01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.08.2009 № 37/280
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Шипка В.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2009
у справі № 37/280 (суддя
за позовом ВАТ "Західенерго"
до Державне підприємство "Вугілля України"
третя особа позивача
третя особа відповідача ВАТ "ЦЗФ "Октябрська"
про стягнення 111606,42 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства “Вугілля України” збитків в розмірі 111.606,42 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 р. у справі № 37/280 (далі - Рішення суду) позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства „Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” 101.465,79 грн. збитків, 1014,65 грн. витрат по сплаті держмита та 107,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Скаржник стверджує, що позивачем в порушення вимог укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства:
- акт приймання вугілля складено з порушенням вимог Галузевого технічного регламенту (ГТР) 34.09.110-200;
- не перевірено належним чином повноваження представників при спільному прийманні вугілля;
- суму за користування вагонами нараховано з порушеннями умов Договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” і порушено апеляційне провадження у справі № 37/280.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.08.2009 р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення суду, прийнявши нове, яким у позові відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 04.08.2009 р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Третя особа своїми процесуальними правами не скористалась, у судове засідання 04.08.2009 р. не з'явилась, будь-яких заяв або клопотань від неї до суду на час судового засідання не надходило. Про час та місце розгляду апеляційної скарги третя особа була повідомлена належним чином.
Тому, враховуючи, що явка третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, 01.02.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством “Західенерго” (покупець) та Державним підприємством “Вугілля України” (постачальник) було укладено договір поставки № 9-02/1-П, відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2, п. 3.1) постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля): вугілля марки Д, Г, ДГ з граничними допустимими якісними показниками: зольність - 25 %, вологість - 14 %.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості. Приймання вугілля по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробовування”, ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних, в частині, що не суперечить даному Договору.
Згідно з п. 4.4 Договору приймання партії вугілля за якістю у покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоодержувача.
Відповідно до п. 4.5 Договору фактичні значення показників якості вугілля в партії для розрахунків за поставками визначаються на підставі посвідчення про якість вугілля в партії і результатів приймання вугілля за якістю у покупця таким чином: якщо різниця між показниками Аd, Wrt менша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002, - за посвідченням про якість; якщо різниця між показниками Аd, Wrt більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002, - за результатами приймання вугілля за якістю у Покупця.
В п. 4.9 Договору сторони дійшли згоди, що якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки, вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати вантажовідправника та постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача.
Крім того, пунктом 4.13 Договору передбачено, що постачальник і покупець мають право погодити між собою та залучати до контролю якості і кількості вугілля, що поставляється, незалежного експерта, проводити взаємні перевірки справності ваг, хімічних приладів, правильності відбору проб вугілля. При участі у прийманні вугілля за кількістю та якістю у покупця, незалежного експерта, результати його експертизи приймаються до розрахунку беззаперечно обома сторонами.
Пунктом п. 4.9 Договору сторони дійшли згоди, що у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень, встановлений цим договором в п. 3.1, Покупець має право відмовитися від прийняття та оплати такого вугілля.
При прийманні спірного вугілля на ТЕС позивачем встановлений факт поставки вугілля, якість якого перевищила якісні показники, вказані в договорі, на підтвердження чого сторонами складені відповідні акти відбору, обробки, проб й приймання вугілля з якості, копії яких долучені до матеріалів справи.
За твердженням позивача, поставкою вугілля неналежної якості йому було завдано збитків на загальну суму 111.606,42 грн.
Як свідчать матеріли справи, 11-12.07.2007 р. відповідачем на виконання умов договору поставки було поставлено на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, вугілля марки ГСШ 0-13, вантажо відправником якого було ВАТ ЦЗФ “Октябрська”, в загальній кількості 1497294000 кг (далі - спірне вугілля), зокрема: за накладними №№ 46603947 (вагони №№ 65369472, 67846923), 49770144 (вагони №№ 60414406, 67674135, 65768673, 67192880, 66940867, 67875583, 60886926, 67896209, 67672162, 66814138, 65699126), 49770146 (вагони №№ 66215011, 64402381, 60843679, 65285405), 49768177 (вагон № 65769267), 49768178 (вагон № 67154336), 49768179 (вагон № 67607911), 49768180 (вагон № 60656741), 33014047 (вагон № 67162669).
При прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам пункту 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2007 р. та не може бути використане в технологічному процесі виробництва електроенергії, оскільки: фактична зольність (Аd) спірного вугілля становила від 39,7% до 50,2%, що значно перевищувала граничне допустиму за договором - 25%, фактичний вміст вологи (Wrt) спірного вугілля становив від 16,9% до 14,9%, що значно перевищувала гранично допустиму за договором - 14%.
Позивач 12.07.2007 р. телеграмами №№ 726, 727 запросив для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС представників відповідача та вантажовідправника (третьої особи).
Результати приймання спірного вугілля оформлені актами приймання вугілля №№ 4931 від 12.07.2007 р., 4945, 4946, 4950 від 13.07.2007 р., складеними та підписаними уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС, працівниками ДП “Укрвуглеякість” Котельніковою Л.І., Волошиновою К.Г., які діяли в інтересах ДП “Вугілля України” на підставі довіреності ДП “Вугілля України” від 04.07.2007 р. та довіреності ДП “Укрвуглеякість” від 04.07.2007 р. № 02/1-1106 (копії наявні в матеріалах справи).
У проведенні контрольного випробування спірного вугілля брала участь також представник вантажовідправника ВАТ ЦЗФ “Октябрська” Третяк О.В, яка діяла на підставі довіреності від 06.07.2007 р. № 1312. Однак від підписання Актів приймання вугілля зазначений представник, за твердженням позивача, безпідставно відмовився.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що покупець має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі.
Телеграмами від 12.07.2007 р. №№ 728, 729 відповідач та вантажовідправник повідомлялись про те, що у зв'язку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просить розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику.
Спірне вугілля 13.07.2007 р. та 16.07.2007 р. було повернуто вантажовідправнику в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36087104, 36087105 від 13.07.2007 р. та 36087108 від 16.07.2007 р., виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.
Апелянт зазначає, що позивач порушив пункт 17 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості (П-7) та що в даних телеграмах нібито не йдеться про виклик уповноважених представників для приймання вугілля.
Місцевий суд дійшов вірного висновку, що дане твердження є необґрунтованим та безпідставним з наступних причин.
Відповідно до пункту 4.9 Договору позивач телеграмами №№ 726, 727 від 12.07.2007 р. повідомив відповідача (постачальника) та вантажовідправника ЦЗФ “Октябрська” про надходження на Бурштинську ТЕС вугілля неналежної якості. В даних телеграмах стверджується факт про відмову представників вантажовідправника підписувати акти, а також позивач просить забезпечити явку повноцінних представників для приймання вугілля.
Крім того, апелянт зазначив, що підставою для виклику на ТЕС представників вантажовідправника та постачальника є дані хімічної лабораторії і до позовної заяви не додані акти вхідного контролю вугілля на ТЕС, на підставі яких позивач зробив висновок, що відвантажене вугілля неналежної якості.
Таке твердження відповідача є також необґрунтованим, оскільки в Інструкції П-7 та в Галузевому технічному регламенті (далі - ГТР) 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” не міститься будь-яких посилань на складання актів вхідного контролю палива.
В пункті 5.2.4 ГТР вказано про основні операції при прийманні вугілля на ТЕС за якістю, що включає: вхідний контроль якості, в який входить зовнішній огляд або попередній контроль, і відбір точкових проб та приготування об'єднаної проби.
Зовнішній огляд відповідно до пункту 5.2.7 ГТР здійснюється з метою знаходження явних ознак браку, сторонніх предметів, а також ознак змерзання. Зовнішній огляд може супроводжуватись попереднім контролем, який включає зондування шару вугілля штривками або безконтактними методами, відбирання індикаційних проб для аналізу вологи та зольності. Результати зовнішнього огляду та/або попереднього контролю можуть бути підставою для виклику представника Постачальника чи іншої організації, передбаченої в договорі, для участі в подальшому прийманні за якістю.
