"05" серпня 2009 р.
Справа № 34/101-09-2772
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОСИРИС"
про стягнення на суму 176730,36грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Представники
від позивача: Терещенко А.С. - діючий на підставі довіреності від 26.03.09р.;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "ОСИРИС" суми у розмірі 176730,36грн., а саме: заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 155138грн., 18660,59грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 2931,77грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
04.06.08р. товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОСИРИС" листом (вих№04/06-1-1) звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" з проханням виставити рахунок та уточнити строки поставки на наступні позиції: ВВ/ТЕL-У2-исп.47 у кількості 17шт., реле мікропроцесорне FMR Ultra у кількості 15шт.
У відповідь на вищезазначений лист 01.07.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" направило на адресу відповідача пропозицію щодо укладення договору поставки у вигляді рахунку-оферти №0107.08/15, із зазначенням строку поставки - 20 діб з моменту повної оплати устаткування, а саме: комутаційних модулів для КСО-272(12.5/630)усеч. у кількості 17штук на загальну суму 330276грн.
18.07.08р. товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційною фірмою "ОСИРИС" здійснено 50% передплату за товар (устаткування) на суму 165138грн., про що свідчить платіжне доручення №394.
В подальшому, між товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємством "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційною фірмою "ОСИРИС" (покупцем) укладено правочин поставки устаткування, згідно накладних №0107.08/15 від 09.09.2008р. та №0107.08/151 від 01.10.2008р. підписаних та скріплених печатками сторін, відповідно до яких постачальник передав, а покупець отримав комутаційні модулі для КСО-272(12.5/630)усеч. у кількості 17штук на загальну суму 330276грн. на підставі довіреностей серії ЯПЛ №112738 від 08.09.2008р. та №112749 від 29.09.2008р. відповідно.
01.04.2009р. між позивачем та відповідачем складено, підписано та скріплено печатками сторін Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "ОСИРИС" за отримане устаткування перед товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємством "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" склала 165138грн.
При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
У зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманого устаткування на суму 165138грн. листом від 04.06.2009р. вих№0056, позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "ОСИРИС" з проханням сплатити заборгованість за поставлене устаткування на суму 165138грн. протягом семи календарних днів.
Листом від 04.06.2009р. вих№04/06-01 відповідач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" з проханням надати відстрочення платежу за отримане устаткування строком до 01.07.2009р.
Крім того, платіжним дорученням №99 від 04.06.09р. в рахунок погашення заборгованості відповідач перерахував позивачу 10000грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості за отримане устаткування, з урахуванням часткової сплати вказаної заборгованості, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "ОСИРИС" заборгованості, яка станом на 04.06.2009р. склала 176730,36грн., у т.ч. заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 155138грн., 18660,59грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 2931,77грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 2 ст.642 названого кодексу визначено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статетею193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.11.2008р. по 04.06.2009р., позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємством "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 176730,36грн., у т.ч. заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 155138грн., 18660,59грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 2931,77грн.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 1767,30грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 312,50грн., сплачені позивачем платіжними дорученнями від 15.06.2009р. №655 і №656 відповідно.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційною фірмою "ОСИРИС" (65091, м. Одеса, вул.Середня, б.10-а; Одеська область, м.Іллічівськ, вул.1-го Травня, буд.3 кімн.106; код 20968770, р/р2600830124 в ОФ „Південний”, МФО 328964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємством "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА" (вул.Вакуленчука, 22, м.Севастополь, Україна, 99053, код 31576194, р/р2600215000479 в СФ АКБ „Правекс-Банк”, м.Севастополь, МФО 324978) заборгованість на загальну суму 176730(сто сімдесят шість тисяч сімсот тридцять)грн.36коп., витрати по сплаті держмита на суму 1767(одна тисяча сімсот шістдесят сім)грн.30коп, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 312(триста дванадцять)грн.50коп.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Фаєр Ю.Г.