01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.08.2009 № 1/137
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Євдокимова О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Горголь І.С.
За участю представників:
від позивача -Брагіна Н.О., довіреність № 64 від 30.03.2009 року,
Журавльов О.С., довіреність № 90 від 25.05.2009 року
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2009
у справі № 1/137 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"
до ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 43103,82 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2009 року у справі № 1/137 позов Підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл - Україна” (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо - будівельної компанії „Максімус” (далі - відповідач) про стягнення 43 103,82 грн. задоволено повністю.
З відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу 40 103,82 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог, якими було зменшено суму боргу внаслідок часткової проплати відповідачем боргу в розмірі 3 000,00 грн.), витрати по сплаті державного мита в сумі 432 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 298/06/09 від 16.06.2009 року (вх. № 02-4.1/3578 від 18.06.2009 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що останній не з'явився в судове засідання 03.04.2009 року місцевого господарського суду з причини не отримання ні позовної заяви, ні копії ухвали про порушення провадження у справі, у зв'язку з чим не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Вважає, що в даному випадку господарським суд, зважаючи на неявку сторони, повинен був відкласти розгляд справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відмічає, що відправлення матеріалів справи за адресою, яка вказана відповідачем у договорі та статутних документах, не є порушенням норм процесуального права, при цьому юридична адреса апелянта підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.02.2009 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.07.2009 року о 12 год. 10 хв., про що сторони у справі були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 14.07.2009 року представник позивача зазначив, що 27.04.2009 року відповідачем була перерахована на поточний рахунок позивача сума в розмірі 500,00 грн., що підтверджується випискою з банку. Станом на 14.07.2009 року заборгованість відповідача становить 39 603,82 грн., а тому позивач вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2009 року у справі № 1/137 підлягає зміні в частині розміру стягуваної заборгованості.
Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження позивача та зауважує, що часткове добровільне виконання рішення відповідачем не є, в розумінні ст. 104 ГПК України, підставою для зміни цього рішення, а зазначені обставини можуть бути враховані виконавчою службою під час виконання рішення у вказаній справі.
В судовому засіданні 14.07.2009 року представник відповідача в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, посилався на порушення місцевим господарським судом під час розгляду справи № 1/137 норм процесуального права. Доказів здійснення оплати отриманих нафтопродуктів відповідач не надав.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 року у справі № 1/137 розгляд справи було відкладено на 04.08.2009 року об 11 год. 20 хв. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
При цьому, зазначеною ухвалою відповідача зобов'язано надати докази на підтвердження виконання останнім Договору № КІ 209000477 від 15.11.2005 року щодо здійснення повної оплати нафтопродуктів.
В судовому засіданні 04.08.2009 року представник позивача підтримав свої вимоги викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 року у справі № 1/137 без поважних причин не виконав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
На виконання вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 року у справі № 1/137 представник позивача у судовому засіданні надала суду для долучення до матеріалів справи належним чином завірену копію довіреності від 16.03.2009 року № 2224 (бланк ВМВ № 533662), видану Генеральним директором Підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл - Україна” на ім'я Ісаєва Фейруза Абдуловича.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № КІ 209000477, відповідно до якого відповідач зобов'язався передавати у власність позивача нафтопродукти (товар), а позивач зобов'язався приймати та сплачувати вартість нафтопродуктів на умовах 100% передоплати.
Проте, умовами договору також було передбачено можливість отримання нафтопродуктів на умовах відстрочки, оскільки додатком до договору № 2 установлена гранична сума - 25 000,00 грн.
Отримання нафтопродуктів здійснювалось на автозаправних станціях з використанням паливних карток. Факт отримання нафтопродуктів підтверджується актами вибірки нафтопродуктів - інформаційними звітами за серпень, вересень 2008 року, які підписані позивачем та відповідачем.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що сума оплати та їх періодичність зазначається покупцем (відповідачем) самостійно, за винятком випадків виникнення заборгованості клієнта, яка повинна бути сплачена протягом 2 (двох) банківських днів з моменту усного або письмового попередження.
22.10.2008 року позивач виставив відповідачу для сплати рахунки - фактури, проте відповідачем здійснено лише часткове погашення заборгованості в розмірі 27 000,00 грн.
Станом на 22.01.2009 року відповідач не здійснив повну оплату нафтопродуктів, заборгованість складала 43 103,82 грн.
В судовому засіданні 03.04.2009 року представником позивача було подано уточнення позовних вимоги, яким суму боргу було зменшено, внаслідок часткової проплати боргу у розмірі 3 000,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача 40 103,82 грн.
В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що відповідач доказів погашення заборгованості, як і доказів, які б спростували викладені в позовній заяві обставини не надав, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до Договору постачання № КІ 209000477 від 15.11.2005 року в сумі 40 103,82 грн.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства та положення договору поставки, колегія суддів вважає правильною позицію позивача у справі, який вважає наявним з боку відповідача порушення зобов'язання щодо здійснення оплати вартості поставленої продукції.
Докази належного виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого товару в матеріалах справи відсутні. Відповідач факт поставки товару не заперечує, контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов'язань суду не представив.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40 103,82 грн.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що місцевий господарський суд неправомірно розглянув справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо -будівельної компанії „Максімус”, не повідомленого належним чином про дату судового засідання спростовуються матеріалами справи.
Так, безумовно підставою для скасування судового рішення є, зокрема, розгляд судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано усіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві адресою відповідача зазначено: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10В. Більше того, таку ж адресу зазначено і самим апелянтом в апеляційній скарзі. З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 33194914 також вбачається, що станом на 01.02.2009 року місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо -будівельної компанії „Максімус” є м. Київ, вул. Пирогова, 10В.
Саме за цією адресою місцевим господарським судом було надіслано відповідачу ухвалу від 12.02.2009 року про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду на 03.04.2009 року, про що свідчить повідомлення про рекомендоване поштове відправлення та поштовий конверт, в якому повернулась зазначена ухвала до суду із вказівкою працівника поштового зв'язку про незнаходження організації за зазначеною адресою.
При цьому, за загальними приписами господарського процесуального судочинства, судом ставиться в обов'язок повідомлення належним чином сторін у справі про час і місце розгляду справи, і не вимагається їх розшук у випадку ненадходження процесуальних документів на їх поштову адресу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку докази надані позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 року у справі № 1/137 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо -будівельної компанії „Максімус” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 1/137 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Євдокимов О.В.
Пантелієнко В.О.
07.08.09 (відправлено)