01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.07.2009 № 33/149
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача ДрачевськаВ.І.,
від відповідача ЛисенкоВ.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна”
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009
у справі № 33/149 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХДІ страхування"
до Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна”
про стягнення 52707,74 грн.
Відкрите акціонерне товариство ”ХДІ страхування” звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна” суму боргу з урахуванням пені, індексу інфляції та річних всього у розмірі 52 707,74 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна” на користь Відкритого акціонерного товариства ”ХДІ Страхування” суму основного боргу 32 357,00 грн., 323,63 грн. витрати по сплаті державного мита та 72,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені - 7 276,34 грн., індексу інфляції - 11 755,30 грн. та трьох процентів річних 1 319,10 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство ”Страхова компанія ”Універсальна” (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення яким повністю відмовити в позові. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції прийнято оскаржувальне рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва 26.05.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
31.12.2004 року між Відкритим акціонерним товариством ”ХДІ страхування” правонаступник Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Алькона” та Відкритим акціонерним товариством ”Страхова компанія “Універсальна” було укладено договір № 02/05 ПК облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.1 договору зазначено, що цей договір встановлює умови взаємовідносин при здійсненні сторонами облігаторного (обов'язкового) перестрахування наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що предметом цього договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком (відповідачем) частини відповідальності перестрахувальника (позивача) прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО засобів наземного транспорту) на умовах ”Правил добровільного страхування наземного транспорту” від 24.12.2003, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 3 договору, дія цього договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО засобів наземного транспорту), які укладені перестрахувальником, а також прийняті ним в факультативне пропорційне перестрахування.
27.10.2005 між Відкритим акціонерним товариством ”ХДІ страхування” та Приватним підприємством ”Дана” було укладено договір страхування № 003149, відповідно до якого було застраховано автомобіль Шкода Октавіа А-5, державний реєстраційний номер АО 9899 АВ.
Відповідно до договору № 003149, строк дії договору страхування: з 00:00 год. 27.10.2005 до 24:00 год. 26.10.2006.
Відповідно до рахунку-бордеро № 11 ризиків та премій, що передаються в перестрахування за період з 01.11.2005 по 30.11.2005 до договору № 02/05 ПК (позиція № 18) відповідачем була прийнята частина відповідальності позивача за договором страхування № 003149 у розмірі 70%.
18.10.2006 сталась дорожньо-транспортна пригода, в якій застрахований автомобіль ”Шкода Октавіа А-5”, державний реєстраційний номер АО 9899 АВ отримав пошкодження.
Згідно акту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 17 від 11.11.2006, матеріальний збиток, завданий власникові ”Шкода Октавіа А-5”, д.р.н. АО 9899 АВ, в результаті його пошкодження при ДТП склав 47 544,92 грн.
15.12.2006 позивач склав страховий акт № 041-013/06, відповідно до якого визнано факт страхового випадку та вирішено виплатити приватному підприємству страхове відшкодування в розмірі 46 224,29 грн.
Відповідно до платіжних доручень № 02 від 15.12.2006 на суму 23 000,00 грн. та № 15 від 19.12.2006 на суму 23 224,29 грн. позивачем було здійснено виплату Приватному підприємству ”Дана” страхове відшкодування в розмірі 46 224,29грн.
Відповідно до п. 3.1.2 договору № 02/05ПК, перестрахувальник має право самостійно проводити врегулювання збитків за договорами страхування, а саме: встановлювати причини настання страхових випадків, визначити розмір збитків, давати запити та отримувати відповіді від компетентних органів (у т.ч. ДАІ), залучати до розслідування причин та визначення розміру збитків належних експертів, проводити переговори з зацікавленими особами, оформляти всі необхідні документи та приймати рішення щодо виплати (відмови в виплаті) страхового відшкодування.
06.08.2007 позивачем було направлено на адресу відповідача лист-розрахунок № 1-1296 з пропозицією сплатити перестрахувальне відшкодування і копії документів відповідно до переліку п. 3.5 договору № 02/05 ПК. Згідно розрахунку № 041-013/06 частка відповідальності перестраховика становить 32 357,00 грн.
15.08.2007 відповідач листом № 2392/09/07 відмовив позивачу у виплаті частини страхового відшкодування, посилаючись на те, що відповідно до договору перестрахування укладеного сторонами передбачено, що перестрахувальник протягом трьох днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою перестраховика, а перестраховик повинен негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення.
Як вбачається з договору № 02/05 ПК від 31.12.2004, в якому відсутній умови які б передбачали обов'язок перестрахувальника протягом трьох днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою перестраховика.
Пунктом 3.2.6 договору № 02/05 ПК передбачено, що протягом 5-ти робочих днів з дня, коли перестрахувальнику стало про це відомо, повідомити перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 50 000,00 грн.
Відповідно до акту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 17 від 11.11.2006, матеріальний збиток, завданий власникові ”Шкода Октавіа А-5”, д.р.н. АО 9899 АВ, в результаті його пошкодження при ДТП склав 47 544,92 грн., що не перевищує 50 000,00 грн. Отже, зазначений пункт договору не повинен застосовуватись на дані правовідносини.
Виходячи з вище наведеного, рішення яке прийняв відповідач щодо відмови у виплаті частини страхового відшкодування не відповідає умовам договору № 02/05 ПК від 31.12.2004.
Відповідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до ст. 629 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується, з судом першої інстанції, що у відповідача існує заборгованість за договором № 02/05 ПК перед позивачем у сумі 32 357,00 грн. та яку позивачем було належним чином доведений.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, індекс інфляції та три проценти річних є не обґрунтовані за таких обставин.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
03.07.2008 позивач направив відповідачу претензію № 1-1342, відповідно до якої просить протягом 15 днів з моменту отримання даної претензії здійснити виплату страхового відшкодування згідно з розрахунком збитків № 041-013.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України зазначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 1 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається зі змісту договору № 02/05 від 31.12.2004, у ньому не визначено розміру пені, тобто відсутня згода сторін щодо її нарахування.
Також в матеріалах справи відсутні докази коли саме відповідач отримав претензію, а позивачем не обґрунтовано належним чином момент з якого починається прострочення зобов'язання відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 без змін.
Матеріали справи № 33/149 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.