"08" липня 2009 р.
Справа № 22/107-09-2572
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Українська фінансова група";
в особі, якою є Одеська обласна філія Відкритого акціонерного товариства "Українська фінансова група";
до відповідача Державного виробничого житлово-побутового підприємства Української Державної будівельної корпорації;
про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача: Баранова Т.М. -за довіреністю № б/н від 11.06.2009р.;
Від відповідача: Іванова Г.О. -за довіреністю № б/н від 17.06.2009р.;
СУТЬ СПОРУ: позивач, Відкрите акціонерне товариство «Українська фінансова група»в особі Одеської обласної філії (надалі -ВАТ «Українська фінансова група»), звернувся до суду з позовною заявою до Державного виробничого житлово-побутового підприємства (надалі -ДВЖПП) про визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 07.05.2009 р., та визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 12,95 кв. м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 17.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні своїх вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, відзив на позов не надав.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Наказом від 18.03.1991 р. за № 72 про передачу матеріальних цінностей Виробничого будівельно-монтажного об'єднання «Одесстрой» була здійснена передача будинку № 17 по вулиці Жуковського в місті Одесі (згідно з Додатком №1 до Наказу від 18.03.1991 р. за №72) на баланс ХНПО «Салют».
Рішенням від 11.06.1992 р. за №1263 виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів вирішено зареєструвати в ОМБТІ на правах державної власності житлові будинки, що знаходяться на балансі ХНПО «Салют»ПСМО «Одесстрой», до складу яких входив і спірний будинок №17 по вулиці Жуковського в місті Одесі.
Наказом від 02.11.1994р. №39 Виробничого будівельно-монтажного об'єднання «Одесстрой»Міністерства будівництва УРСР перейменовано ХНПО «Салют»в Державне виробниче житлово-побутове підприємство
Відповідно до Статуту Державного виробничого житлово-побутового підприємства, затвердженого Президентом Української державної будівельної корпорації «Укрбуд»від 14.03.2007 р., зареєстрованого рішенням виконавчим комітетом Одеської міської ради від 07.11.2007 р., відповідно до якого встановлено, що підприємство (Державне виробниче житлово-побутове підприємство) засноване на державній власності і підпорядковане Українській державній будівельній корпорації «Укрбуд»та є правонаступником госпрозрахункового виробничого об'єднання «Салют»ВБМО «Одесбуд».
Таким чином будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 17, на першому поверсі якого знаходиться спірне нежитлове приміщення, знаходиться на балансі відповідача, що додатково підтверджується довідкою №31 від 04.02.2009 р.
7 травня 2009 року між ВАТ «Українська фінансова група»та ДВЖПП укладено договір купівлі-продажу нерухомості, відповідно до умов якого відповідач продав, а позивач придбав у власність приміщення № 12 загальною площею 12,95 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 17.
Відповідно до п. 4.2. Статуту відповідача, майно ДВЖПП є державною власністю, яке закріплюється за відповідачем на правах повного господарського відання. Вартість цього майна відображається у балансі відповідача. Здійснюючи право повного господарського відання відповідач володіє, користується і розпоряджається вказаним майном на свій розсуд, виконуючи з ним будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству і цьому Статуту.
Згідно п. 4.4. Статуту, відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за ДВЖПП, здійснюється за погодженням з корпорацією «Укрбуд»у відповідності до чинного законодавства. Спрямування одержаних в результаті відчуження зазначеного майна коштів, визначається чинним законодавством України. Згідно з розділом 5 Статуту відповідача, останній має право в межах чинного законодавства України здійснювати продаж юридичним особам майна, яке йому належить.
На виконання п. 4.4. Статуту листом від 02.12.2008 р. за №34/02-617 Української державної будівельної корпорації «Укрбуд»відповідач отримав згоду на відчуження спірного нежитлового приміщення позивачу.
Згідно з п. 6.4. Статуту директор відповідача укладає угоди, у тому числі трудові, видає доручення, відкриває в установах банка розрахункові та інші рахунки; розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до Наказу №11-К від 01 листопада 2008 р. директором відповідача призначений Шеремет А.В., який крім цього внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в порядку, що встановлений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 24.04.2009 р. за №3402689.
Проаналізувавши усі вищенаведені обставини та представлені на їх підтвердження документи, суд прийшов до висновку про правомірність здійснення продажу відповідачем нежитлового приміщення № 12, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 17.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомості укладається в письмовій формі та підлягає наступному нотаріальному посвідченню.
Проте спірний договір купівлі-продажу укладений у простій письмовій формі та не був нотаріально посвідчений, оскільки відповідач ухилявся від такого посвідчення.
Згідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
ДВЖПП свої обов'язки за договором купівлі-продажу від 07.05.2009 р. виконав, а саме передав позивачу майно, що є предметом договору, що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 08.05.2009 р.
ВАТ «Українська фінансова група»також свої зобов'язання за договором виконало, а саме сплатило грошові кошти, визначені сторонами в якості ціни, та прийняло об'єкт, що підтверджується наявними у справі платіжними документами.
Суд враховує, що договір купівлі-продажу був укладений за повної згоди сторін, а тому не суперечить закону.
Претензій ніхто з учасників договору один до одного у зв'язку з недійсністю договору не пред'являв
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про правомірність укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу та про виконання сторонами його умов, у зв'язку з чим вважає за необхідне визнати даний договір дійсним.
Як вбачається зі змісту ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тобто, перелік підстав набуття права власності не є вичерпним та має місце презумпція правомірності набуття права власності.
Як вбачається зі ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом. А відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає докази, надані позивачем достатніми та такими, що в повній мірі підтверджують обґрунтованість і правомірність позовних вимог. А тому суд приходить до висновку, що позов базуються на законних підставах, в зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Українська фінансова група»в особі Одеської обласної філії задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, укладений 7 травня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська фінансова група»та Державним виробничим житлово-побутовим підприємством.
3. Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Українська фінансова група»право власності на нежитлове приміщення загальною площею 12,95 кв. м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 17.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Торчинська Л.О.