До позовної заяви додано докази зовнішнього огляду, що включає відбір точкових проб, а саме Акти про відбір проб вугілля №4931 від 11.07.2007 р., №№ 4945, 4946, 4950 від 12.07.2007 р.
Апелянт також наголошує, що позивач не спробував вугільну продукцію у вагонах за накладними №№ 46603947 (вагони №№ 65369472, 67846923), 33014047 (вагон № 67162669) і нібито в позовній заяві відсутні акти про відбір проб та акти приймання на це вугілля.
Таке твердження є безпідставним, оскільки в Акті про відбір проб та в Акті приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 4931 від 12.07.2007 р. вказані вагони №№ 65770414, 67884551, 65369472, 67846923 та залізнична накладна № 49770120, згідно з якою надійшло вугілля, що є предметом приймання за актом. В залізничній накладній №46603947 у графі “Найменування вантажу” здійснена відмітка, що вугілля досилається до основної відправки залізничної накладної № 49770120.
Аналогічна ситуація з вагоном № 67162669, котрий спочатку відправлявся із залізничною накладною № 49770092, яка зазначена в акті про відбір проб та в акті приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 4950 від 13.07.2007, а залізнична накладна №33014047 є досильною залізничною накладною.
Апелянт також посилається на те, що представники ДП “Укрвуглеякість” не мали права підписувати документи про приймання вугілля.
З таким висновком відповідача погодитись не можна з наступних підстав.
В пункті 30 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, прямо передбачено, що акт приймання продукції по якості повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь в перевірці якості продукції. Тобто, для підписання акта приймання продукції особам, що брали участь у прийманні, додаткових повноважень не потрібно. Це їх обов'язок, а не право.
Щодо відсутності у довіреностях, які містяться у матеріалах справи, посилання, у прийманні якої саме конкретної продукції уповноважені представники, як це передбачено п. 23 Інструкції П-7, то це є порушенням, допущеним саме відповідачем, а не позивачем. При цьому відсутність посилання на номери конкретних відправок вугілля у довіреностях не впливає на юридичну силу документів, які підтверджують поставку відповідачем вугілля неналежної якості
Стаття 241 Цивільного кодексу України вказує, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать прийняття його до виконання.
В матеріалах справи наявна копія довіреності відповідача від 04.07.2007 р., якою він уповноважив ДП “Укрвуглеякість” вчиняти дії та представляти його інтереси за Договором, зокрема надав право при прийманні вугільної продукції вчиняти такі дії: брати участь у спільному прийманні вугільної продукції за якістю із ТЕС-вантажоодержувачами вугільної продукції, спільному відборі і підготовці проб, проведенні їх хімічних аналізів. Зазначена довіреність видана з правом передоручення працівникам ДП “Укрвуглеякість”.
В свою чергу ДП “Укрвуглеякість” своєю довіреністю від 04.07.2007 р. № 02/1-1106 уповноважило ряд своїх працівників, зокрема і тих, які брали участь в прийманні спірного вугілля на Бурштинській ТЕС, вчиняти аналогічні дії в інтересах відповідача. На підставі зазначених вище довіреностей працівники ДП “Укрвуглеякість” були допущені позивачем до приймання спірного вугілля за якістю і брали участь в перевірці на всіх етапах, починаючи з відбору проб і закінчуючи визначенням якісних характеристик. Таким чином, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що прийомка вугілля на Бурштинській ТЕС здійснювалася в односторонньому порядку без представника відповідача.
Колегія суддів відзначає, що 11.07.2007 р. на адресу Бурштинської ТЕС за залізничною накладною № 46603947 надійшло чотири напіввагони з вугільною продукцією №№ 65770414, 67884551, 65369472 та 67846923, які складають одну партію.
Відповідно до п. 3.2 ДСТУ 4096-2002 партія палива - це кількість палива, яка вироблена і відвантажена споживачам за певний проміжок часу (добу, зміну), середня якість якого характеризується однією об'єднаною пробою.
