91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
10.08.09 Справа № 11/170
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства “Юність”, м. Краснодон Луганської області
про стягнення 132 629 грн. 44 коп.
суддя Москаленко М.О.
секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.
в присутності представників сторін:
від позивача - Кустовськой О,С., дов. № 18-01-00011 від 08.01.09.;
від відповідача - Гущин О.Г., дов. б/н від 01.01.09.;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача в доход державного бюджету збитків, завданих державі в результаті незаконного списання державного майна в сумі 132 629 грн. 44 коп.
Позовні вимоги мотивовані фактом порушення відповідачем у справі вимог Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999 № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707. За доводами позивача відповідачем без будь-яких правових підстав було здійснене списання обладнання мобілізаційного плану, що знаходилося на балансі відповідача та не увійшло до статутного фонду останнього в процесі приватизації. Відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 позивачем було визначено розмір заподіяних державному майну збитків, які склали 132629 грн. 44 коп. Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача за даним позовом.
Письмовим відзивом від 02.07.2009 (а.с. 33-37) на позовну заяву та додатковими письмовими поясненнями відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав:
- забезпечення реалізації Положення про управління державним майном , яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України, а не підприємство відповідача;
- своїм листом позивач вказав відповідачу, що дозвіл Фонду державного майна України на списання об'єктів державного матеріального резерву не потрібен, а тому доводи позивача про незаконне списання вказаного у позові майна є необґрунтованими;
- відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 07.11.2005 було порушене провадження у справі № 20/173б про банкрутство ВАТЬ «Юність»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;
- оскільки списання ВАТ «Юність»матеріальних цінностей було здійснено у листопаді, грудні 2005 року та червні 2006 року і право на вимагання відшкодування збитків у позивача виникло саме у цей період, то у позивача відсутні законні підстави для відшкодування збитків у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Таким чином, відповідач просив у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю та у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
Дослідивши фактичні обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі обставини.
Державне підприємство завод «Юність»було перетворене у відкрите акціонерне товариство на підставі наказу Фонду державного майна України від 27.06.1996 № 53-АТ відповідно до Указу Президента України від 19.03.1996 № 194/96. Наказом Фонду державного майна України затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу «Юність»станом на 01.04.1996 та статут відкритого акціонерного товариства «Юність».
Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу «Юність»станом на 01.04.1996 (з додатками) та зведеною відомістю об'єктів заводу «Юність»станом на 01.04.1996, які не підлягають приватизації, вартість обладнання мобілізаційного плану (згідно з переліком у додатку № 4 до акту оцінки) була виключена із вартості цілісного майнового комплексу заводу «Юність».
Згідно з листом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 10.12.2007 № 5-3/7987 всі накопичені цінності мобілізаційного резерву, які зберігались на ВАТ «Юність», розброньовано та реалізовано в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2005 № 286-р.
За даними Реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, на балансі відповідача станом на 07.02.2008 повинні були знаходитися 3 об'єкти цивільної оборони, 512 одиниць обладнання мобілізаційного резерву, пайовий внесок до галузевого фонду економічного розвитку ПММ м. Москва.
Позивачем систематично, а саме 10.03.2000, 05.03.2003, 21.04.2005 здійснювалися перевірки утримання та зберігання державного майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного фонду відповідача, що підтверджено наявними у матеріалах справи актами відповідних перевірок від вказаних дат.
Листом № 1118/459 від 12.11.2007 (а.с. 48) відповідач повідомив позивача про те, що державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Юність», але залишилось на балансі, було списано відповідачем згідно відповідних актів списання основних засобів у 2000 році - 7 одиниць, у 2001 році -107 одиниць, у 2004 році -1 одиниця, у 2005 році -32 одиниці, у 2006 році -8 одиниць у зв'язку з тим, що вказане обладнання було фізично зношене та морально застаріле.
Відповідачем до матеріалів справи надані картки обліку основних засобів ВАТ «Юність», приймальні акти та акти на списання основних засобів за листопад, грудень 2005 року, червень, липень, листопад 2006 року. Вказані у актах на списання основні засоби є обладнанням мобілізаційного плану, що не увійшло до статутного фонду відповідача у процесі приватизації, проте знаходилося на балансі останнього.
Перелік державного майна, списаного у 2005 -2006 роках, наданий відповідачем до матеріалів справи (а.с. 67-68).
07.02.2008 позивачем було проведено перевірку стану утримання, збереження та використання майна, яке не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Юність», але залишилось на його балансі (а.с. 20). За результатами вказаної перевірки було встановлено, що обладнання у кількості 40 одиниць, яке було задіяно для виконання завдань мобілізаційного плану, було списано з балансу відповідача без дозволу позивача, який є органом управління вказаним майном, яке не увійшло до статутного фонду відповідача.
На підставі вимог Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 (далі за тестом -Порядок) позивачем було визначено розмір заподіяних державному майну збитків, які склали 132629 грн. 44 коп.
20.02.2008 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 1-3/427 (а.с. 18) з вимогою про відшкодування завданих державному майну збитків.
