ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/319
03.08.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»
До
Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»
Про
стягнення 202 021, 52 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях приймали участь:
Від позивача: Лисюк О.Г.
Від відповідача: Неня І.М.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна» про стягнення 155 565, 09 грн. основного боргу, 17 668, 22 грн. пені, 14 935, 62 грн. річних процентів та 13 952, 59 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р. щодо оплати за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/319, розгляд справи призначено на 20.07.09 р.
Представник позивача у судове засідання 20.07.2009 р. не з'явився, витребувані документи суду не надав.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.07.2009 р. проти позову заперечив з тих підстав, що вважає договір № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р. неукладеним, оскільки в ньому не встановлено ціну товару.
У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез'явлення представника позивача у судове засідання, ухвалою суду від 20.07.2009 р. розгляд даної справи був відкладений до 03.08.2009 р.
У судовому засіданні 03.08.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Надав суду документи, витребувані ухвалою від 17.06.2009 р. Крім того, надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої повідомив суду, що при розрахунку боргу ним не було враховано проплату відповідачем в розмірі 2 000 грн., здійснену 05.06.2009 р. За таких обставин просить суд стягнути з відповідача 153 565, 09 грн. основного боргу, 17 668, 22 грн. пені, 14 935, 62 грн. 24% річних процентів, 13 852, 59 грн. інфляційних нарахувань.
Представник відповідача 03.08.2009 р. у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи є розписка представника ТОВ «АРМ Груп-Україна»про повідомлення йому стосовно призначеного судового засідання.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»(покупець) був укладений договір поставки № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію -мастильні матеріали, автохімію та автокосметику.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до пункту 1.2. договору № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р., номенклатура (код, найменування), ціна товару, вказуються у рахунку, який виставляє продавець на кожну партію товару, виходячи з замовлення покупця.
Згідно з п. 2.1., п. 2.3. зазначеного договору, продавець поставляє товар на склад покупця, відповідно до письмових замовлень покупця, партіями, не меншими ніж 100,00 літрів. Відвантаження товару відбувається за накладною особі, яка має належним чином оформлене доручення.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»товар на загальну суму 205 565, 09 грн., що засвідчується видатковими накладними: № 06905 від 03.10.2008 р. на суму 12 894, 48 грн., № 07351 від 23.10.2008 р. на суму 59 504, 64 грн., № 07358 від 23.10.2008 р. на суму 12 145, 54 грн., № 07874 від 13.11.2008 р. на суму 47 747, 52 грн., № 08215 від 28.11.2008 р. на суму 19 371, 36 грн., № 08320 від 04.12.2008 р. на суму 41 863, 15 грн., № 08539 від 16.12.2008 р. на суму 12 038, 40 грн., копії яких долучені до матеріалів даної справи, а відповідач прийняв цей товар через свого представника за генеральною довіреністю № 1 на отримання цінностей, виданою ТОВ «АРМ Груп-Україна»строком дії з 01.10.2008 р. до 31.12.2008 р.
Відповідно до пунктів 3.2., 3.4. договору № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р., продаж товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 21 день від дати відвантаження. За погодженням сторін товар може реалізовуватись на умовах попередньої оплати.
З наданих позивачем документів вбачається, що 21.11.2008 р. ТОВ «АРМ Груп-Україна»перерахувало позивачу частину боргу - 50 000 грн. за рахунком-фактурою № 06905 від 03.10.2008 р., виставленим на суму 12 894, 48 грн., рахунком-фактурою № 07351 від 23.10.2008 р., виставленим на суму 59 504, 64 грн., та рахунком-фактурою № 07358 від 23.10.2008 р., виставленим на суму 12 145, 54 грн., про що свідчить надана позивачем виписка ВАТ ВТБ Банку від 21.11.2008р. Крім того, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ще 2 000 грн. відповідач перерахував 05.06.2009 р.
За вищенаведених обставин позивач у своїй позовній заяві та у наданих у судовому засіданні поясненнях представника повідомив суду, що ним відповідно до умов договору № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р. було належним чином поставлено відповідачу товар на суму 205 565, 09 грн., з якого залишено не оплаченим станом на день розгляду справи в суді товар на суму 153 565, 09 грн., які він просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»як основний борг.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що в договорі № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р. сторони погодили строк виконання відповідачем зобов'язання - продаж товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 21 день від дати відвантаження.
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що відповідач не оплатив отриманий товар належним чином., ТОВ «Торговий дім «НІКО»27.03.2009 р. направило на адресу ТОВ «АРМ Груп-Україна»претензію № 090320/1 від 20.03.2009 р. з вимогою здійснити оплату поставленої продукції протягом семи днів від дня отримання відповідачем цієї вимоги. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідач отримав претензію від позивача 30.03.2009 р.
Проте відповідач борг не погасив, відповіді на претензію Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»не направив.
За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до ТОВ «АРМ Груп-Україна».
У ході судового розгляду даної справи представник відповідача пояснив, що вважає договір поставки № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р. неукладеним, оскільки в ньому не визначена ціна товару.
Проте суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки відповідач сам узгодив такі умови договору № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р., за яких номенклатура (код, найменування), ціна товару вказуються у рахунку, який виставляє продавець на кожну партію товару, виходячи з замовлення покупця.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, варто зазначити, що відповідач, навіть будучи обізнаним після отримання рахунків позивача про ціну товару, все ж таки його приймав, проте належним чином не оплачував.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна» боргу у розмірі 153 565, 09 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»просить суд також стягнути з відповідача 14 935, 62 грн. річних процентів та 13 952, 59 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами договору № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р. (пункт 5.3.) сторони встановили розмір річних процентів 24% від простроченої суми за весь період прострочення.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 153 565, 09 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 11 850, 45 грн. інфляційних нарахувань та 24% проценти річних від простроченої суми в розмірі 14 935, 62 грн., розмір яких визначений за розрахунком розмірів позовних вимог, який був здійснений судом.
При зменшенні розміру інфляційних нарахувань суд виходив з того, що за накладною № 07874 встановлена кінцева дата оплати у другій половині місяця листопада -24 листопада 2008 року, за накладною № 08215 кінцева дата оплати встановлена у другій половині місяця -19 грудня 2008 р., за накладною № 08320 встановлена кінцева дата оплати - 25 грудня 2008 року. За таких обставин у позивача відсутні підстави застосовувати індекс інфляції, встановлений як відшкодування інфляційних процесів за весь місяць, тоді як строк зобов'язання настав наприкінці місяця. Тому судом було зменшено позовні вимоги щодо інфляційних нарахувань на суму, нараховану за листопад 2008 р. на підставі накладної № 07874, а також на суми, нараховані за грудень 2008 року за накладними № 08215 та № 08320.
Також позивач просить стягнути з відповідача 17 668, 22 грн. пені за порушення договірного зобов'язання, посилаючись на пункт 5.1. договору № 07.01.26/1 від 26.01.2007 р., відповідно до якого покупець за порушення строку оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
За таких обставин, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»(юрид. адреса: 01601, м. Київ, провул Музейний, 10, кв. 606, фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 12, код ЄДРПОУ 33745560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НІКО»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5, код ЄДРПОУ 32158818) 153 565 (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 09 коп. основного боргу, 17 668 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 22 коп. пені, 14 935 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 62 коп. річних процентів, 11 850 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 45 коп. інфляційних нарахувань, 1 980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн. 19 коп. державного мита та 308 (триста вісім) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Гавриловська І.О.