01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.08.2009 № 22/118
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Єдноралюк О.І.;
від відповідача - Грищенко О.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2009
у справі № 22/118 (суддя
за позовом ТОВ "Август-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Товариство з обмеженою відповідальністю „Август-Україна” (далі - ТОВ „Август-Україна”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” (далі - ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО”) про стягнення 1 029 811, 36 грн. боргу за поставлений товар, 225 583, 60 грн. як 3 % річних з простроченої суми; 1 459 544, 79 грн. інфляційних збитків; 4 219 607, 93 грн. в якості компенсації знецінення грошової одиниці України по відношенню до долара США.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.03.2009 порушено провадження у справі № 22/118 за позовом ТОВ „Август-Україна” до ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2009 позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” на користь ТОВ „Август-Україна” 1 029 811, 36 грн. боргу за поставлений товар, 225 583, 60 грн. 3% річних, 1 459 544, 79 грн. інфляційних збитків, 4 219 607, 93 грн. компенсації знецінення грошової одиниці України по відношенню до долара США.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2009 ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
ТОВ „Август-Україна” проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечувало та просило рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Август-Україна” (Постачальник) та ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” (Покупець) 27.02.2007 укладено договір поставки № 21-П, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його ціну (п. 1.1 договору).
Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки Покупцю та базис поставки, ціна Товару, форма і строки оплати, а також інші умови, визначені в специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).
У Додатках № 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, до договору поставки № 21-П від 27.02.2007 сторони погодили асортимент товару.
Строки поставки згідно з додатками: протягом 48 годин з моменту отримання заявки на поставку за умови наявності товару на складі та при виконанні умов договору поставки.
Відповідно до п.3 додатків строки та суми оплати по кожному отоваренню визначені у такому порядку: 20% суми - попередня оплата за 10 днів до моменту отоварення та 80% суми - відстрочення оплати до 01 грудня 2007 року.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
На виконання умов договору ТОВ „Август-Україна” поставило ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” товару на загальну суму 6 629 973, 08 грн., що підтверджується накладними, які в належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи.
Товар ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” отримано на підставі довіреностей, які у належним чином засвідчених копіях залучено до матеріалів справи.
Згідно з ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, виходячи із змісту ст. 601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін і вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом ( ст. 602 ЦК України).
Між ТОВ „Август-Україна” та ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” 24.12.2007 укладено протокол про залік, за яким сторони прийшли до згоди про залік взаємних вимог за договорами поставки № 14-П від 06.02.2007, № 20-П від 27.02.2007, № 21-П від 27.02.2007, № 63-П від 19.06.2007, № 64-П від 19.06.2007, за якими ТОВ „Август-Україна” є кредитором, а ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” - боржником і за рахунком поставки № СФ-КИОО127 від 23.04.2007, № СФ-КИОО150 від 21.05.2007, за якими ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” є кредитором, а ТОВ „Август-Україна” - боржником, на суму 440 268, 10 грн.
ТОВ „Август-Україна” направило ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” заяву про зарахування № 8 від 23.01.2009, в якій зазначено, що загальна сума переплат ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” становить 5 404 479, 50 грн., натомість його заборгованість за договором поставки № 21-П від 27.02.2007 з врахуванням зарахування згідно протоколу про залік від 24.12.2007 в рахунок зарахування боргу за договором № 21-П (440 268, 10:5) 88 053, 62 грн. та оплати в 2007 році за рахунком № 253 суми 859, 80 грн., рахунком № 378 суми 72 756, 00 грн., за рахунком № 383 суми 34 012, 80 грн. на суму - 6 434 290, 86 грн. (6 629 973, 08 - 88 053, 62 - 859, 80 - 72 756, 00 - 34 012, 80 = 6 434 290, 86 грн.).
На підставі викладеного, ТОВ „Август-Україна” заявило про зарахування суми переплати в розмірі 5 404 479, 50 грн. в рахунок виконання зобов'язань з оплати ціни товару за договором поставки № 21-П від 27.02.2007.
Таким чином, сума боргу по оплаті ціни товару за договором поставки № 21-П від 27.02.2007 становить: 6 434 290, 86 - 5 404 479, 50 = 1 029 811, 36 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
З огляду на те, що ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” не надало суду доказів погашення заборгованості перед ТОВ „Август-Україна” у розмірі 1 029 811, 36 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” на користь ТОВ „Август-Україна” 1 029 811, 36 грн. боргу за поставлений товар за договором поставки № 21-П від 27.02.2007.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” прострочило виконання грошового зобов'язання за договором, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” на користь ТОВ „Август-Україна” 1 459 544, 79 грн. збитків внаслідок інфляції та 225 583, 60 грн. 3% річних.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони у п. 2.2 договору поставки № 21-П від 27.02.2007 дійшли згоди, що у випадку знецінення гривні по відношенню до долара США на момент оплати більш ніж на 3%, Покупець зобов'язується компенсувати таке знецінення шляхом сплати відповідної суми в гривні, разом з черговим платежем за договором. Курс долара США до гривні на день підписання договору становить 505 грн. 00 коп. за 100 доларів США (п. 2.2 договору).
Заяву про зарахування вих. № 8 ТОВ „Август-Україна” направило ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” 23.01.2007. В цей час курс гривні до долара США був встановлений Національним банком України у розмірі 770, 00 грн. за 100 доларів США.
Станом на день розрахунку позовних вимог (01.02.2009) курс гривні до долара США залишився незмінним та був встановлений Національним банком України у розмірі 770, 00 грн. за 100 доларів США.
Загальна сума компенсації, яка визначена п.2.2 договору і підлягає сплаті ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО”, становить 4 219 607, 93 грн.
З огляду на те, що ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” не надало суду доказів сплати компенсації ТОВ „Август-Україна” у розмірі 4 219 607, 93 грн., а п. 2.2 договору поставки № 21-П від 27.02.2007 у встановленому законом порядку не визнаний судом недійсним, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” на користь ТОВ „Август-Україна” 4 219 607, 93 грн.
Також ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” заявило клопотання про зменшення розміру нарахованих ТОВ „Август-Україна” та задоволених судом сум штрафних санкцій на 99%.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У розділі 7 договору поставки № 21-П від 27.02.2007 „Відповідальність сторін, її розмір” сторони погодили, що постачальник несе відповідальність за затримку з передачею Покупцеві оплаченого ним товару, сплачуючи неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни непереданого Товару за кожен день прострочення; а також несе відповідальність за поставку неякісного товару, сплачуючи штраф у розмірі 0,3 (трьох десятих) процента від ціни неякісного товару (п. 7.1, 7.2 договору).
Покупець несе відповідальність за затримку з оплатою товару в строки, вказані в Додатку, сплачуючи неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни переданого товару за кожен день прострочення (п. 7.3 договору).
З огляду на викладене, колегія суддів клопотання ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” про зменшення розміру нарахованих ТОВ „Август-Україна” та задоволених судом сум штрафних санкцій на 99% відхилила, оскільки наведені в ньому обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Посилання ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” в апеляційній скарзі на те, що договір поставки № 21-П від 27.02.2007 є недійсним, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки, а не визнання його недійсним.
Інші доводи, наведені ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2009.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2009 у справі № 22/118 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 22/118 повернути господарському суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
14.08.09 (відправлено)