Відповіддю № 285/190 від 11.03.2008 відповідач факт спричинення збитків державному майну в результаті його списання визнав, проте не погодився із сумою збитків та зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки у розмірі 13782 грн. 94 коп. Розраховуючи розмір збитків, відповідач виходив з того, що амортизаційні відрахування (первісна балансова вартість за вирахуванням балансової залишкової вартості) складають 144179 грн. 95 коп., а тому балансова вартість державного майна на дату встановлення факту знищення матеріальних цінностей (як це зазначено у п. 2 Порядку) є остаточною вартістю списаного майна і становить згідно актів на списання 5581 грн. 04 коп.
Збитки були сплачені відповідачем у сумі 13782 грн. 94 коп.
Документи у підтвердження щоквартального здійснення амортизаційних відрахувань та розмірів цих відрахувань відповідачем під час судового розгляду справи надані не були.
Розраховуючи розмір завданих збитків, позивач виходив з інформації про вартість майна, наданої відповідачем за результатами інвентаризації (додаток до акту перевірки від 07.02.2008) та до формули визначення розміру збитків включив балансову вартість майна, а не його залишкову вартість.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з таких підстав.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт списання відповідачем у період до грудня 2006 року обладнання мобілізаційного плану у кількості 40 одиниць, що не увійшло до статутного фонду відповідача у процесі приватизації.
Не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи той факт, що списання обладнання мобілізаційного плану здійснювалося без надання відповідної згоди органом, уповноваженим здійснювати функції управління державним майном (у даному випадку позивача).
Лист № 885/159 від 06.10.2006 з проханням надати дозвіл на списання обладнання мобілізаційного плану було надіслано відповідачем на адресу позивача вже після повного фактичного списання вказаного обладнання.
Посилання відповідача на те, що позивач своїми листами пропонував відвідачеві за дозволом на списання обладнання звернутися до Держкомрезерву, а Держкомрезерв не надав відповідачеві ніякої відповіді, судом до уваги не приймаються, оскільки питання щодо отримання дозволу на списання обладнання відповідач порушив вже після фактичного списання обладнання.
Разом з цим у матеріалах справи наявні акти перевірок перевірку стану утримання, збереження та використання майна, яке не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Юність», але залишилось на його балансі, що систематично здійснювалися позивачем (акти від 10.03.2000, 05.03.2003, 21.04.2005).
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.
У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько -правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.
З урахуванням доведеності матеріалами справи та її фактичними обставинами факту списання відповідачем державного майна без дозволу уповноваженого на це державного органу суд доходить висновку про спричинення державі збитків в результати втрати (знищення) цього державного майна.
Приписами пункту 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999 № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707 (далі за текстом -Положення) відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу І Книги третьої Цивільного кодексу України щодо захисту прав власності та главою 51 розділу І Книги 5 Цивільного кодексу України -щодо правових наслідків порушення зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 Порядку Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на добавлену вартість та розміру акцизного збору за формулою:
Рз = [(Бв - А) х Iінф. + ПДВ + Азб] х 2,
де Рз - розмір збитків (у карбованцях); Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у карбованцях); А - амортизаційні відрахування (у карбованцях); Іінф. - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції; ПДВ - розмір податку на добавлену вартість (у карбованцях); Азб - розмір акцизного збору (у карбованцях).
Визначаючи розмір спричинених відповідачем збитків, позивач обґрунтовано взяв за основу розрахунку суму, яка дорівнює 50 % від балансовою вартості списаного обладнання мобілізаційного плану.
Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації); вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Пунктом 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»встановлено методи нарахування амортизації основних засобів. Так, серед іншого підприємство повинно визначати річні та місячні суми амортизації.
Бухгалтерські документи у підтвердження розмірів (сум) амортизації списаного майна відповідачем надані не були.
Експертна оцінка вартості державного майна перед його списанням не проводилася.
За таких обставин самостійне визначення відповідачем залишкової балансової вартості списаного державного майна за результатами складення лише актів про залишкову вартість та актів на списання є необґрунтованим та не відповідає приписам чинного законодавства.
Таким чином, з урахуванням вимог пункту 2 Порядку обчислення позивачем суми спричинених державному майну збитків виходячи з документально підтвердженої балансової вартості знищеного майна є обґрунтованим, розмір збитків позивачем визначений правильно, з урахуванням фактичних обставин справи та приписів чинного законодавства.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням доведеності матеріалами справи, її фактичними обставинами факту знищення державного майна, доведеності вини відповідача у заподіянні державі збитків та причинного зв'язку між вказаними двома складовими, а також часткової сплати відповідачем суми збитків (у розмірі 13782 грн. 94 коп.) вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 132629 грн. 44 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача до Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Юність», Луганська область, м. Краснодон, проспект 60-річчя СРСР, буд. 40, код 14312766, на користь:
- держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, пл. Героїв ВВВ, 3-а, м. Луганськ, код 13398493, збитки у розмірі 132629 грн. 44 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили;
- на користь Державного бюджету України на п/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач -УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк -ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, державне мито в сумі 1326 грн. 29 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили;
- на користь Державного бюджету України на п/р 31211259700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач -УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк -ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050000, витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення -17.08.2009.
Суддя М.О. Москаленко