Розділом 3 ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” визначено термін “партія палива”, під яким розуміється кількість палива, яка вироблена і відвантажена покупцю одноразово, середня якість якого характеризується однією об'єднаною пробою.
Як визначено п. 3.1 ДСТУ 4096-2002, об'єднана проба - це проба, що складається з необхідної кількості точкових проб, які відбираються безпосередньо від партії палива і характеризують його середню якість.
Позивач в порушення умов договору та викладених вище нормативно-правових актів відібрав пробу лише з 2-х вагонів № 65369472 та № 67846923 окремо від інших вагонів, з якими вони надійшли за залізничною накладною № 46603947. Згоди на повернення вагонів № 65369472 та № 67846923 вантажовідправник позивачу також не надав.
Таким чином, місцевим судом вірно встановлено, що позивач, розірвавши партію вугілля (два вагони з партії повернув, а інші два вагони прийняв), порушив умови п. 21 Договору, п. 32. ДСТУ 4096-2002, п. 5.17 та п. 5.1.13 ГТР 34.09.110-2003. Тобто, позивач належним чином не довів факт поставки неякісного вугілля за залізничною накладною №46603947 і, відповідно, - порушення відповідачем свого зобов'язання за договором, оскільки якість поставленого вугілля визначається відносно всієї партії вугілля, а не окремої її частини.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування позивачу збитків в розмірі 10.140,63 грн., пов'язаних з переадресуванням вагонів № 65369472 та № 67846923 (провізна плата в розмірі 9.856,00 грн., плата за користування вагонами в розмірі 4,08 грн., плата за оформлення документів на відправлення по квитанції про приймання вантажу № 36087105 від 13.07.2007 р. в розмірі 280,55 грн.), оскільки позивачем неправомірно переадресовано вагони № 65369472 та № 67846923 окремо від іншої частині цілої партії вугілля.
Позивач, прийнявши вугілля за вагонами № 65770414, 67884551, зобов'язаний був прийняти також вугілля, поставлене вагонами № 65369472 та № 67846923, оскільки якість вугілля визначаться на кожну партію, а не на кожний вагон окремо.
В свою чергу, вимоги щодо стягнення збитків в розмірі 101.465,79 грн. обґрунтовано визнано місцевим судом такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені недержавних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Колегією суддів встановлено, що матеріалами справи доведена вина відповідача щодо порушення зобов'язання стосовно поставки вугілля, якість якого не відповідає умовам договору. Поставкою вугілля, якість якого не відповідає умовам договору, позивачу було завдано збитки на загальну суму 101.465,79 грн., зокрема сплатою залізниці:
- провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Родінська Донецької залізниці в сумі 98.600,40 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 36087104, від 13.07.2007 р., 36087108 від 16.07.2007 р. та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 34 від 17.07.2007 р. про проведення платежів;
- плати за користування вагонами в сумі 20.108,72 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 1498/1377 від 13.07.2007 р., 1515/1394 від 16.07.2007 р. та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 27 від 15.07.2007 р., 31 від 18.07.2007 р. про проведення платежів;
- зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 656,68 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками зборів за роботи №0397 від 13.07.2007 р., 0400 від 16.07.2007 р. та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 27 від 15.07.2007 р., 31 від 18.07.2007 р. про проведення платежів.
Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, вугілля, повернене позивачем, було прийнято відповідачем без заперечень, що свідчить про визнання відповідачем своєї вини у порушенні зобов'язання за договором.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості за накладними №№ 49770144 (вагони №№ 60414406, 67674135, 65768673, 67192880, 66940867, 67875583, 60886926, 67896209, 67672162, 66814138, 65699126), 49770146 (вагони №№ 66215011, 64402381, 60843679, 65285405), 49768177 (вагон № 65769267), 49768178 (вагон 67154336), 49768179 (вагон № 67607911), 49768180 (вагон № 60656741), 33014047 (вагон № 67162669).
Про наявність причинного зв'язку між протиправною дією відповідача та збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат, розмір яких за обґрунтованими розрахунком суду становить 101.465,79 грн.
