ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/364
03.08.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ»
До
Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС К і Т»
Про
стягнення 86 124, 16 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
Представники сторін:
Від позивача : Бойко Н.В., предст. за дов. № 177 від 28.07.09 р.
Від відповідача : не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС К і Т»про стягнення 74 000, 00 грн. основного боргу, 10 326, 32 грн. інфляційних втрат та 1 797, 84 грн. річних процентів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.
Ухвалою суду від 02.07.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/364 та призначено її розгляд на 03.08.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 03.08.2009 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду витребувані документи, а також заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з ТОВ «БІЗНЕС К і Т»74 000 грн. основного боргу, 11 683, 72 грн. інфляційних витрат та 2 130, 84 грн. річних процентів.
Дослідивши надану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, суд встановив, що вона відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.
Представник відповідача у судове засідання 03.08.09 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким уповноважена особа відповідача ухвалу про порушення провадження у справі № 37/364 отримала 07.07.2009 р.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання і у нього було достатньо часу для підготовки та надання суду відзиву на позов, проте він цього не здійснив, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ»виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС К і Т»рахунки-фактури на оплату товару, відповідно до яких встановило вартість цього товару та граничний строк його оплати. Зокрема, рахунком-фактурою № 2532 від 13.10.2008 р. на суму 49 009, 94 грн. встановлено строк оплати до 12.11.2008 р. включно, а рахунком-фактурою № 2546 від 14.10.2008 р. на суму 42 638, 40 грн. та рахунком-фактурою № 2547 від 14.10.2008 р. на суму 42 521, 76 грн. встановлено строк оплати до 13.11.2008 р. включно.
Відповідно до зазначених рахунків-фактур позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 134 170, 10 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2056 від 23.10.2008 р. на суму 49 009, 94 грн., № 2021 від 17.10.2008 р. на суму 42 638, 40 грн. та № 2001 від 15.10.2008 р. на суму 42 521, 76 грн., за якими представник відповідача на підставі довіреності № 2 від 15.10.2008 р. (в матеріалах справи).
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані зобов'язання щодо поставки товару, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС К і Т»зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконало частково, розрахунок з позивачем здійснило в сумі 60 170, 10 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками, у зв'язку з чим у відповідача виник основний борг перед позивачем в розмірі 74 000, 00 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки конкретний строк оплати отриманого товару був встановлений у рахунках-фактурах, виставлених позивачем відповідачу, і на них є посилання у видаткових накладних, підписаних представниками обох сторін, то, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, ТОВ «БІЗНЕС К і Т»зобов'язане було оплатити отриманий товар у визначені строки.
Відповідач у визначений позивачем строк оплату за отриманий товар здійснив не належним чином, повний розрахунок з позивачем не провів, сплативши лише 60 170, 10 грн.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС К і Т»боргу у розмірі 74 000, 00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ»просить суд також стягнути з 11 683, 72 грн. інфляційних витрат та 2 130, 84 грн. річних процентів у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо розрахунку з позивачем, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 11 683, 72 грн. інфляційних витрат та 2 130, 84 грн. річних процентів за період прострочення виконання зобов'язання з 13.11.08 р. до 03.08.09 р.
Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ»підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС К і Т»(юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 19, код ЄДРПОУ 25642277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ»(юридична адреса: 03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 120, корп.1, поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. А.Барбюса, 56, код ЄДРПОУ 24738845) 74 000 (сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 11 683 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 72 коп. інфляційних витрат та 2 130 (дві тисячі сто тридцять) грн. 84 коп. річних процентів, 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 20 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.