Кіровоградської області
"11" серпня 2009 р.
Справа № 17/69
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С.В. Таран, розглянувши матеріали справи №17/69
за позовом: приватного підприємства "Фінансова компанія "ПОЛО", м.Кременчук Полтавської області
до відповідача: закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс", м.Кіровоград
про стягнення 401510,81 грн.
від позивача - Заїка О.В., довіреність б/н від 30.07.09р.;
від відповідача - участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 79).
В судовому засіданні 04.08.2009 року оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 11.08.2009 року.
Приватним підприємством "Фінансова компанія "ПОЛО" подано позов про стягнення з закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" заборгованості в сумі 401510,81 грн., що виникла із договору поставки №1 від 01.01.2008 року.
Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що накладні та довіреності, на підставі яких закритим акціонерним товариством "ПММ-Транссервіс" було отримано товарно-матеріальні цінності, не можуть бути доказами здійснення господарських операцій саме за договором № 1 від 01.01.2008 року (а.с. 80).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
01 січня 2008 року між приватним підприємством "Фінансова компанія "ПОЛО" ("продавець") та закритим акціонерним товариством "ПММ-Транссервіс" ("покупець") було укладено договір № 1 (далі - договір №1 від 01.01.2008р.), за умовами якого продавець зобов'язався передати (поставити) у власність покупця товар (кожна партія товару визначається видатковою накладною, в якій зазначається: найменування товару, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії), а покупець - прийняти та оплатити його вартість (пункти 1.1, 2.1 договору №1 від 01.01.2008р.).
Сторонами узгоджено умови поставки та порядок, форму і термін оплати за поставлений товар (а.с.10).
За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.
Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов вказаного договору позивачем було передано у власність відповідачу товар (нафтопродукти), що підтверджується накладними №01-09/3 від 01.09.2008 р., 01-09/4 від 01.09.2008р., №02-09/2 від 02.09.2008р., №.02-09/3 від 02.09.2008р., №02-09/5 від 02.09.2008р., №04-09/3 від 04.09.2008р., №05-09/4 від №05.09.2008р., №08-09/2 від 08.09.2008р., №09-09/3 від 09.09.2008р., №10-09/4 від 10.09.2008р., №22-09/1 від 22.09.2008р., №23-09/1 від 23.09.2008р. (а.с. 11-22) та довіреностями серії НБІ № 689642 від 01.09.2008р., №689649 від 02.09.2008р., №689661 від 04.09.2008р., №689667 05.09.2008р., №689674 від 08.09.2008р., №689677 від 09.09.2008р., №689683 від 10.09.2008р., №689692 від 22.09.2008р. (а.с. 23-30) на загальну суму 2466510,81 грн., що не заперечується відповідачем (а.с. 54).
Пунктом 4.2 договору №1 від 01.01.2008 року передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом трьох банківських днів з моменту поставки.
Між тим взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково на суму 2065000 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 32-47), внаслідок чого утворився борг, який становить 401510,81 грн.
Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Враховуючи викладене, а також те, що докази оплати відповідачем поставленої йому продукції в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду - не подані, позовні вимоги про стягнення 401510,81 грн. боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Доводи відповідача щодо відсутності доказів проведення поставки саме за договором № 1 від 01.01.2008 року спростовуються матеріалами справи, зокрема фактами, встановленими постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року по справі № 20/30 за позовом закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" до приватного підприємства "Фінансова компанія "Поло" про скасування рішення третейського суду (а.с. 50-53), які в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення при вирішення даного спору.
Крім того, в матеріалах справи містяться документи закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс", в яких останній стверджував, що прийом-передача нафтопродуктів за вказаними вище накладними та довіреностями проводились саме на виконання договору №1 від 01.01.2008 року (а.с.54).
Видача відповідачем довіреностей (оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи - а.с. 23-30), підписаних керівником та головним бухгалтером підприємства та скріплених печаткою, свідчать про те, що відповідач взяв на себе зобов'язання по прийому товару та сплаті за нього відповідних коштів. Підписи на накладних (засвідченні належним чином копії яких також знаходяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні-а.с.11-22), уповноваженої за довіреностями особи відповідача, свідчать про отримання ним товару та про виникнення у нього обов'язку по оплаті його вартості.
За таких обставин, господарським судом враховано, що вирішальним у даному випадку є встановлений в судовому засіданні та підтверджений належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України факт існування між сторонами цивільно-правових зобов'язань з купівлі-продажу (поставки), згідно яких відповідач зобов'язаний провести розрахунки за отриманий, але не оплачений товар.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" (25005, м.Кіровоград, вул.Добровольського,1, р/р 26006013408700 в КВ АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, ідентифікаційний код 23227999) на користь приватного підприємства "Фінансова компанія "Поло" (39600, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Щорса, 66/13, кв.39, р/р №26006041984100 в АКБ "Укрсіббанк" м.Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 32141605) - 401510,81 грн. боргу, 4015,10 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя С.В. Таран