Вимоги щодо стягнення збитків в розмірі 10.140,63 грн., пов'язаних з переадресуванням вагонів № 65369472 та № 67846923, задоволенню не підлягають з огляду недоведеність.
З приводу інших доводів апеляційної скарги колегія суддів відзначає наступне.
Як зазначалось вище, приймання спірного вугілля на Бурштинській ТЕС здійснювалась у відповідності до розділу 4 договору поставки вугілля № 9-02/1-П від 01.02.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем, з дотриманням вимог нормативних актів, зазначених в пункті 4.1 Договору. Акти приймання вугілля на Бурштинській ТЕС №№ 4931 від 12.07.2007, 4945, 4946, 4950 від 13.07.2007 р., якими засвідчено неналежну якість спірного вугілля, підписані всіма особами, які брали участь у його перевірці, як цього вимагає пункт 30 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.
Зокрема, зазначені вище акти приймання складені і підписані уповноваженими працівниками позивача та працівниками ДП "Укрвуглеякість", які діяли в інтересах відповідача на підставі довіреності ДП "Укрвуглеякість" від 04.07.2007 р. № 02/1-1106 та довіреності відповідача від 04.07.2007 р.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, начальником хімічної лабораторії акти приймання не підписувались, оскільки приймання вугілля не відноситься до його компетенції і в силу своїх посадових функцій та обов'язків він не бере участь у прийманні продукції за якістю. Висновки хімічної лабораторії про якісні характеристики проб вугілля, що досліджується, оформляються окремим документом за підписом начальника хімічної лабораторії та працівника, який безпосередньо здійснював аналіз проби.
Таким чином, висновок відповідача про те, що наявні у справі двохсторонні акти приймання спірного вугілля не можуть прийматися судом до уваги, є безпідставним.
Колегія суддів також відзначає, що умовам Договору та положеннями актів, що регулюють порядок приймання вугілля, спростовуються доводи відповідача про порушення позивачем порядку виклику представників відповідача для участі в спільному прийманні спірного вугілля.
Так, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач дійшов висновку що єдиною підставою для такого виклику є акт вхідного контролю вугілля та дані хімічної лабораторії позивача. З таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.
Пунктом 4.12 Договору встановлено, що постачальник та покупець мають право перевірити якість поставлених окремих партій вугілля шляхом спільного випробовування та проведення хіманалізу. Обов'язком покупця при цьому є забезпечення доступу уповноваженого представника постачальника у лабораторії ТЕС.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони скористалися своїм правом на спільну перевірку якості спірного вугілля. Результати цієї перевірки оформлені актами приймання №№ 4931 від 12.07.2007 р., 4945, 4946, 4950 від 13.07.2007 р., якими засвідчено неналежну якість спірного вугілля.
Крім того пунктом 5.2.7 ГТР 34.09.110-2003 "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2003 р. № 783, передбачено, що підставою для виклику представника постачальника чи іншої організації для участі в прийманні вугілля за якістю можуть бути результати зовнішнього огляду та/або попереднього контролю. В позовній заяві додано докази зовнішнього огляду, що включає відбір точкових проб, а саме Акти про відбір проб вугілля №№ 4931 від 11.07.2007, 4945, 4946, 4950 від 12.07.2007 р.
Не можна погодитись також і з висновком відповідача про те, що позивачем повернуто спірне вугілля з порушенням положень Статуту залізниць України.
Так, статті 44, 45 Статуту залізниць України, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, не передбачають будь-яких додаткових обов'язків вантажовідправника щодо узгоджень дій з повернення вантажу. Не передбачають такого обов'язку також норми чинного законодавства та укладений сторонами Договір.
Більше того, пунктом 5.3.1 Договору саме на постачальника (відповідача) покладено обов'язок телеграмою з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача підтвердити згоду та готовність на отримання неприйнятого покупцем вугілля.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/280 від 20.01.2009 р. прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/280 від 20.01.2009р. - без змін.
2. Матеріали справи № 37/280 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді Шипко В.В.