту отримання довідки банківської установи; суму збільшення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 2(двох) робочих днів з дати отримання довідки банківської установи та виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку.
Фактичними датами сплати лізингових платежів згідно зазначених вище платіжних документів є 24.09.2008 (250000 грн. 00 коп.) та 08.10.2008 (450000 грн. 00 коп.). Таким чином, згідно з узгодженим сторонами рафіком сплати лізингових платежів станом на 09.10.2008 відповідачем були повністю внесені лізингові платежі за період з жовтня 2008 року по липень 2009 року, що складає 674731 грн. 85 коп. (1-11 платежі) та частково, а саме у сумі 25268 грн. 15 коп., було внесено лізинговий платіж за серпень 2009 року (12 платіж за графіком).
Заборони сплачувати лізингові платежі раніше, ніж це встановлено графіком, умови договору не містять. Доказів надсилання відповідачеві рахунку про збільшення лізингових платежів на дату їх перерахування відповідачем позивачем під час судового розгляду справи не надано.
До суду позивач звернувся з даним позовом 18.06.2009 і на цю дату усі передбачені графіком лізингові платежі відповідачем було фактично сплачено, що не заперечує відповідач.
З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача лізингових платежів у розмірі 176361 грн. 09 коп., тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
Також не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5159 грн. 07 коп., 3 % річних у розмірі 645 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 974 грн. 94 коп., оскільки фактично порушення відповідачем грошових зобов'язань за укладеним сторонами договором не відбулося.
Разом з цим є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 38928 грн. 00 коп., оскільки матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт невиконання відповідачем умов пункту 8.2.1 договору, згідно з яким відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій договором.
Згідно з пунктом 11.2.3 договору за неподання інформації про стан і місцезнаходження предмету лізингу відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1% загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.
Звіт в установленій формі відповідач не подавав протягом 3 кварталу 2008 року та 2-3 кварталів 2009 року. Таким чином, сума штрафу у розмірі 3% (1% за кожне порушення) нарахований позивачем обґрунтовано.
Відповідачем заявлене письмове клопотання про зменшення суми заявленого до стягнення штрафу до 1%.
В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що неподання звіту про стан та місцезнаходження предмету лізингу фактично не спричинило позивачеві ніяких збитків.
Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.
Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов'язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Як встановлено судом під час судового розгляду даної справи, відповідачем своєчасно та у повному обсязі сплачуються лізингові платежі за договором, неподання звіту у встановленій договором формі не спричинило ніяких збитків позивачеві як лізингодавцю за договором.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного вище суд вважає за доцільне зменшити суму належного до стягнення з відповідача штрафу до 1%, а саме до 389 грн. 28 коп. Судові витрати у цій частині покладаються на відповідача.
Із врахуванням викладеного вище позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам частково, тому підлягають задоволенню частково з віднесенням на судових витрат на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства «Уклон», Луганська область, м. Красний Луч, вул. Хрустальське шосе, буд. 23б, код 34813965, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ей Бі Лізинг», м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 «Г», код 33880354, штраф у розмірі 12976 грн. 20 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 3 грн. 89 коп., витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 55 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті вимог позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення -17.08.2009.
Суддя М.О. Москаленко