"08" липня 2009 р.
Справа № 22/103-09-2568
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ";
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХІНВЕСТ";
про стягнення 75418,42грн.
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача: Базилюк К.В. -за довіреністю від 11.03.2009р. №2/1;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХІНВЕСТ" про стягнення заборгованості у розмірі 75418,42 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позивні вимоги підтримав та просив суд стягнути з відповідача 45180 грн. -основного боргу, 7254,08 грн. - пені, 4533,80 грн. - 15% річних, 5673,54 грн. -встановлений індекс інфляції, 12777 грн. -15% штрафу, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:
13.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХІНВЕСТ" було укладено договір поставки № АП-09-0435, згідно умов якого позивач -продавець зобов'язався передати у власність відповідачу -покупцю товар, а саме засоби захисту рослин, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, в строк до 25.10.2008р.
На виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідно до видаткової накладної №Ап-09-0555 від 22.08.2008 року на суму 40100 грн., видаткової накладної №Ап-09-0644 від 15.10.2008 року на суму 22780 грн.
Крім того, 21.08.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду №АП-09-0435ДС1 до договору поставки №АП-09-0435 від 13.08.2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились доповнити асортимент товару на суму 22300 грн.
На виконання умов додаткової угоди позивачем 22.08.2008 року було проведено поставку товару, відповідно до видаткової накладної №Ап-09-0329 на суму 22300 грн.
Таким чином, відповідачем було придбано товару на суму 85180грн. Відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем частково у розмірі 40000 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить по сплаті вартості поставленого товару 45180 грн.
Згідно п. 5.2. договору поставки, у разі несвоєчасної сплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідачу нарахована пеня у розмірі 7254,08грн. (згідно наданого розрахунку).
У відповідності до п. 5.4. договору поставки, у разі прострочення оплати товару більш як на 30 днів покупець також зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 15% від вартості несплаченого товару.
Крім того, згідно п. 5.5. договору поставки, покупець, який прострочив виконання зобов'язання по сплаті товару, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних простроченої суми. Сума штрафу складає 12777 грн., річні проценти складають 4533,80 грн., інфляційні збитки -5673,54 грн. (згідно наданого розрахунку).
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХІНВЕСТ" (вул. Леніна, 104, смт Фрунзівка, Фрунзівський район, Одеська область,66700, р/р № 26007870 в ОФ ТОВ "МКБ", МФО 328812, код ЄДРПОУ 30986282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" (пр. Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160, р/р № 260010307001 в "Банк Фінанси та Кредит ТОВ" в Севастопольська Філія, МФО 384812, код ЄДРПОУ 30262667) 45180/сорок п'ять тисяч сто вісімдесят грн./ - основного боргу; 7254,08/сім тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 08коп./ - пені; 4533,80/чотири тисячі п'ятсот тридцять три грн. 80коп./ - річних процентів, 5673,54/п'ять тисяч шістсот сімдесят три грн. 54коп./ - інфляційних збитків, 12777/дванадцять тисяч сімсот сімдесят сім грн./ - штрафу, а також витраті по сплаті держмита 745,18/сімсот сорок п'ять грн. 18коп./ та витрати на ІТЗ судового процесу 312,50 грн. /триста дванадцять гривень 50 копійок/.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.
Суддя Торчинська Л.О.